Гендернi стереотипи в культурi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
iз стереотипним уявленням про те, що генiальнiсть властива лише чоловiкам. Саме це твердження утверджувало обмежене входження жiнок у кола митцiв i робило СЧхню творчiсть несуттСФвим надбанням в iсторiСЧ мистецьких практик.
Усманова розглядаСФ тезу про вiдсутнiсть жiнки у мистецтвi, яка постаСФ не вiдсутнiстю згадки про жiнку у ту або iншу добу розвитку мистецтва, а вiдсутнiстю жiнки як на рiвнi вiзуальноСЧ репрезентацiСЧ (у розумiннi вiдсутностi простору для жiночого погляду), так i на рiвнi рецепцiСЧ[7; с.312].
Споконвiкiв чоловiк розглядався як творець, що начебто був уклiнним перед Жiнкою як обСФктом шанування. Усманова у своСЧй публiкацiСЧ пише: ПропонуСФться iнший погляд, за яким сам обСФкт шанування настiльки репресований, що вже не маСФ права зiйти iз пСФдесталу, i тому йому (обСФкту) нiчого не залишаСФться, як тАж любуватися своСЧм зображенням чоловiчого Его [7; с.313]. Можливо, таке твердження СФ занадто радикальним i досить субСФктивним. Але якщо вiдкинути емоцiйну забарвленiсть даного судження, то отримаСФмо досить цiкаву думку: чоловiк реалiзував себе i самоутверджувався через зображення жiнки, через СЧСЧ iдеалiзацiю. Применшувати вмiння художника в даному випадку не можна, адже лише будучи талановитим художником можна вiдтворити природну красу. Але з iншого боку маСФмо певну iдеалiзацiю образу жiнки СЧСЧ зображали такою, якою хотiли бачити, а не такою, якою вона була насправдi.
У шануваннi поета, його лицарському служiннi мiстичному ореолу жiнка втратила свою iндивiдуальнiсть. Тобто знову ж таки маСФмо справу iз певними стереотипними уявленнями про жiночий образ у мистецтвi. Проте жiнка не мала права виправити цей стереотип, бо всi дверi перед нею зачинялися.
Традицiйне мислення на рiвнi звичайних бiнарних опозицiй i сформованi на цiй основi фiлософськi категорiСЧ жiночнiсть i мужнiсть, - пiдкреслюСФ Т.В.Гречушнiкова, - сприяли укорiненню в масовiй свiдомостi уяви про чоловiче як суспiльно-культурну норму й жiноче як вiдхилення вiд неСЧ [7; с.335]. Не дивно, що чоловiки-письменники сприймають лiтературу, творену жiнками, як неповноцiнну, бо вона виходить за рамки нормальноСЧ лiтератури, лiтературних канонiв, встановлених чоловiками.
Таким чином, можна пiдтвердити тезу про те, що ТСендернi стереотипи певним чином впливають на творення культури. До того часу, як жiнки виступили за ствердження свого мiiя у культурi, культура була певним чином однобокою, спрямованою на чоловiкiв. З приходом жiночого мистецтва i лiтератури, культура стала, якщо не багатшою, то принаймнi ширшою, повнiшою, вiдкритiшою.
Гендернi стратегiСЧ у мовленнi
Ми вже згадували про те, що ТСендернi стереотипи найповнiше вiдображаються у мовi та мовленнi. РЖ справдi ТСендернi стереотипи зумовлюють вiдмiнностi мовленнСФвоСЧ поведiнки чоловiкiв i жiнок. Проводячи рiзнi соцiологiчнi, лiнгвiстичнi, культурологiчнi, а також фемiнiстичнi та ТСендернi дослiдження було встановлено, що чоловiкам важко сприймати темп, швидкiсть, емоцiйнiсть та експресивнiсть жiночоСЧ мови. Поряд з цим, жiнкам не завжди зрозумiла повiльнiсть, занадто обмiркованiсть та однобiчнiсть чоловiчих думок. ТРендеристи вважають, що жiночiй мовi властива статичнiсть, нейтральнiсть, у СЧСЧ лексицi частiше зустрiчаються застарiлi слова та звороти. На вiдмiну вiд жiнок, чоловiки лiпше сприймають нове в мовi, вони бiльше вживають неологiзмiв (новi слова), термiнiв. При цьому було встановлено, що з пiдвищенням рiвня освiти вiдмiнностi у мовi стираються.
Чоловiча стратегiя у спiлкуваннi напориста, агресивна, орiСФнтована на монолог. О.Е.Пчелiцева пояснюСФ це тим, що для чоловiка розмова завжди змагання, вiн нацiлений на iндивiдуальний успiх [9; с.118].
Автори "Вступу до лiнгвiстичноСЧ гендерологiСЧ" слушно зауважують, що жiнки - тонкi комунiканти, вони винахiдливi й мобiльнi у застосуваннi контактовстановлювальних засобiв, легше "перемикаються", вловлюючи бажання й настрiй спiврозмовника, простiше входять у свiт iнтересiв iншоСЧ людини, здатнi виявити спiвчуття у найрiзноманiтнiших вербальних i невербальних формах. Налагодження стосункiв за допомогою розмови - прiоритет жiночого розуму. Жiнка легко читаСФ мiж рядкiв i формуСФ на тлi тексту пiдтекст [17] .
Розмiрковуючи про специфiку вербальноСЧ поведiнки жiнки, слiд вказати на певнi суттСФвi моменти. Жiнки легко вiдволiкаються на ситуативнi деталi, культивують побiчнi теми - тобто мають здатнiсть до "асоцiативного зiсковзування": починаючи розповiдь, жiнка довiльно хапаСФться за логiчно необхiдне в даному тематичному полi розмови слово, а воно може дати iмпульс для принципово iншоСЧ теми. До речi, неуважнiсть до деталей, байдужiсть до вербального плану, властиву чоловiкам, жiнки схильнi сприймати як "психологiчну глухоту"[13] .
Жiнка, на вiдмiну вiд чоловiка, здатна взяти на себе кiлька психологiчних ролей водночас. Жiночi "маневри у спiлкуваннi" набагато витонченiшi: психологiчнi виверти, розмова у режимi "побiчних асоцiацiй", "макiяж" аргументiв тощо. Особливо не люблять чоловiки жiночу звичку говорити натяками. Однак натяки на непрямi форми мови у деяких ситуацiях допомагають уникнути конфронтацiСЧ, знизити мовну агресiю
Ще Нiцше зауважив, що щастя чоловiка зветься тАЮЯ хочу!", а щастя жiнки - тАЮВiн хоче!". Нiби пiд цим девiзом будуються речовi стратегiСЧ чоловiкiв та жiнок. Чоловiча культура вчить акцентувати увагу на дiСЧ, а не на станi, на результатi, а не на його процес