Взаємозв’язок рівня емпатії та самоставлення особистості
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
поведінку інших, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості емпатуючого.
Однак нерідко емпатія дає викривлену картину внутрішнього світу іншої людини внаслідок того, що емпатуючий необгрунтовано проектує на нього свої якості - недоліки, звички, емоційний досвід, застарілі погляди, упереджені судження.
Одні вважають, що емпатія характеризується співпереживанням, що виникають по механізму емоційного зараження, тобто мимоволі і несвідомо. Тут емпатія має властивість щирості вираження своїх емоцій. Інші вважають, що в емпатії значну роль грає розум, раціональне сприйняття людини або тварини, тобто співпереживання розглядають як довільну і усвідомлювану емоційну ідентифікацію з іншою людиною. В останньому випадку, як вважає Т.П. Гаврилова (1981), співпереживання переростає в співчуття, супровождуючеi прагненням до надання допомоги. Емпатія ж володіє властивістю щирості вираження своїх емоцій. Л. П. Калінінський та ін (1981) вважають, що при поділі емпатичних реакцій правильніше було б говорити про ступінь емоційного залучення свого Я у ці реакції, ніж про різну спрямованість потреб субєкта.
Особливості особистості високоемпатійних. За даними А. П. Василькової (1999), для високоемпатічних характерні мякість, доброзичливість, товариськість, емоційність, високий інтелект, а для нізкоемпатічних - замкнутість, недоброзичливість.
За даними Дж. Сальзера і Р. Бергласа (Sulzer, Burglass, 1968), найбільш емпатійні субєкти в найменшій мірі схильні приписувати людлм провину за несприятливі події і не вимагають особливих покарань за їх проступки, тобто проявляють поблажливість. П. Мартін і Т. Тумі (Martin, Toomey, 1973) виявили, що висо-коемпатійние особи проявляють себе як полінезалежні.
Фактори, що впливають на емпатійність. Л. Мерфі (Murphy, 1937) показано, що прояв емпатії дітьми залежить від ступеня близькості з обєктом (чужий або близька людина), частоти спілкування з ним (знайомий дитина або незнайомий), інтенсивності стимулу, що викликає емпатію (біль, сльози), попереднього досвіду емпатії. Розвиток емпатії у дитини повязане з віковим зміною у нього темпераменту, емоційної збудливості, а також із впливом тих соціальних груп, в яких вона виховується.
Важливу роль у формуванні та розвитку емпатії грає емоція печалі. Плач дитини викликає у матері почуття жалю, спонукає звернути на дитину увагу, заспокоїти його. Точно так само спогад про сумну подію, що стався з близькою людиною, викликає жалість і співчуття до цієї людини, бажання допомогти йому.
Як показали А.А. Бодальов і Т. Р. Каштанова (1975), широке коло спілкування з однолітками позитивно корелює зі здатністю до співпереживання.
2.2 Структурна організація емпатії
На думку А.А. Меграбяна, емпатія включає в себе три компоненти:
1) емпатичних тенденцію - здатність до співпереживання, вразливість;2) тенденцію до приєднання - здатність до прояву тепла, дружелюбності, підтримки;3) сензитивність до відкидання - здатність до виникнення адекватного почуття провини, сприйнятливість до критики на свою адресу . Деякі дослідники, що представляють розглянутий підхід, називають такі компоненти емпатії: співчуття, естетичні почуття, а також подяку. Важливий елемент подяки - висока оцінка реципієнтом допомоги донора як альтруїстичного акту, при цьому двоє людей зєднані емпатичних відносинами: з одного боку, щира емоційна підтримка або допомога субєкта - означає стати на місце обєкта, - з іншого прихильно отримати допомогу чи підтримку - означає відчути позитивні наміри донора .
Згодом виявилося, що рамки емоційної концепції занадто вузькі для пояснення такого складного психологічного феномена, тому вструктурі емпатії починають виділяти когнітивний компонент, що базується на інтелектуальних процесах (порівняння, аналогія тощо). У роботах Бодалева А.А., Даймонд Р., Климова Є.А., Муканова М.М., Селіванової Р.Г., Стрілецької Л.П., Шибутані Т. та ін робиться спроба визначити зміст і основні характеристики когнітивної емпатії , а емпатія в цілому розглядається як двомірне освіту.
Психологами виділені три рівні емпатії:
1-й рівень - найнижчий, це сліпота до почуттів і думок інших. Таких людей більше цікавлять свої власні і, якщо їм здається, що вони добре знають і розуміють інших, їх висновки часто помилкові. Втім, усвідомити свою помилку їм заважає низький рівень емпатії та власні помилки можуть тривати все життя.
2-й рівень - епізодична сліпота до почуттів і думок інших, зустрічається найчастіше. Властивий будь-яким типам особистості, хоча і в різних проявах.
3-й рівень емпатії - найвищий. Це постійне, глибоке і точне розуміння іншої людини, уявне відтворення його переживань, відчуття їх як власних, глибокий такт, що полегшує усвідомлення людиною своїх проблем і прийняття правильних рішень без будь-якого навязування своєї думки або своїх інтересів. Для цього треба вміти відректися від свого "Я", будувати відносини за принципами взаємної довіри і альтруїзму.
2.3 Розвиток емпатії
самооцінка самоставлення емпатія особистість
Величезний вплив на розвиток людини роблять батьки, сімя, дитинство. У сімї зазвичай проходять перші, вирішальні для становлення, розвитку та формування роки життя людини. Сімя багато в чому визначає коло його інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій. У сімї закладаються моральні, соціальні якості.
Воснові розвитку емпатії, засвоєння моральних норм лежить формується спрямованість дитини на о