Чи СФ вихiд iз глобальноi екологiчноi кризи
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
Чи СФ вихiд iз глобальноi екологiчноi кризи?
В бiологii добре вiдомо, що збереження виду забезпечуСФться наявнiстю двох вроджених iнстинктiв самозбереження i продовження роду. Вони виробленi шляхом природного добору i включають безлiч рiзноманiтних характеристик, спектр яких у кожного виду маСФ своi особливостi.
Час виникнення людини оцiнюСФться не менше нiж кiлькома мiльйонами рокiв. Мiiем ii походження прийнято вважати Африку, далi вiдбувалися складнi етапи поширення по земнiй кулi. Для мiграцii було безлiч причин, провiдною з яких, можливо, став саме прояв iнстинктiв самозбереження i продовження роду. Завдяки iм людина навчилася створювати для себе штучне середовище iснування. Це дозволило iй освоювати дедалi новi регiони. Очевидно, втiм, що цей процес супроводжувався й iстотними екологiчними змiнами (неолiтична та палеолiтична екологiчнi кризи). В результатi людина, щоб вижити, зайнялася землеробством i одомашненням (доместикацiСФю). Виникнення аграрноi цивiлiзацii близько 10 тис. рокiв тому повязують з процесами доместикацii тварин i рослин. У популяцiях найуспiшнiших мисливцiв-збирачiв виникли центри доместикацii диких видiв, що дозволило людям менше залежати вiд сезонноi мiнливостi погоди та мiграцii тварин, переходити до осiлого способу життя, створювати запаси iжi, народжувати бiльше дiтей. Часто, займаючи нову територiю, людина настiльки ii виснажувала, що виникала пустеля, наприклад, найбiльша в свiтi Сахара. Це приводило до подальшоi мiграцii в бiльш родючi землi. Господарська дiяльнiсть людини, зрештою, набула ролi геологiчного чинника у глобальному масштабi.
Як видовi, нам властиво надавати прiоритетне значення тiй iнформацii, що стосуСФться нас самих або наших близьких. Це одна з особливостей людськоi свiдомостi. Водночас, iнформацiя, вiддалена в часi у майбутнСФ, або така, що маСФ вiрогiдний характер, в iндивiдуальному сприйняттi здаСФться менш вартою уваги. Наприклад, висока iмовiрнiсть передчасноi смертi мало кого вiдвернула вiд курiння тютюну, зате змiна смаку звичноi iжi здатна викликати бурю емоцiй.
Така аберацiя (викривлення) важливостi iнформацii веде до того, що у суспiльствi великого резонансу набуваСФ, наприклад, проблема вмiсту нiтратiв у овочах. Надлишок нiтратiв шкодить нашому власному здоровю. Однак реальна небезпека руйнування озонового шару атмосфери, яка загрожуСФ збiльшенням частоти генетичних i ракових захворювань, небезпечних iнфекцiйних хвороб, настiльки мало хвилюСФ бiльшiсть людей, що лише одиницi схильнi вiдмовитися, наприклад, вiд використання в побутi аерозольних балончикiв. Але ж фреон, що потрапляСФ з них в атмосферу разом з дезодорантом, лаком, фарбою або iнсектицидом, - основний винищувач озону. Поряд з аварiями на промислових холодильних установках використання побутових аерозолiв вiдiграСФ помiтну роль у пiдвищеннi вмiсту фреонiв у атмосферi.
Небезпеку становлять також запуски космiчних апаратiв. Особливо багато хлору й оксидiв азоту видiляють твердопаливнi ракетнi двигуни. Наприклад, при кожному запусковi американського "Шаттла" його прискорювачi на висотах до 50 км. тобто в самому озоновому шарi, викидають 187 т хлору та хлористого водню i 7 т оксидiв азоту. ЦiСФi кiлькостi вистачаСФ на те, щоб знищити 10 млн. т озону, або 0,3% його загального вмiсту в атмосферi. Росiйська ракета системи Енергiя використовуСФ як паливо водень i кисень, i тому в ii вихлопi повнiстю вiдсутнi хлор та оксиди азоту. Невелика iх кiлькiсть утворюСФться тiльки при контактi високотемпературного газового струменя вихлопу з азотом i киснем повiтря. Використання екологiчно чистого палива робить запуск такоi ракети в 7 тис. разiв безпечнiшим для озонового екрану, нiж запуск системи Шаттл.
Хоча кiлькiсть озону в атмосферi дуже велика близько 3 млрд, т його частка в нiй мiзерна. Якби весь озон атмосфери знаходився в приземному шарi повiтря, товщина екрану, що захищаСФ Землю вiд жорсткого УФ-випромiнювання Сонця, становила б лише близько З мм. Однак ефективнiсть захисту озонового екрану дуже велика. Зокрема, фахiвцi розрахували, що зниження вмiсту озону на 1% призводить до пiдвищення iнтенсивностi УФ-опромiнення поверхнi, внаслiдок якого кiлькiсть смертей вiд раку шкiри зростаСФ на 6-7 тис. осiб на рiк.
Цiкаво цю цифру розглянути з погляду нашого сприйняття ступеня небезпеки екологiчних змiн. Оскiльки кожний запуск "Шаттла" знищуСФ до
10 млн. т озону, або близько 0,3% всiСФi його кiлькостi, значить, вiн призводить до загибелi вiд раку шкiри приблизно 1000 ~ осiб. Та це абстрактна тисяча померлих i вмирають вони в рiзних краiнах, що не викликаСФ у нас тiСФi сильноi емоцiйноi реакцii, яку викликала свого часу звiстка про загибель 6 американських астронавтiв пiд час одного iз запускiв "Шаттла". Звичайно, загибель цих людей страшна трагедiя. Однак ще бiльша трагедiя наша байдужiсть до смертi тисячi людей, що гинуть пiсля кожного запуску "Шаттла".
Коли йдеться про сучасну екологiчну ситуацiю в довкiллi людини, то, передусiм, говорять про те, що на слуху. Наприклад, про антропогеннi змiни клiмату, вiдносячи до них i сучасне потеплiння, викликане зростанням концентрацii С02 в атмосферi. Проте глобальне потеплiння це клiматична проблема, а змiни середовища геоекологiчна, повязана з еволюцiСФю бiосфери. РЖ це надзвичайно важливо не тiльки для нинiшнiх, але i для майбутнiх поколiн?/p>