Чинники процесу антропогенезу на територii Украiни
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
гiчних засадах, а й частково соцiальних. ОстаннСФ знаходило вияв у колективнiй працi.
Визнання колективностi як однiСФi з умов антропогенезу дало пiдставу висунути гiпотезу про шляхи соцiогенезу, тобто формування суспiльства. Росiйський учений Ю. Семенов вважаСФ, що спочатку зусилля колективу в соцiальному сенсi були спрямованi на подолання харчового iнстинкту шляхом подiлу мисливськоi здобичi порiвну. Саме це виступало умовою iснування колективу, а значить i кожного його члена. Виробничi вiдносини вважають первинними джерелом свiдомостi, зокрема суспiльноi свiдомостi як вияву волi колективу. Суспiльна свiдомiсть регулювала iндивiдуальну свiдомiсть кожного, надiляючи його певними правами та обовязками. Виникають певнi норми соцiальноi поведiнки мораль. Таким чином постала соцiальнiсть, яку можна визначити як обмеження колективом намагань задовольнити iндивiдуалiстичнi бiологiчнi потреби. Обмеження мало форму заборони табу.
Приборкання могутнiх харчового та статевого iнстинкту, на думку Ю. Семенова, вiдбувалося протягом великого промiжку часу. Вгамування харчового iнстинкту повязують з Homo erectus (iх та презинджантропiв iменують ще архантропами). Homo erectus заселили значну частину Старого Свiту. Це пiтекантропи та iншi близькi мiж собою види (синантроп, солоська людина гейдельберзька людина тощо), якi за будовою скелета та кистi руки наближалися до сучасноi людини. Але череп видаСФ в них ще примiтивну iстоту. Та з ними повязують першi кроки у створеннi мови, а значить i мислення.Таким чином, працю Homo erectus можна схарактеризувати як свiдому, цiлеспрямовану, отож витоки соцiально-економiчних вiдносин лежать саме тут. Це означаСФ, що тут знаходяться i витоки людського суспiльства. Знаряддя працi характеризуСФться певною усталеною формою. Зафiксованi ручнi рубила, виготовленнi шляхом двобiчного оббивання гальки та камiння. Це було унiверсальне знаряддя полi функцiонального призначення. РЖснували знаряддя з кiстки та рогу, а також дерева (пiки, рогатини). На цьому етапi виробництво знарядь працi ускладнюСФться. Таким чином, i морфоструктура Homo erectus, i iхня дiяльнiсть дають пiдстави вважати iх наступною ланкою антропогенезу. Не викликаСФ сумнiву, що Homo erectus жили великими колективами праобщинами та вели рухливий спосiб життя, зупиняючись на бiльш-менш тривалий час у мiiях багатих на здобич i сировину для виготовлення знарядь працi. Окрiм побутових стiйбищ, виявлено мiiя обробки туш великих тварин, а поблизу джерел сировини майстернi з виготовлення знарядь працi. Мисливство пiтекантропiв було бiльш ефективним, нiж у Homo habilis. Це пiдтверджують залишки великих тварин (гiпопотама, носорога, барана). Практикувалося загiнне полювання: тварин заганяли в болота, де й добивали. Живучи у зонах помiрного та прохолодного клiмату, Homo erectus почали користуватися вогнем.
Вогонь вiдiграв надзвичайно важливу роль у прогресi людства. Вiн дав людинi тепло, а разом iз цим можливiсть замешкати новi райони, зробив людину незалежною вiд клiмату. Вогонь захищав вiд хижакiв, на ньому оброблювалася iжа, та природнi матерiали. Поява зачаткiв нових виробничих вiдносин у колективах архантропiв не означаСФ, що всi стосунки мiж ними стали впорядкованими на соцiальному грунтi. Припускають, що статевi зносини були довiльними, i цьому якоюсь мiрою сприяли колективна праця та колективне споживання харчiв. Такi зносини призводили до конфлiктiв у колективах, дезорганiзовувало виробництво та життя. Отож тодi людина ще не цiлком звiльнилася вiд дii бiологiчних законiв, а суспiльство ще не стало суспiльством у повному розумiннi цього слова. Тому завершення антропогенезу повязують в соцiальному планi з приборканням статевого iнстинкту.
Завершення антропогенезу. Проблема неандертальцiв
Ланку людей, що поСФднуСФ пралюдей та сучасних людей, називають неандертальцями. вони зявилися близько 300 тис. рокiв тому та освоiли значнi територii. Оскiльки за часом вони передували неоантропам, iх вважали прямими попередниками сучасних людей. Але на шляху поСФднання неандертальцiв та неоантропiв в один еволюцiйний ланцюг СФ певнi перепони, що постали з накопиченням джерел. Виявилося, що ранiшнi (нетиповi) неандертальцi бiльшою мiрою схожi iз сьогоднiшнiми людьми, нiж пiзнi (типовi) неандертальцi. Неандертальцiв часiв вюрмського зледенiння були вельми спецiалiзованими, тобто вiдiйшли вiд прогресивноi лiнii розвитку та набули рис, не притаманних нi архантроповi, нi сучаснiй людинi. Мова йде про своСФрiдну будову черепа (виразнi надбрiвний та потиличний валики, товстi кiстки черепа, масивнi обличчя та щелепи) та скелет загалом (масивна та присадкувата фiгура, широкi плечi). Вiдмiннiсть мiж двома групами неандертальцiв РДвропи породила гiпотезу, що вiд раннiх неандертальцiв розвиток пiшов по двох лiнiях:
Еволюцiя однiСФi гiлки спрямувалася в бiк подальшоi сапiСФнтизацii (олюднення), еволюцiя другоi гiлки в бiк спецiалiзацii (огрубiння тiла, велика фiзична сила) та консервацii розвитку. Це й привело до ii загибелi.
Неандертальцi були добре оснащеними мисливцями. Вони здiйснили своСФрiдний переворот у виготовленнi знарядь працi, що дiстав назву технiки леваллуа. Вона полягаСФ в удосконаленнi нуклеуса, тобто доведення його до такого стану, коли з нього сколювали пластини, що ними можна було користуватися як готовими знаряддями або як заготовками для майбутнiх знарядь. Технiка лаваллуа визначила подальший прогрес камяноi iндустрii не лише за раннього палеолiту, а й за пiзньо?/p>