Частка як службова частина мови
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
? i Ф. ТРартнером термiн прикметник, А. Кримський запропонував термiн iмя прило?жене або приложникъ.
Числiвник називали так: числi?вники, числiвники?, йме?ння числове?, чи?сленик. Термiн займенник - заi?менник, мiстойменникъ, або мЪстоименiе.
Незмiнна частина мови прислiвник (нарЪчiСФ) уперше зустрiчаСФться пiд сучасною назвою в граматицi С.Смаль-Стоцького i Ф.ТРартнера.
Лише з 1926 року до складу службових частин мови додали частку.
Термiн приi?менники (з незвичним наголосом), засвiдчений у граматицi С.Смаль-Стоцького i Ф.ТРартнера, РД. Тимченко подаСФ у звичному варiантi прийменник.
На змiну словянському термiну междометiСФ прийшов спочатку термiн викрик, а пiзнiше вигук, оклики, виклик, чувственник.
Основна частина термiнiв на позначення частин мови, що активно використовувалася у граматичних працях кiнця ХРЖХ початку ХХ столiття, стала загальноприйнятою у сучаснiй морфологiчнiй термiносистемi, щоправда, з незначними змiнами (За РЖ. Ярошевич).
Рефлексiя i самоперевiрка
Якi критерii подiлу частин мови на самостiйнi i службовi?
У чому суть морфологiчного принципу?
Якi граматичнi ознаки дiСФслова?
Чому вигук називають особливим розрядом слiв?
Визначiть, що обСФднуСФ i що розрiзняСФ слова поданих груп. Складiть речення зi словами, визначiть спiльне i вiдмiнне у цих словах, виявлене в контекстi: спостерiгати, спостереження, спостережливий.
Тема для розмови.
ДавнСФ наше слово СФ засобом pозпiзнавання духовносутностi наших пpедкiв. Адже слово свiдок iстоpii, свiдок Часу. В Словi починаСФться i завеpшуСФться життя твого наpоду, твого безконечного pодоводу, в ньому ж починаСФться i закiнчуСФться духовне життя Людини. Чеpез Слово пеpедаСФться вся сума досвiду та духовнiсть. Ось чому нас завоpожуСФ давня пiсня, давнiй текст. У них пеpехpещуСФться емоцiйна память усiх сущих до Тебе. ВiдбуваСФться твоpчий дiалог мiж словом давнiм i тобою. Весь iстоpичний та iнтелектуальний досвiд також у Словi. Енеpгiя в кожному текстi або ж накопичуСФться, або ж pозpiджуСФться, себто iснуСФ пpяма залежнiсть мови вiд часу, вiд iстоpичних обставин. Слова випpомiнюють енеpгiю, але щоpазу iншу. Це нагадуСФ випpомiнювання свiтла зipками. Мова це весь обСФм нашоi наpодноi памятi. Людина пpотистоiть Часовi саме в Словi, i боpеться з безпамятством, з ентpопiСФю Словом. Власне, Слово i СФ Память. А память це життя.
Як же беpегти? Як pозвивати наше Слово? Як активiзувати нашу мову? (Павло Мовчан)
Таке питання ставить вiдомий украiнський поет Павло Мовчан. Обговорiть це в класi. Вiдповiдь письменника на цi та iншi питання ви можете знайти у його статтi Мова явище космiчне, що подана на сайтi
Завдання додому:
Прочитайте вiршi Павла Мовчана. Визначiть стиль мовлення, основну думку автора.
Проаналiзуйте тексти за частинами мови; до кожного слова дайте пояснення, за якими морфологiчними ознаками, лексичним значенням, синтаксичною функцiСФю його слiд вiднести до тiСФi чи iншоi частини мови.
Варiант 1.
Cкiльки перемито рiзних днiв,
Як надовго затяглось шукання!
Вже переступив за межi слiв,
Де почавсь майдан мовчання.
РЖстино, СФдина, озов дай,
Вилущися словом iз мовчання,
З вуст старечих, з молодих гадань;
Свiчкою спахни в нiме смеркання,
Ластiвкою прилети з гнiзда.
Чую: голос мiй в розвихреннi шаленiм
Так мене розпачливо шука,
Що, спiткнувшись, реченням зеленим
Вибуха на вербних язиках.
Варiант 2
З нiкуди в нiкуди нiщо у нiчого
тече, заникаСФ, зника за порогом
чотири стiни, сторiн свiту чотири
не визначить меж усесвiтнього ширу.
З усього поздмухано ймення, як порох:
лише оболонки зринають угору.
А тут, на землi, позлипались безликi
дерева, пташки, ручаi безязикi;
i треба усе, розщепивши, обмежить
i винести слово з нiмоi пожежi
ось дерево, тiнь, кучерява травиця,
лiворуч пiсок, вода по правицiтАж
Попереду обрiй, бездоння позаду,
i шлях, що розмився дощами дощаду.
Чи стане на всiх моiх сталих означень:
вже твердне повiтря, клейно ледь гаряче,
сповзаСФ кора, як линовище, з липи,
суха серцевина вiдлунюСФ скрипом,
вкриваСФться бiлою ряскою солi
пiсок, випиваючи воду поволi.
Земля, поглинаючи здвоСФну тiнь,
вапно полишаСФ для воскресiнь.
РЖ я вимовляю останнСФ iмення,
щоб ти, мов кора, не вiдстала вiд мене,
а память кiльцюСФ щодня серцевину,
в якiй загнiздилась безсмертна зернина.