Чинники процесу антропогенезу на територii Украiни
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
?к на великих тварин, так i на малих. Тому головний змiст життя зводився до пошукiв харчiв та виготовлення знарядь. Це займало значний час та виступало перепоною духовного розвитку. Саме пошуки iжi заставляли неандертальцiв покидати обжитi мiiя та знову повертатися до них. Для цього часу немаСФ нiяких пiдстав говорити про якiсь iншi соцiальнi осередки, крiм общини.
Привласнювальна дiяльнiсть найдавнiшоi людини
З завершенням процесу антропогенезу та появою людини сучасного фiзичного типу починаСФться iсторiя людства. Це сталося близько 40-35 тис. рокiв тому. На Землi постала iстота нового типу: iстота соцiальна. Хоча людина залишаСФться бiологiчною особою, головною ii рисою СФ соцiальнiсть.
Поняття соцiальностi дуже широке, та включаСФ всю систему вiдповiдних рис, притаманних людинi:
1.Спосiб органiзацii життя (на грунтi працi та в межах певного колективу);
2.Спосiб комунiкацii (мова, память);
3.Спосiб сприйняття й розумiння свiту (рацiональнi та iррацiональнi знання);
4.Це творчiсть (виготовлення знарядь працi, зведення осель, улаштування побуту, а згодом створення речей, що не мають прямого утилiтарного призначення);
5.Це певнi правила спiвжиття (мораль)
Це спосiб продовження людського роду (шлюб та сiмя).
Початковий перiод iсторii визначаСФться цiлковитим пануванням привласнювальних форм господарства: мисливства, збиральництва, а згодом рибальства. Полювання давало дуже важливий продукт мясо, а також супутнi матерiали: кiстки та шкури для будiвництва жител,виготовлення одягу, знарядь та предметiв побуту. Збиральництво урiзноманiтнювало продукти харчування (коренi, стебла рослин, яйця, дрiбнi тварини). РЖз часом виникло i рибальство.
Розвиток за первiсностi залежав вiд навколишнього середовища: наявностi харчових ресурсiв, сировини для виготовлення знарядь та вiд клiматичних умов.
Головна специфiка привласнювальноi економiки передбачаСФ спiльне користування природними ресурсами, зокрема головним iз них землею, тобто територiСФю. ТериторiСФю люди користувалися разом, i належнiсть iндивiда до колективу надавала йому право на всi ii ресурси.
За пiзнього палеолiту здiйснюСФться вдосконалення технiчних прийомiв обробки каменю. Знаряддя стали вдосконалювати, поСФднуючи в одному виробi рiзнi матерiали: камiнь та дерево, камiнь та кiстку. Функцiю знарядь було посилено насадкою рукiвя. виникло рiзьблення по кiстцi (гарпуни, прикраси, статуетки) та каменю (статуетки). Розмаiття матерiалiв та iх поСФднання вiдкривало перспективи подальшого розвитку камяноi iндустрii. За пiзнього палеолiту було освоСФно свердлiння. Вiдтодi принцип обертового руху пiзнiше лiг в основу сукання нитки, коловороту та, зрештою, колеса. Всi цi зрушення привели до бiльш активного використання дерева з виробничою (ловильнi ями, комори) та побутовою (спорудження жител) метою. Основа найдавнiшого iснування поселення мисливство. Стабiльнiсть життя мисливцiв при льодовиковоi смуги вiдбиваСФ поява художнiх речей. Окрiм рiзьблення по каменю, кiстцi. Рогу та бивню, в цей час було освоСФно виготовлення фарб (червоноi рiзних вiдтiнкiв, бiлоi, чорноi), якими розписували кiстянi речi, а палеолiтичнi мисливцi Захiдноi РДвропи створили цiлi живописнi печернi галереi.
За пiзнього палеолiту рiвень оснащеностi мисливства приносив вiдчутнi результати лише при колективному полюваннi. Споживали здобич разом. Такi вiдносини називають розбiрними. Колективне виробництво та споживання ось сутнiсть цiСФi епохи. Колективiстськi засади визначали рiвнiсть усiх членiв общини. Таке суспiльство iменують егалiтарним.
Органiзацiйнi функцii виконували дорослi вмiлi мисливцi, спираючись на колективне обговорення. Спiльнi виробництво й споживання, прiоритет колективного над iндивiдуальним цементували общину. Розмежовуванню колективу за статтю сприяла агамiя родових общин, тобто недопустимiсть статевих зносин у межах свого колективу. Тому жiнки з дiтьми жили окремо. Вони ж пiклувалися про лiтнiх людей, хворих та калiк. Пiдрiсши, хлопчики переходили до групи чоловiкiв, а дiвчатка лишалися з жiнками. Це ж стосуСФться й сiмi. Для цього перiоду логiчно реконструювати парно-груповий шлюб, тобто шлюбнi взаСФмини мiж певними колективами з утворенням нетривких шлюбних пар. Адже кожен член подружжя насамперед залишався членом своСФi общини. Тому такий шлюб називали ще дислокальним. У первiсному колективi лежать витоки моралi. Конкретне суспiльство не могло iснувати, якби його члени у своiй поведiнцi не керувалися певними правилами. Насамперед цi правила стосувалися працi (з певного вiку дитину привчали до неi), iжi (споживали всi разом i порiвну), статевих зносин (заборона iх у межах общини) та прiоритет колективу в iх органiзацii, взаСФмини дорослих i дiтей, старших та молодших.
Криза мисливства
Змiна клiмату наприкiнцi плейстоцену (14-10 тис. до н. е.) привели до суттСФвих змiн фауни та флори. Потеплiння спричинило танення ТСрунтового льоду та перетворення сухих степiв на болотисту тундру з березово-сосновими гаями. Зникають мамонти. Панiвною твариною стаСФ пiвнiчний олень. За цих умов у пiвнiчнiй смузi РДвропи, формуСФться господарсько-культурний тип мисливцiв на оленя, що значною мiрою визначався способом життя цих тварин. Пiвнiчнi оленi живуть великими стадами i постiйно пересуваються в пошуках iжi. Двiчi на рiк вони здiйснюють найбiльшi переходи: навеснi на пiвнiч, у тундру, восени на пiвдень, у лiсотундру та далi. Це змушувало людей дб?/p>