Гендернi стереотипи в культурi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В·а Фрейдом визначають три основнi лiнiСЧ розвитку жiночоСЧ психiки:
- одна веде до придушення сексуальних iмпульсiв, а отже до неврозiв;
- друга до модифiкацiСЧ характеру пiд чоловiчi зразки, для якоСЧ характернi чоловiкоподiбнi прагнення до творчоСЧ дiяльностi, сильнi соцiальнi iнтереси, активнiсть;
- третя до нормальноСЧ жiночностi, пiд якою Фройд розумiв прагнення реалiзувати бажання володiти чоловiком через замiжжя i народження сина.
Результатом нормального розвитку жiночоСЧ психiки i природними компонентам здоровоСЧ жiночностi СФ пасивнiсть, вiдсутнiсть вiдчуття справедливостi, схильнiсть до заздростi, слабкi соцiальнi iнтереси, нездатнiсть до творчостi.
Таким чином, можна зробити висновок, що погляди З.Фройда на жiнку базуються на постулатi про СЧСЧ бiологiчну неповноцiннiсть, з якого формуються лише три можливi типи жiночоСЧ психiки: iстерiя, чоловiкоподiбнiсть i нормальна жiночнiсть [7; с.11]. Дивним чином теорiя Фройда стала так би мовити основоположною не лише для закрiпленнi стереотипiв у свiдомостi людей, а й виправдовувала ставлення до жiнки як до iстоти неповноцiнноСЧ.
Усi подальшi теорiСЧ у фiлософiСЧ i соцiологiСЧ лише закрiплювали цi погляди. Так, американський соцiолог Т.Парнсон, дослiджуючи змiни, що вiдбулися з американською сiмСФю у серединi минулого сторiччя, приходить до висновку, що механiзмом, який забезпечуСФ рiвновагу i стабiльнiсть системи соцiальноСЧ взаСФмодiСЧ, СФ функцiональне роздiлення сфер дiяльностi, тобто розподiл ролей. Вiн вважав, що для iснування будь-якоСЧ соцiальноСЧ системи необхiдне виконання iнструментальноСЧ i експресивноСЧ функцiй. Одна людина не може перебрати на себе обидвi цi функцiСЧ, не може одночасно перейняти риси владностi i жорстокостi з одного боку i набувати мякостi та вмiння врегулювати конфлiкти з iншого. РЖншими словами в однiй людинi важко поСФднати дiаметрально протилежнi риси характеру i поведiнки.
Вiдповiдно i в сiмСЧ повинен iснувати розподiл ролей: iнструментальну функцiю повинен перейняти чоловiк, а експресивну жiнка. Парсонс вважаСФ, що основним для жiнок СФ статус дружини свого чоловiка, матерi його дiтей i особи, вiдповiдальноСЧ за домашнСФ господарство. Соцiально престижна професiйна дiяльнiсть чоловiка зумовлюСФ його верховенство у сiмСЧ. Парсонс вважав, що такий розподiл ролей запобiгатиме можливому змаганню мiж подружжям за владу, статус, що може призвести до руйнiвних для шлюбу наслiдкiв. Жiнка може займатися професiйною дiяльнiстю лише в тому випадку, якщо це не загрожуСФ змаганням iз чоловiком [7; с.12-13].
Частково складаСФться враження, що такий розподiл ролей у сiмСЧ слугуСФ не для збереження сiмейного затишку, а для задоволення честолюбних потреб самих чоловiкiв, можливо, навiть певним чином компенсовувати комплекс меншовартостi в тому разi, коли дружина досягаСФ значних карСФрних успiхiв у порiвняннi iз чоловiком.
Цiкавим моментом у теорiСЧ Парсонса СФ те, що спочатку вiн пропонуСФ таку модель для американського суспiльства, але потiм оголошуСФ СЧСЧ iнварiантною для будь-якого суспiльства. Звичайно, така модель могла б вирiшити чимало проблем, але не у кожному суспiльствi вона могла б бути iдеальною.
Лайонел Тайгер та Робiн Фокс, представники бiологiчноСЧ концепцiСЧ вважали, що людськi iстоти не СФ продуктом культури i виходили лише iз бiологiчних чинникiв. Вони були переконанi в тому, що домiнування осiб чоловiчого роду СФ бiологiчно детермiнованим i характерне для всiх тварин у тому числi i для людини. "ада належить чоловiкам, бо це закладено СЧх природою [7; с.14]. Слiд згадати, що вченi робили своСЧ висновки на основi вивчення приматiв, оскiльки вони нiбито схожi iз людиною.
РЗх послiдовник соцiобiолог Едуард Вiлсон, розвиваючи теорiю Дарвiна, стверджував, що предметом природного вiдбору СФ не тiльки фiзичнi, а й поведiнковi характеристики. Вiн також вiдкидав вплив культури на людину, постiйно проводив аналогiСЧ мiж людиною i твариною. Ще однин представник цiСФСЧ школи, Девiд Береш, пояснював вiдмiнностi в чоловiчiй i жiночiй поведiнцi тим, що кожна бiологiчна iстота використовуСФ рiзнi шляхи для збiльшення своСЧх шансiв на виживання i вiдтворення. Чоловiкам вигiдно бути агресивними, непостiйними, нерозбiрливими, а жiнкам соромязливими стриманими, поки вони не знайдуть чоловiкiв iз вiдповiдним генотипом.
Що ж стосуСФться фiлософських концепцiй, то вони мало чим вiдрiзняються вiд соцiобiологiчних i психонаналiтичних. У захiднiй фiлософiСЧ завжди обстоювалася диференцiацiя чоловiчого начала як первинного i духовного i жiночого як тiлесного i вторинного. Фурман А.В. i Надвинична Т.Л. пропонують в даному випадку окремо розглянути роботу Ф.Енгельса Походження сiмСЧ, приватноСЧ власностi i держави, де основи дискримiнацiСЧ жiнок розглядаСФться з точки зору класового аналiзу i представляСФться як окремий випадок придушення людини в антагонiстичному класовому суспiльствi. Фурман А.В. i Надвинична Т.Л. знаходять у роботi Енгельса iдею соцiостатевоСЧ стратифiкацiСЧ суспiльства, яка проте залишилася у тiнi. Енгельс iде вiд аналiзу питання, чому, в момент виникнення приватноСЧ власностi розподiл працi за статевими ознаками набув такого вирiшального значення [7; с.15]
Проаналiзованi концепцiСЧ хоч i належать до рiзних диiиплiн все ж спираються на позицiСЧ бiодетермiнiзму. Напевно, не варто пiдкреслювати, що авторами концепцiй СФ самi чоловiки.
Вирiшальну роль у виникненнi принципово новоСЧ науковоСЧ парадигми у дослiдженнях статi зiграв фемiнiзм. Н