Geum.ru

Державний лад та органiзацiя управлiння в КиСЧвськiй Русi у РЖХ-ХРЖРЖ столiттях

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



? самi не надходили в служiння до якого-небудь пана, стаючи закупом чи холопом.

До феодально залежних шарiв населення вiдносилися i вотчиннi ремiсники, що проживали в дворах феодалiв. Вотчинного ремiсника i ремiсницю згадуСФ Росiйська Правда, оцiнюючи СЧхнСФ життя в 12 гривень (ст. 15 Пр. Пр.). У якостi феодально залежного населення ще називаються вiдпущеники, задушливi люди, прощеники.

Серед невiльного населення були раби. Основним джерелом рабства був полон. У Х-ХРЖРЖ ст.ст. для позначення рабiв-бранцiв вживався термiн челядь. Використовувався також термiн холоп. Холоп одноплемiнник, продукт тих соцiальних процесiв, що вiдбувалися всерединi суспiльства. Росiйська Правда називаСФ джерела холопства: самопродаж, одруження на рабi без ряду, вступ без ряду у посаду тiуна чи ключника (ст. 110 Пр. Пр.). У холопа автоматично перетворювався закуп що збiг чи провинився (ст. 56, 64 Пр. Пр.). У рабство могли продати збанкрутiлого боржника (ст. 55 Пр. Пр.).

По Росiйськiй Правдi челядин це раб, що знаходився у владi свого пана, забита безправна iстота. Холоп виглядаСФ трохи iнакше. В окремих випадках вiн був надiлений деякими правами. Так, будучи боярським тiуном, холоп мiг виступати в судi в якостi вiдока (ст. 66 Пр. Пр.). Холоп не мiг приймати присягу на судi в якостi послуху, тому що послух повинен бути вiльним. Холоп, що вдарив вiльного чоловiка, нiс кару (ст. 17 Пр. Пр., ст. 65 Пр. РЖн.). За холопа, що зробив крадiжку, нiс вiдповiдальнiсть його пан (ст. 46 Пр. Пр.), у той час як вiльнi люди, виннi в такiй провинi, сплачували продаж (тобто штраф). За убивство холопа сплачувалася не вира, а тiльки урок"його пану. Пан вiдповiдав за угоди, укладенi його холопом. Росiйська Правда установлювала вiдповiдальнiсть вiльних людей за допомогу, зроблену збiглому холопу (ст. 112 Пр. Пр.) i покладала обовязки на влади в приватним особам сприяти його пiйманню (ст. 114 Пр. РЖн.).

Соцiальний склад мiського населення був надзвичайно строкатим, що було характерно для середньовiчного суспiльства. Мiське населення подiлялося па двi основнi групи мiськi низи i мiська аристократiя. До мiськоСЧ аристократiСЧ вiдносилися князi, бояри, вище духiвництво, купцi. Росiйська Правда з повагою називала гридинов, купчин, лихварiв. Купцi, що займалися зовнiшньою торгiвлею, називалися гiстьми. У Великiй редакцiСЧ РосiйськоСЧ Правди (ст. 48, 49, 54) установлювалися пiльги купцям при висновку угод, у випадках грошовоСЧ неспроможностi банкрутства. Мiськi низи (ремiсники, дрiбнi торговцi, рядове духiвництво) складали саму численну категорiю мiського населення. Основна маса городян була вiльною. Частина ремiсникiв залежала вiд своСЧх хазяСЧнiв бояр, купцiв i iн. Вiльнi ремiсники (ковалi, гончарi, склодуви, ювелiри, зброярi, шевцi й iн.) i дрiбнi торговцi в мiстах обкладалися податками i платили чи натурою же вiдпрацьовували, беручи участь у будiвництвi i ремонтi мiських змiцнень, у спостереженнi за СЧх станом. Росiйська Правда визначала плату (хлiбом, пшоном, солодом, грошима) представниками державноСЧ влади, що вiдало будiвництвом мiст i мостiв на кошти городян (ст. 43 Кр. Пр.; ст. 96, 97 Пр. РЖн.). На кошти тих же городян будувалися церкви, мiстилася церковна парафiя.

Вiльне ремiсниче населення не було однорiдним по своСФму складi. Серед загальноСЧ маси ремiсникiв видiлялися заможнi майстри, що мали подмастер`СЧв ( учнiв ).

Соцiально-економiчна i правова нерiвнiсть вела до загострення класових протирiч i розвитку класовоСЧ боротьби.

Висновки

Таким чином у РЖХ ХРЖРЖ ст. ВiдбуваСФться виникнення i формування держави КиСЧвська Русь, вдосконалюСФться адмiнiстративний апарат управлiння i суду, унормовуються суспiльнi вiдносини , поступово вiдмирають залишки вiдносин i права додержавноСЧ доби i набираСФ сили писане слово . тАЮ Руська правда тАЭ свiдчить про нерозвиненiсть феодальних вiдносин i державноСЧ влади , але в нiй чiтко простежуСФться , що вона стала на захист iнтересiв землевласникiв , вiйськово служилоСЧ верстви населення.

Лiтература

  1. РЖсторiя держави i права УкраСЧни .Частина 1./ А.Й.Рогожин,-К.;РЖн Юре.-1996
  2. История государства й права Украинской ССР / Под ред. Б.М.Бабия, К, 1987. Т. 1. С. 5763.
  3. Котляр М.Ф. Введення християнства в КиСЧвськiй Русi та його наслiдки К, 1985 С 45
  4. Музиченко П.П.РЖсторiя держави i права УкраСЧни.-К.:Знання.,1999
  5. Рiчка В. М. Духовенство в класово-становiй структурi давньоруського суспiльства // Укр.iсторичний журнал , 1989 № 6 С 7687
  6. Рiчка В.М. Про адмiнiстративно-територiальний устрiй Давньоруських земель XIXII ст. С. 94107.
  7. РiчкаВ.М.Церква i етнокультурний розвиток давньоруського суспiльства // Середньорiчна УкраСЧна Вип 1 К, 1994 С 13
  8. Швидько Г.К. РЖсторiя держави i права УкраСЧни ( Х - початок ХРЖХ столiття) . Дн ск . : ДГУ . , 1998