Державний лад та органiзацiя управлiння в КиСЧвськiй Русi у РЖХ-ХРЖРЖ столiттях
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
се бiльше зосереджувалася в руках мiiевих князiв i бояр на шкоду влади великого князя.
Вiче
У Давньоруському державу продовжували дiяти народнi збори, що вiче, що збиралися ще до його заснування. З племiнних сходок древнiх словян вiче перетворилося в збори городян, па якому були присутнi вiльнi жителi мiста купцi, ремiсники й iн. Але вирiшальна роль тут належала мiським феодальним верхам. В усiх лiтописних звiстках про вiче досить чiтко видно, що керiвна роль i переважне право представництва в ньому належало верхам суспiльства.
Вiче вiдiгравало визначену роль у полiтичному життi. Рiшення про скарбницю князя РЖгоря, що зловжило збором данини, древляни, наприклад, прийняли на вiче (сдумавше з князем своСЧм Малому). Коли в 997 р. БСФлгород осадили печенiги, городяни створйша вiче. У 970 р. Новгородське вiче запросило в Новгород князя Володимира Святославича. Перше згадування в лiтописi про вiче в КиСФвi вiдноситься до 1068 р. Розвиток вiчовоСЧ дiяльностi тут приходиться на середину XII в. А останнСФ лiтописне повiдомлення про вiче в КиСФвi вiдноситься до 1202 р. ОднiСФСЧ з найважливiших функцiй вiче було комплектование народних ополчень i вибори його проводирiв. Вiче скликалося пiд час облоги мiста, перед початком вiйськових походiв, iнодi у випадку невдоволення полiтикою князя.
Виконавчим органом вiче була рада. Тому що вiче збиралося рiдко, рада його пiдмiнював. У радi заправляла мiська знать. У XIII в. дiяльнiсть вiче припиняСФться. Виключення складало вiче лише в деяких мiстах (Новгород, Псков).
Верв
Органом мiiевого селянського самоврядування була сiльська територiальна громада верв. Вона реалiзовувала право колективноСЧ власностi на землi, стежила за дотриманням звичайного права, органiзовувала захист своСЧх членiв i СЧхньоСЧ власностi в конфлiктах з державним апаратом, феодалами в сусiднiми громадами. Члени верва, повязанi системою круговоСЧ поруки, виконували фiнансовi, полiцейськi й iншi обовязки. Територiя верва була доповню значноСЧ, у нее входило кiлька населених пунктiв, розташованих поруч.
3. Адмiнiстративно-територiальний устрiй та органiзацiя управлiння на Русi
Адмiнiстративним i господарським центром феодальних володiнь був феодальний двiр. Великий князь жив у головному мiстi Русi КиСФвi, де розмiщалися органи верховноСЧ державноСЧ влади. Великокнязiвськi двори малися також у БСФлгородi, Вишгородi, Берестовi й iнших поселеннях. Такi мiста, як Новгород, Чернiгiв, Переяслав, Галич, Ростов, Смоленськ, являли собою центри окремих мiiевих князiвств. Бiльш дрiбнi мiста були центрами боярських вотчин, церковного землеволодiння.
Феодальне землеволодiння охоронялося законодавством. Росiйська Правда передбачала накладення великих штрафiв 12 гривень за порушення межi феодальноСЧ запашки. Варто мати на увазi, що гривня срiбла в Стародавнiй Русi була великою платiжною одиницею ваги: вiд 95 до 197 грамiв срiбла.
Феодали були повязанi мiж собою системою васальних вiдносин, заснованих на iСФрархiчнiй структурi феодального землеволодiння. Система сюзеренiтету васалiтету, в основi якоСЧ лежали економiчнi i полiтичнi iнтереси класу феодалiв, забезпечувала його консолiдацiю, сприяла класовiй СФдностi. Васальнi вiдносини всерединi феодального класу вiдбитi ще в договорi Русi з ВiзантiСФю 911 р. Великий князь, спирався па менших князiв i бояр, а вони шукали в нього захисту пiд час вiйськових зiткнень.
За феодалами закрiплювалися особливi привiлеСЧ, зафiксованi в правових памятниках, насамперед у Росiйськiй Правдi.
Феодали не платили данини. Вони, мабуть, володiли й iншими привiлей, що не були зафiксованi в правових памятниках, але складалися в реальному життi. Усе це видiляло феодалiв зi складу iншого населення. Так образом, поряд iз класовим розподiлом суспiльства йшов процес формування сословного стану, тобто оформлення юридично замкнутих груп серед населення.
Крiм феодалiв, iснували вiльнi общинники, феодально залежне населення, раби i вiльне мiське селище.
Основна маса сiльського i мiського населення називалася люди. У Короткiй Правдi пiд цим термiном малися на увазi переважно селяни-общинники. У такому ж змiстi уживався вiн i у Великiй Правдi. У ст. 3 ВеликоСЧ Правди людин протиставляСФться князю мужу. Збереження протягом тривалого часу термiна люди у значеннi вiльного населення вказуСФ на те, що процес феодалiзацiСЧ неоднаково торкався окремi сiльськi громади, розвиток общинноСЧ власностi на землю.
Вiльнi селяни-общинники пiддавалися державнiй експлуатацiСЧ, сплачуючи данину, що була основною формою експлуатацiСЧ. Спочатку данина сплачувалася з диму (будинку). Коли феодальний спосiб виробництва став пануючим, а власнiсть на землю феодалiв зробилася основою експлуатацiСЧ безпосереднiх виробникiв матерiальних благ, термiн люди придбав значення феодально залежного селянства, експлуатованого державою шляхом збору данини, розмiр якоСЧ тепер став залежати вiд кiлькостi i якостi землi, що знаходиться в селян, чи частками феодалами - шляхом залучення селян до панщини чи стягуванню оброку. У пiзнiших актах слово люди звичайно супроводжувалося вказiвкою на те, що вони залежнi вiд тих чи iнших феодалiв (люди великого князя, монастирськi, боярськi i т.д.) .
Феодали здiйснювали на селянську громаду постiйний тиск. Вони захоплювали общиннi землi, а це тягло до скорочення питомоСЧ ваги вiльних селянських общинникiв. Стiйкiст