ВзаСФмодiя лiкарських речовин
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
фармакологiчного ефекту вiд добовоi перiодичностi, а також впливу самих лiкарських речовин на фазу i амплiтуду добового ритму органiзму займаСФться хронофармакологiя.
Як правило, найбiльший ефект лiкарських речовин визначаСФться в перiод максимальноi активностi (у людей - удень, у нiчних тварин - у темний перiод доби). Так, для людини наркотичнi, знеболювальнi засоби ефективнiшi на початку другоi половини дня, нiж вранцi або вночi. Однак для деяких лiкарських засобiв (снодiйнi, певнi серцевi глiкозиди) пiк терапевтичноi активностi, навпаки, припадаСФ на вечiр. Враховуючи фiзiологiчнi коливання рiвня гормонiв кори надниркових залоз в органiзмi людини, двi третини добовоi дози глюкокортикоiдiв слiд призначати вранцi, а решту - вдень. Антигiпертензивнi засоби доцiльнiше призначати один раз на добу о 15-17 год, враховуючи можливе пiдвищення артерiального тиску о 18-20 год, а не рiвномiрно протягом дня. Протигiстамiннi засоби призначають о 7 год, й ефект триваСФ протягом 14-16 годин, а при прийманнi о 19 год ефект зменшуСФться до 6-7 годин.
Аналогiчна добова перiодичнiсть спостерiгаСФться також i в фармакокiнетичних процесах. Абсорбцiя протимiкозного засобу гризеофульвiну СФ максимальною близько полудня, а виведення фенамiну нирками переважаСФ вранцi.
До важливих чинникiв, що мають як прямий, так i непрямий вплив на взаСФмодiю органiзму i лiкарських речовин, належать характер i режим харчування. Речовини швидше абсорбуються натще i повiльнiше пiсля iди. Призначення деяких препаратiв до iди протипоказане у звязку з подразнювальною дiСФю його на слизову оболонку травного каналу. Пiд час голодування прискорюСФться транспорт речовин iз травного каналу, пригнiчуСФться бiотрансформацiя, дезiнтоксикацiя речовин, i хоча активнiсть мiкросомних ферментiв печiнки не знижуСФться, може посилюватися токсична дiя деяких лiкарських речовин.
У випадках бiлкового голодування введення навiть значних доз вiтамiнiв не запобiгаСФ розвитковi гiпо- й авiтамiнозу, що повязано з порушенням синтезу бiлковоi частини ферментiв, до складу яких у виглядi коферментiв входять вiтамiни.
СуттСФвi змiни фармакологiчного ефекту викликаСФ переважання в рацiонi вуглеводiв. Так, у тварин, якi перебувають на вуглеводному харчуваннi, частiше розвиваСФться ульцерозний (лат. ulcus - виразка) та ембрiотоксичний ефект кислоти ацетилсалiциловоi, нiж у контрольних тварин, якi отримують у достатнiй кiлькостi бiлки.
На процеси фармакодинамiки й фармакокiнетики значною мiрою впливаСФ рН компонентiв iжi та внутрiшнього середовища. Велика кiлькiсть лiкарських речовин СФ кислотами або лугами. Залежно вiд ступеня йонiзацii речовин суттСФво коливаСФться транспорт i виведення iх з органiзму. За допомогою продуктiв харчування рослинного походження, що мiстять у великiй кiлькостi калiй, вдаСФться уникнути побiчних ефектiв лiкарських засобiв, якi викликають гiпокалiСФмiю (дiакарб, фуросемiд, дихлортiазид). Наявнiсть iжi в шлунку й кишках запобiгаСФ подразнювальнiй дii деяких лiкарських речовин на слизову оболонку травного каналу при вживаннi iх усередину (ПАСК-натрiй, салiцилати, тетрациклiн, iндометацин, диклофенак натрiй, резерпiн та iн.).
Класичним СФ приклад впливу компонентiв iжi на активнiсть iнгiбiторiв моноамiноксидази (наприклад, нiаламiд). Якщо пiд час лiкування цими препаратами хворий вживаСФ сир, банани, фiсташки, боби, вино i пиво, тобто продукти, якi мiстять попередники бiогенних амiнiв (тирамiн, тирозин, триптофан), то внаслiдок порушення iх дезамiнування можливi менiнгеальнi явища, головний бiль, нудота, блювання, гiпертензивний криз i навiть геморагiчний iнсульт.
Важливе значення маСФ стан водно-сольового обмiну. Водне навантаження сприяСФ збiльшенню дiурезу, потовидiлення тощо, а отже, виведенню лiкарських речовин з органiзму. Навпаки, при обмеженому надходженнi рiдини в органiзм виведення речовин затримуСФться, що зумовлюСФ iх тривалiшу, iнколи токсичну дiю. Для регуляцii терапевтичного ефекту поряд з водним навантаженням в окремих випадках змiнюють йонну рiвновагу. Наприклад, пiдвищення терапевтичного ефекту антигiпертензивних засобiв досягаСФться призначенням безсольовоi дiСФти.
Реалiзацiя дii лiкарських речовин певною мiрою залежить вiд кислотно-основного стану. Так, при метаболiчному ацидозi знижуСФться салуретичний ефект (здатнiсть пiдвищувати видiлення з сечею йонiв натрiю - iнгiбiторiв карбоангiдрази, наприклад дiакарбу).
Фiзiологiчний чи патологiчний стан органiзму вiдбиваСФться на фармакологiчнiй активностi лiкарських засобiв. Наприклад, кофеiн спричиняСФ збуджувальну дiю на функцiю центральноi нервовоi системи тiльки за наявностi втоми (пригнiчення). Хворi з хронiчними захворюваннями легень i пiдвищеним внутрiшньочерепним тиском дуже чутливi до морфiну, а також засобiв, що пригнiчують функцiю центральноi нервовоi системи. У хворих на гiпотиреоз здебiльшого чутливiсть органiзму до лiкарських засобiв зменшуСФться, а при гiпертиреозi пiдвищуСФться чутливiсть до адреномiметичних амiнiв та iнших засобiв. Деякi лiкарськi засоби (протизапальнi, серцевi глiкозиди) практично СФ неактивними у здорових людей, а дiють тiльки за наявностi патологii.
Врахування впливу зовнiшнього середовища на взаСФмодiю органiзму i лiкарських речовин даСФ змогу не тiльки прогнозувати терапевтичний ефект, а головне - цiлеспрямовано його регулювати.
ВИСНОВОК
ВзаСФмодiя лiкiв може реалiзовуватися як iнтракорпорально, тобто у внутрiшньому середовищi