Державний лад та органiзацiя управлiння в КиСЧвськiй Русi у РЖХ-ХРЖРЖ столiттях
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
боярського холопа, а також про боярське спадкування . Феодальнi землеволодiння збiльшувалися за рахунок як князiвських дарувань, так i захоплення земель, що пустують, i земель общинникiв.
З введенням християнства на Русi великим феодалом ставала церква. Йшов процес формування духовного стану, верхiвку якого складали митрополит, СФпископи й iгумени монастирiв. Духiвництво подiлялося па чорне (монашествуюче) i бiле (мирське). Поступово одержуСФ поширення практика дарування землi монастирям i церквi, що перетворюСФ СЧх у великих землевласникiв.
2. Полiтична система Русi: князь дружина i боярська рада - вiче
Давньоруська держава склалася як ранньофеодальна монархiя. Це було вiдносно СФдине, засноване на принципi сюзеренiтету-васалiтету держава. Його очолював великий князь киСЧвський, котрому були пiдлеглi мiiевi правителi його васали. Склалася i система посадництва. Дiяльнiсть великого князя спрямовувалася радою з верхiвки феодалiв. Пiзнiше для рiшення найбiльш важливих питань стали скликатися феодальнi зСЧзди.
Великий князь
ФункцiСЧ перших великих князiв укладалися насамперед в органiзацiСЧ дружини i вiйськових ополчень, керуваннi ними. Вони пiклувалися про забезпечення охорони границь держави, очолювали вiйськовi походи для скорення нових племен, встановлення i стягування з них данини. У той же час киСЧвськi князi прагнули пiдтримувати зовнiшньополiтичнi вiдносини з войовничими кочiвниками, з Вiзантiйською iмперiСФю, з найближчими краСЧнами Сходу. Це було продиктовано насамперед iнтересами збуту товарiв. Великий князь судив головним чином своСЧх васалiв, дружинникiв, своСФ найближче оточення. Князiвська юрисдикцiя в той час тiльки починала поширюватися на основну масу населення. Суд здiйснював дiяльнiсть на основi норм звичайного права. Про широке князiвське законодавство в цей перiод навряд чи можна говорити.
Великi князi вiдали головним чином киСЧвською землею, тобто територiСФю галявин. РЖншi племiннi територiСЧ чи керувалися племiнними чи князями князями-намiсниками. При завоюваннi i приСФднаннi до КиСФва нових земель великi князi повиннi були залишати в племiнних центрах своСЧ збройнi загони. У головному племiнному мiстi й особливо важливих центрах розмiщався великий загiн тисячу дружинникiв, що подiлявся па сотнi (тисяцький було начальником загону, а соцькi командирами невеликих дружин),у мiстах меншого значення стояли дружини, якими командували соцькi i десяцькi. Вони рубали на приСФднаних територiях новi мiста, що ставали опорними пунктами, що змiцнювали СЧхню владу на мiiях. Крiм цього, новi мiста ставали економiчними центрами. Лiтописець повiдомляСФ, що князь Оле всюди в землях посади мужи своп. Поступово тисяцькi, соцькi i десяцькi надiлялися адмiнiстративними функцiями (пiдтримка i наведення порядку в мiстi, придушення опору мiiевого населення, допомога збирачам данини), торгово-полiцейськими функцiями, а з розвитком великокнязiвськоСЧ юрисдикцiСЧ судово-адмiнiстративними. Так оформилася найбiльш древня десяткова система керування. До даноСЧ системи керування великi князi прибiгали й у власне КиСЧвськiй землi.
З кiнця Х в. вiдбулися змiни в органiзацiСЧ влади великого князя й у СЧСЧ обсязi. Усе чiткiше виявлявся феодальний характер влади князя, його функцiй. Князь у цей час був вiйськовим вождем, органiзатором i командуючим вiйськовими силами. Але обсяг його вiйськово-органiзаторськоСЧ дiяльностi через ускладнення складу вiйськ держави значно зростаСФ. Великокнязiвська дружина, вiйська васалiв, народне ополчення жадали вiд великого князя значних зусиль по керуванню ними. Ускладнюються функцiСЧ князя по захисту зовнiшнiх границь. Великi князi займалися також органiзацiСФю будiвництва дорiг, мостiв, охороною торгових шляхiв. Вони не тiльки срядили керували, але багато уваги придiляли розгляду судових справ. Придушення зростаючого опору пригноблених, i насамперед феодально залежних селян, було завжди в центрi князiвськоСЧ уваги. Так, у 1068 р. киСЧвський князь РЖзяслав жорстоко придушив народне повстання, що було викликано антипатрiотичною дiяльнiстю князя i його дружини. У 1113 р. повстали городяни в КиСФвi. Народний гнiв обрушився на купцiв, що втридорога продавали хлiб i сiль, а також на лихварiв, що стягували зi своСЧх боржникiв непомiрнi вiдсотки. До повстання городян примкнули i закупи iз сiльськоСЧ округи КиСФва. Для придушення повстання бояри i СФпископи викликали в КиСЧв князя Володимира Мономаха iз сильною дружиною.
РозвиваСФться законодавча дiяльнiсть великих князiв. Особливо активноСЧ вона стаСФ в XIXII ст. Бiльш зримо, чим ранiш, особливо пiсля прийняття християнства, виявляСФться релiгiйна функцiя великого князя. Вiн усiляко сприяв поширенню християнства в давньоруському суспiльствi, уточнюючи правове положення церкви, а також визначав джерела матерiального забезпечення духiвництва.
У допомогу собi по керуванню великi князi призначали посадникiв, волостелей, тiунiв i iнших численних представникiв адмiнiстрацiСЧ. Посадникiв визначали у важливi центри ДавньоруськоСЧ держави. У 1096 р. Олег Святославич пiдкорив собi Муромську i Ростовську землi, посажа посадники своя по мiстах i данинi поча брати.
Посадники на вiдмiну вiд тисяцьких i соцьких, що були насамперед командирами дружин, а потiм уже виконували адмiнiстративнi функцiСЧ, були повноважними представниками великокнязiвськоСЧ влади на мiiях. Вони судили, збирали данина i рiзнi мита. Були заснованi i ?/p>