Чи СФ вихiд iз глобальноi екологiчноi кризи
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
? не перевищуСФ 45 тис. кмЗ. ВiдбуваСФться iнтенсивне забруднення пiдземних артезiанських вод, а також озер, навiть таких гiгантських, як Байкал i Ладога. Краiни РДвропи мають приблизно 8% глобальних вiдновлюваних ресурсiв прiсноi води. Головнi проблеми тут: дефiцит прiсноi (особливо питноi) води, забруднення рiчок i водоймищ, пошкодження водних систем, iх збереження повязане з комплексними дослiдженнями систем водойма-водозбiр, а також iз заходами щодо зниження втрат води при п розподiлi. Цi втрати становлять вiд 25-30% (Францiя, Великобританiя, РЖспанiя) до 50% (в iнших краiнах).
Протягом останнiх рокiв скоротилася кiлькiсть забруднених рiчок за рахунок зменшення викидiв отруйних речовин. Протягом останнiх 15 рокiв рiвень викидiв органiчних сполук знизився на 50-80%. Щорiчно в краiнах РДС використовуСФться 21% вiдновлюваних ресурсiв прiсноi води, але в пiвденних державах РДС щорiчно 18% води вiдводиться на зрошування. У прибережних регiонах зафiксовано переексплуатацiю i засолення ТСрунтових вод, що сягають у багатьох випадках критичних рiвнiв.
Аналiз стану рiчок, озер i пiдземних вод показав, що в середньому в РДвропi щорiчно втрачаСФться близько 15% водних ресурсiв. Розподiл водоспоживання вiдбуваСФться таким чином: 53% промисловiсть, 26% сiльське господарство, 19% побутове водоспоживання. 65% населення забезпечуСФться водою з пiдземних джерел, для яких типовим СФ запороговий рiвень експлуатацii i зниження рiвня якостi вод. На бiльшiй частинi континенту порушуються стандарти РДС з ГДК нiтратiв та пестицидiв у питнiй водi. Набула значного поширення антропогенна евтрофiкацiя рiчок та озер. Для бiльшостi пiвнiчних краiн характерний високий рiвень закислення водоймищ. Особливу небезпеку для чистоти природних вод i стану екосистем становить застосування на полях рiзних отрутохiмiкатiв та надмiрних доз мiнеральних добрив. Щорiчно на мiльйонах гектарiв розсiваються iнсектициди, фунгiциди, гербiциди. Всi вони дуже токсичнi. Багато якi з них хiмiчно дуже стiйкi, а деякi, потрапляючи в ТСрунт i проходячи там ряд хiмiчних перетворень, стають ще бiльш отруйними. Мiгруючи разом iз ТСрунтовими водами, цi речовини (iх загальна назва пестициди) рано чи пiзно потрапляють до рiчок i озер, проникають у пiдземнi води. У 70-тi роки XX ст. у штатi Калiфорнiя (США) було закрито понад 50% усiх артезiанських свердловин через те, що в пiдземних водах у небезпечнiй кiлькостi зявилися пестициди. У рядi районiв свiту заняття сiльським господарством стало одним iз найбiльш небезпечних для здоровя людей видiв дiяльностi саме через насиченiсть отрутохiмiкатами природного середовища iснування сiльських мешканцiв. Як наслiдок, за статистикою вiдсоток онкологiчних захворювань вищий у сiльських жителiв, нiж у мiських. Неможливо винайти такi очиснi споруди, якi могли б запобiгти потраплянню у водоймища отрутохiмiкатiв, що розсiюються на величезних територiях сiльськогосподарських угiдь. Тому подальше вдосконалення системи захисту рослин маСФ орiСФнтуватися не на дедалi бiльше посилення хiмiчного захисту, а на перехiд до захисту бiологiчного.
У шести основних СФвропейських морях (Середземне, Чорне, Баренцове, Норвезьке, Балтiйське, Пiвнiчне) i у Пiвнiчнiй Атлантицi вiдсутнСФ ефективне управлiння процесами на водозаборах; забруднено прибережнi зони; iснують конфлiктнi ситуацii у використаннi iхнiх ресурсiв; триваСФ процес евтрофування; вiдбуваСФться заселення новими видами органiзмiв; вiдсутнiй контроль над рiзними видами дiяльностi в прибережних зонах; надмiрно iнтенсивно експлуатуються морськi ресурси; можливе пiдвищення рiвня моря внаслiдок глобального потеплiння.
Данi спостережень указують на те, що всi моря (за винятком субарктичних) зазнають евтрофування. Концентрацiя нiтратiв у прибережних водах Чорного та Азовського морiв зросла у 2-3 рази. Наслiдком недостатнього контролю за дiяльнiстю у прибережних зонах Балтiйського, Чорного та Каспiйського морiв СФ iх сильне забруднення. Забруднення Пiвнiчного моря згубно вплинуло на низку представникiв його фауни. У Середземному морi сьогоднi пiд загрозою зникнення деякi ендемiчнi види. Цi екологiчнi проблеми мають виключно важливе значення, зважаючи на величезну протяжнiсть узбережжя СФвропейських краiн (понад 148 тис. км), концентрацiю населення (близько 200 млн. осiб у прибережнiй смузi завширшки 50 км) i зростаючий антропогенний тиск на цi територii. Пiсля 1980 р. концентрацiя нiтратiв у рiчках держав РДС не знизилася, що призвело до евтрофiкацii прибережних морських вод. Усе ще високим СФ рiвень забруднень за рахунок сiльськогосподарського виробництва. Попри зниження якостi прибережних вод i пошкодження екосистем, для РДвропи досi немаСФ адекватноi схеми управлiння екологiСФю прибережних зон.
Приблизно 85% узбережжя, де проживаСФ близько третини населення РДС, знаходяться в умовах ризику виникнення бiльшого або меншого ступеня екологiчноi небезпеки, причому в переважнiй частинi прибережних регiонiв розвиток урбанiзацii тривав в умовах дефiциту коштiв, що не дозволило забезпечити необхiдноi якостi навколишнього середовища. За даними 1983 р., з
25 екологiчно неблагополучних регiонiв РДС 23 розташовувалися на узбережжi. На 1996 р. число таких регiонiв скоротилося до 19. Якiсть навколишнього середовища морських регiонiв РДС регулюСФться вiдповiдними регiональними конвенцiями, але iх вимоги повнiстю не виконуються. Досi зберiгаСФться низька якiсть морських вод i триваСФ ерозiя берегiв.
Лiси. Деградацiя лiсiв. За XX ст. було вирубан