Государственное стимулирование инвестиционного процесса: опыт США и Юго-Восточной Азии
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В±и знаком КиСЧвськоСЧ землi, тобто змiнивши свiй соцiальний змiст на нацiональний, герб поступово почав змiнювати барву, i за ХVРЖРЖХVРЖРЖРЖ сголiття тло цього герба стало голубим, а навколо голови архангела зявилася золота аура. У цих украСЧнських нацiональних барвах киСЧвський герб дожив до революцiСЧ, яка замiнила його традицiйними державними символами.Пiд жовто-блакитними та блакитно-жовтими знаменами вiдстоювали свою свободу украСЧнцi у ХV сголiттi (Грюнвальдська та iншi битви). У ХVРЖ, ХVРЖРЖ й ХVРЖРЖРЖ столiттях ця барва, поряд з малиновою, була пiднесена на козацьких знаменах, у ХРЖХ узаконена в Галичинi. 3 1815 року пiд синьо-жовтими знаменами засiдала украСЧнська шляхта у сеймi ГалiцiСЧ та ЛьодомерiСЧ, пiд тими ж прапорами украСЧнський батальйон гiрських стрiльцiв у складi росiйського вiйська воював в Угорщинi; 1848 р. у Львовi в залi ДуховноСЧ семiнарiСЧ, прикрашеноСЧ синьо-жовтими прапорами, вiдбувався зСЧзд ста руських вчених. У Станiславi (1вано-Франкiвську) на вiдкриттi вiддiлу РуськоСЧ Ради сnуденти носили жовто-синi кокарди та золоченi леви на голубих стяжках. У ХХ ст. пiд блакитно-жовтими i жовто-блакитними прапорами сини УкраСЧни билися з нiмецькими й польськими окупантами, з бiлими й червоними армiями росiйськоСЧ iмперiСЧ. 3вертаСФ на себе увагу органiчна близькiсть украСЧнцiв рiзних земель iз нацiональною блакитно-жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньовiччя, коли почалась повсюдна фiксацiя та формалiзацiя нацiональноСЧ символiки. Як вiдомо, КиСЧвщина на цей перiод усталила золотого тризуба на голубому полi, Галичина золотого лtва на голубому полi, Перемиська земля золотого орла на голубому... Так на рiзних землях УкраСЧни узаконилась однакова нацiональна барва. 3бiг досить промовистий, якщо зважити, що цi землi на той час не були обСФднанi в СФдинiй украСЧнськiй державi i що найуживанiшими у тогочасних гербах i прапорах були традицiйнi давньоарiйськi кольори бiлий, червоний i чорний. Промовистим СФ також той факт, що подiлена мiж двома iмперiями УкраСЧна, позбавлена протягом столiть будь-яких нацiональних прав, отже й права не те що на державну, а й на нацiональну символiку, негайно вiдроджувала iСЧ у незмiнному виглядi, як тiльки слабла iмперська влада. Так, пiсля авсгрiйськоСЧ революцiСЧ 1848 року блакитно-жовтi прапори вiдразу замайорiли у Львовi, Дрогобичi, Стрию, Яворовi та в iнших мiстах Галичини. Пiд цими прапорами формувалися загони украСЧнськоСЧ народноСЧ гвардiСЧ, вiдроджувались елемента державностi й нацiональне житгя. Синьо-жовтою барвою прикрашалися й загони селянськоСЧ самооборони, створенi на початку 1849 р. у Сяноку, Самборi, Стрию, КоломиСЧ та Станiславi (голубi мундири з жовтими вiдлогами), синьо-жовтi лафети гармат тощо. Цi ж кольори панували в мундирах галицьких гiрських стрiльцiв, органiзованих того ж року у складi австрiйськоСЧ армiСЧ. Аналогiчну картину спостерiгаСФмо й у Схiднiй УкраСЧнi пiсля революцiСЧ 1905 р. Незважаючи на заборону росiйського уряду вiдзначати 100-лiтню рiчницю вiд народження Великого Кобзаря, киСЧвське студентсгво вийшло у березнi 1914 р. на манiфестацiю пiд жовто-блакитними прапорами. 25 березня 1917 р. жовто-блакитнi i малиновi запорозькi прапори вже уквiтчували манiфестацiСЧ в багатьох мiстах iмперiСЧ, в тому числi й двадцятитисячну демонстрацiю у Петроградi. Тимчасовий росiйський уряд вирiшив скористатися з нацiонального пiднесення украСЧнцiв для пiдвищення боСФздатностi росiйськоСЧ армiСЧ. 3 цiСФю метою почалося формування украСЧнських нацiональних частин, як ранiше це зробили у австрiйськiй iмперiСЧ. Першi ешелони украСЧнiзованого вiйськапочали прибувати на фронт у травнi 1917 року, а вже 1 липня 6-й украСЧнiзований корпус росiйськоСЧ армiСЧ був кинутий у наступ пiд жовто-блакитними прапошелони украСЧнiзованого вiйськапочали прибувати на фронт у травнi 1917 року, а вже 1 липня 6-й украСЧнiзований корпус росiйськоСЧ армiСЧ був кинутий у наступ пiд жовто-блакитними прапорами. 3 першого ж удару корпус захопив три лiнiСЧ нiмецько-австрiйських окопiв... Далi сталося те, чого не передбачили нi росiйоькi, нi австрiйськi генерали пСЧд однаковими жовто-блакитними прапорами зiткнулися у бою росiйськi й австрiйськi украСЧнцi. Однокровних братiв з обох iмперiй гнали вбивати один одного. Це спричинилося до несподiваного унiкального феномену, що одержав назву братання i, поширившись на iншi фронти, став характерною рисою кiнця ПершоСЧ iмперiалiстичноСЧ вiйни. Жовто-блакитна барва була настiльки загально усвiдомленою як нацiональна украСЧнська, що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора, як державного символа, яке сталося 22 березня 1918 року, не викликало нi в УкраСЧнi, нi в РосiСЧ жодного сумнiву щодо правомiрностi цього акту. Через мiсяць (29 квiтня 1918 року) було пiднято украСЧнський морський прапор на флагманi ЧорноморськоСЧ ескадри, а ще через мiсяць (18 липня) затвердженi Радою жовто-блакитнi вiйськовi прапори затрiпотiли над армiйськими вiйськовими пiдроздiлами. 13 листопада блакитно-жовтий прапор був затверджений як державнiiй символ 3ахiдноукраСЧнськоСЧ НародноСЧ Республiки, а 20 березня 1920 р. 3акарпатськоСЧ УкраСЧни, що увiйшла до складу Чехословаччини. УкраСЧнська символiка визнаСФться урядами iнших держав. На УкраСЧнських землях, що входили до складу Польщi, Чехословаччини та РумунiСЧ, жовто-синi знамена вивiшуються з нагоди усiх нацiональних свят, пiд цими барвами з хлiбом-сiллю зустрiчали захiднi украСЧнцi радянськi вiйська 1939 року. Вiйська, однак, вiдкрили стрiлянину по жовто-синiх прапорах iз гармат i кулеметiв.Тогочасна радянська влада суворо заборонила украСЧнську державну символiку, глибоко образивши цим нацiональнi почутгя украСЧнського народу. Пiсля сталiнського погрому, як i пiсля БатиСЧвського, всяка нацiон