Гендернi стереотипи в культурi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
та орiСФнтованiсть на iнших, на противагу силi, незалежностi, активностi, агресивностi, рацiональностi, орiСФнтованостi на iндивiдуальнi досягнення, що СЧх вважали одвiчно-чоловiчими прикметами [9; с.30].
Незважаючи на те, що частково доведена вiдмiннiсть чоловiчого способу життя як предметного та iнструментального вiд переважно емоцiйно-експресивного жiночого стилю, ми не можемо однозначно стверджувати СЧхню унiверсальнiсть. Радше навпаки, сама культура формуСФ у СЧСЧ носiСЧв такi риси, з огляду на прийнятний етнокультурний ТСендерний стереотип.
О.Кiсь вважаСФ, що уявлення про чоловiче та жiноче зберiгаСФться далеко за межами суто соцiальних функцiй. Численнi не повязанi зi статтю феномени (природа та культура, чуттСФвiсть та рацiональнiсть, божественне та земне, духовне та тiлесне та iн.) через певний культурно-символiчний ряд ототожнюються з "чоловiчим" та "жiночим" таким чином, що всерединi цих пар понять витворюСФться своСФрiдна iСФрархiя [8; с.32] . Все, що символiзуСФ жiноче, тобто промарковане як "жiноче" виявляСФться iнферналiзованим у культурi [4; с.55].
У бiльшостi мiфологiчних сюжетiв рiзних народiв чоловiче та жiноче начала розглядаються як полярнi (бiнарнi опозицiСЧ), якi постають як несумiснi, взаСФмовиключаючi, до певноСЧ мiри ворожi сутностi. Бiнарнiй опозицiСЧ статей пiдлягаСФ вся просторово-часова реальнiсть свiту, i життя самих людей. Вписане в архетипову структуру свiтобудови, репрезентовану образом Свiтового Дерева, спiввiдношення "чоловiчого" та "жiночого" набуваСФ iСФрархiчного вигляду: верхня його частина СФ незмiнно позитивно-вiдзначеною i заповнена парадигматично-тотожнiми символами верху - свiтла -- конструктивного начала -- чоловiка, тодi як нижня негативно-семантизована зона мiстить вiдповiднi символи низу -- темряви -- хаосу -- жiнки [14; с.93-94]. Символiзацiя чоловiчого начала повсюдно грунтуСФться на визнаннi його соцiально-творчоСЧ ролi, а жiночого - як природно-пасивноСЧ сили.
На раннiх етапах розвитку людства жiнцi належала визначальна роль у життСФзабезпеченнi (мотичне землеробство та збиральництво), природному вiдтвореннi (дiтонародження), структурi спорiдненостi (матрилiнiйнiсть), i головне - у системi вiрувань (культ ВеликоСЧ Матерi), що дозволило вченим висунути гiпотезу про особливий перiод людськоСЧ iсторiСЧ, що був епохою домiнування жiнки -- матрiархат. Провiдна роль жiнок в архаСЧчних ритуалах та магiчних практиках (особливо тих, що мають вiдношення до життСФво-вiкового циклу та сiмейноСЧ сфери) збереглась в украСЧнцiв аж до кiнця XIX ст. [9; с.39].
Усi свiтовi релiгiСЧ, збудованi на протиставленнi чоловiчого та жiночого начал, репрезентують патрiархатну модель свiтотворення i свiтобудови, в якiй першорядною i конструктивною СФ саме чоловiча роль Жiнцi вiдводиться навпаки деструктивна роль, усе, що повязане iз хаосом i безладом. Навiть християнська доктрина закрiплюСФ iСФрархiю стосункiв мiж статями iз характерним чоловiчим домiнуванням. У базових текстах християнського вчення отримуСФ значний розвиток негативна настанова щодо земноСЧ жiнки [9; с.43]. Пiзнавши стать, РДва порушила головну вимогу - безумовноСЧ покори, що даСФ пiдстави деяким дослiдникам говорити про те, що перша жiнка (а вiдтак i все жiноцтво) була проклята i покарана саме за вияв надмiрноСЧ (у порiвняннi з чоловiком) активностi та iнiцiативи. Грiховнiсть жiноцтва визнаСФться пiдставою причиною для обТСрунтування особливих вимог до СЧСЧ моральностi, аргументом на користь СЧСЧ вторинностi щодо чоловiка, пониженого суспiльного статусу та неповноцiнностi як соцiальноСЧ iстоти. Якщо християнство i визнаСФ рiвнiсть чоловiка та жiнки, то виключно як рiвнiсть СЧх перед Богом, але не мiж собою: земне призначення жiнки - пiдлеглiсть i служiння чоловiковi. Джерелом жiночоСЧ грiховностi постаСФ саме жiноче тiло. Жiноча плоть - осередок зла i спокуси, його слiд соромитись, контролювати i приховувати самiй жiнцi. РДдине, що виправдовуСФ жiноче iснування - це здатнiсть жiнки народжувати, i саме визначаСФться християнством за головне СЧСЧ призначення i покликання перед Богом i перед людьми (тобто - чоловiками).
Християнська традицiя у трактуваннi земного жiночого покликання лягла на добрий ТСрунт язичницьких уявлень, що зосереджували головну увагу на репродуктивному потенцiалi жiноцтва. Зведення суспiльноСЧ ролi жiнки до народження та виховання нащадкiв СФ виявом властивоСЧ для всiСФСЧ iсторiСЧ людськоСЧ цивiлiзацiСЧ тенденцiСЧ ототожнювати жiнку з Природою.
Саме протиставлення жiнки/природи та чоловiка/культури як бiнарних семантичних опозицiй СФ базовою складовою андроцентричного свiтогляду людини нового i новiтнього часу, що призводить до фактичного ототожнення чоловiкiв iз усiм людством, i, водночас, витiснення жiнки в сферу Природи.
7. Рефлексiя ТСендерних стереотипiв у культурi
Гендернi стереотипи у мистецтвi.
Ми вже зясували, що ТСендернi стереотипи СФ продуктом i невiдСФмним компонентом культури. У цьому роздiлi ми спробуСФмо розглянути питання про те, яким чином стереотипи впливають на творення iнших продуктiв культури: мистецтво, лiтературу i т.п. Вже неодноразово згадувалося про те, що культуру, яка iснувала до сьогодення творили чоловiки, вiдповiдно i вплив на творення i рефлексiю ТСендерних стереотипiв у культурi мали чоловiки.
Саме мистецтво було суто чоловiчим. Ми не згадаСФмо жодноСЧ жiнки, яка б прославилася на весь свiт як художник, архiтектор, скульптор. В iсторiСЧ мистецтва переважають лише чоловiчi iмена. Знову ж таки стикаСФмося