Гуманiзацiя соцiальноСЧ функцiСЧ украСЧнськоСЧ держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В»ьги, узгодженi iз чинним законодавством, щоб не суперечили принципам соцiальноСЧ справедливостi, економiчним можливостям держави, та соцiальним механiзмам СЧх реалiзацiСЧ. В основi СЧх призначення мають бути: вiдповiдна межа вартостi сукупних доходiв громадянина, що надаСФ право на першочергове отримання пiльг.
Пiльги не можна ототожнювати iз таким, ззовнi подiбним явищем як привiлеСЧ. РЗх обСФднуСФ те, що вони СФ винятком iз загальних правил, i спрямованi на покращання життя окремим особам, групам людей. Разом з тим, якщо пiльга - правомiрне явище, що спрямоване на покращання життя нужденних людей i не мають можливостi самостiйно задовольнити своСЧ найважливiшi потреби, то привiлеСЧ - негативне вiдхилення, це - покращання життя окремих груп людей, не встановлене законом, i здебiльшого неправомiрне, покликане покращити стан справ певних осiб, груп людей iз одночасним погiршенням положення iнших людей [1, с. 47]. У суспiльнiй свiдомостi привiлеСЧ асоцiюються iз надмiрним отриманням благ начальниками (номенклатурою) в обхiд закону.
Тому можна визнати, що система привiлеСЧв, яка iснуСФ сьогоднi в УкраСЧнi СФ рудиментарною i до того ж спотвореною формою адаптацiСЧ колишньоСЧ системи номенклатурно-бюрократичних привiлеСЧв до умов ринковоСЧ економiки та процесiв розбудови новоСЧ незалежноСЧ держави. Абсолютна бiльшiсть привiлеСЧв у нашiй державi поширюСФться на порiвняно незначне коло високопоставлених осiб, переважно державних службовцiв, якi за Законом УкраСЧни Про державну службу (1993 р.) вiднесенi до першоСЧ або вищоСЧ категорiСЧ [4].
Особливiсть сучасних посадових привiлеСЧв полягаСФ у тому, що практика СЧх надання залишаСФться суспiльно непрозорою. Про них, як правило, публiчно не згадують; СЧх обТСрунтування неможливо знайти в наукових публiкацiях або офiцiйних документах. Нормативнi акти, якими надаються привiлеСЧ, як правило, не пiдлягають гласностi, за неписаним кулуарним рiшенням. Сьогоднi навiть фахiвцi не мають повноСЧ iнформацiСЧ щодо змiсту численних рiзноманiтних i багатоманiтних пiдзаконних актiв, якими закрiплюСФться i регламентуСФться надання посадових привiлеСЧв: отримання дорогих квартир у престижних районах (собi i своСЧм дiтям, вiдпочинок, також за державний кошт, що приймаються у межах вiдомства завжди таСФмно). У краСЧнах iз цивiлiзованою ринковою економiкою саме iснування такого явища взагалi неможливо. Саме цю сферу соцiальноСЧ дiяльностi держави можна назвати антигуманною, яка поки що маСФ мiiе у нашому суспiльствi.
Але цiлковито лiквiдувати iснуючу систему привiлеСЧв надзвичайно важко, хоча СФ можливiсть кардинально трансформувати СЧСЧ таким чином, щоб вона стимулювала подальший розвиток суспiльства i не загострювала полiтичне напруження в краСЧнi. Надзвичайно важливим заходом, що маСФ здiйснюватись одночасно з процесом обмеження привiлеСЧв, СФ вiдновлення необхiдного рiвня оплати працi держслужбовцiв. Обовязково маСФ бути докорiнно переглянута структура привiлеСЧв, насамперед тих, що стосуються вiдомчих автономних систем надання соцiальних послуг (охорони здоровя, харчування, транспортного обслуговування, забезпечення вiдпочинку, полiпшення житлових умов тощо). Задоволення цих потреб в умовах ринкових вiдносин слiд забезпечувати за рахунок особистоСЧ заробiтноСЧ плати посадових осiб, тобто на рiвноправних з iншими громадянами УкраСЧни засадах.
Щодо забезпечення соцiальних прав людини в державному механiзмi утворено досить широку мережу державних органiв, повноваження яких спрямованi на реалiзацiю гуманного спрямування соцiальноСЧ функцiСЧ украСЧнськоСЧ держави. Частково ця проблема розвязана у дисертацiйнiй роботi присвяченiй соцiальнiй функцiСЧ [6]. Але у цьому дослiдженнi СФ потреба бiльш ТСрунтовно зупинитися на аналiзi змiстовноСЧ сторони соцiальноСЧ функцiСЧ украСЧнськоСЧ держави, що дасть можливiсть розкрити гуманiстичну спрямованiсть СЧСЧ дiяльностi, демократичний змiст соцiальноСЧ функцiСЧ.
Соцiальний захист людини, СЧСЧ соцiально-економiчних прав виступаСФ в окремих органiзацiйно-правових формах i видах, що повязано iз специфiкою соцiального забезпечення окремих категорiй громадян.
Умовно державнi органи, компетенцiя яких торкаСФться соцiального захисту реалiзацiСЧ соцiальноСЧ функцiСЧ украСЧнськоСЧ держави, можна подiлити на три групи:
Перша група - так званi загальнi органи, компетенцiя яких поширюСФться на всi найбiльш важливi сфери суспiльного життя, в тому числi i на соцiальну. До них можна вiднести - Законодавчий орган Верховна Рада УкраСЧни; Глава держави - Президент УкраСЧни; Виконавчий орган Кабiнет Мiнiстрiв УкраСЧни, профiльнi мiнiстерства, Рада Мiнiстрiв АвтономноСЧ Республiки Крим; - правоохороннi органи, прокуратура; судовi органи - суди; органи мiiевого самоврядування.
Друга група - органи та громадськi органiзацiСЧ, компетенцiя яких повязана з соцiальним захистом населення, а саме, загальнообовязкове державне соцiальне страхування: фонд соцiального страхування з тимчасовоСЧ втрати працездатностi; фонд страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань; фонд загальнообовязкового соцiального страхування на випадок безробiття; пенсiйне забезпечення. Сюди належать також органи, органiзацiСЧ, що надають конкретну допомогу населенню (конкретним категорiям громадян): нацiональний фонд соцiального захисту матерi i дитини (програма - УкраСЧна дiтям); фонд соцiального захисту iнвалiдiв; фонд для здiйснення заходiв щодо лiквiдаторiв ЧорнобильськоСЧ катастрофи та соцiального захисту населення; соцiа