Час i причини появи козацтва. Природно-географiчнi умови козацького краю
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ся право передання земель у спадщину. Виступ реСФстровцiв пiд проводом Косинського показав украiнському народовi можливiсть полiпшити своСФ становище тiльки через визволення Украiни вiд польсько-шляхетського панування. Одночасно виявилася й соцiальна сила, здатна вирiшити цю проблему. Нею стало визнане й невизнане властями козацтво, яке мало всенародну пiдтримку. Для зростання його вiйськовоi могутностi склалася сприятлива обстановка. У першiй половинi 90-х рокiв народи Пiвденно-Схiдноi РДвропи для боротьби проти султанськоi Туреччини обСФдналися у Священну лiгу. Але реальною силою в нiй виявилося тiльки козацтво. На свiй бiк козакiв намагалися перетягти австрiйський двiр, римська курiя, трансiльванський князь, молдавський господар, росiйський цар та iншi правителi. Уряд Речi Посполитоi фактично не забороняв запорожцям воювати проти Туреччини й Кримського ханства. Тому з лiта 1594 р. козаки й добровольцi почали робити частi походи в Молдавiю. З ними розширилася й пiдвладна козакам територiя. СереднСФ Поднiпровя перетворилося на глибокий тил, а безпосереднiм плацдармом для нападiв на Молдавiю стало Подiлля. Оскiльки уряд не давав козакам платнi, то вони збирали на свою користь податки з мiiевого населення, навiть заводили своi порядки. Особливо вiдзначався такими дiями проводир 2 3-ти-сячного загону селян, путних та панцерних бояр Северин Наливайко. Повернувшись з успiшного походу в Молдавiю, вiн влiтку 1594 р. розмiстив своiх людей на постiй у маСФтках брацлавськоi шляхти. Щоб загладити свою участь у придушеннi повстання Косинського, Наливайко надiслав запорожцям 1,5 тис. коней i запропонував обСФднати сили для спiльноi боротьби проти польського панства. У жовтнi 1594 р. наливайкiвцi й брацлавськi мiщани прогнали мiiевого старосту Струся, захопили Брацлав i обрали вiйтом Тиковича. Наступного мiсяця Наливайко взяв Бар, тим самим поширивши свою владу на значну територiю Подiлля. Особливе занепокоСФння у польського уряду викликали намiри наливайкiвцiв створити на визволенiй територii незалежну вiд Польщi Украiнську республiку на чолi з князем. Тим часом обстановка змiнилася. Уряд Речi Посполитоi посадив на молдавський престол свого ставленика РДремiю Могилу й у серпнi 1595 р. увiв до Молдавii вiйська. Вiдхiд польського вiйська з Украiни був вигiдним повстанцям. Наливайко навеснi 1595 р. повiв своiх людей на Волинь, взяв контрибуцiю з Луцька й зробив рейд по бiлоруських мiстах Слуцьку, Могильову, Рiчицi, Турову. Потiм знову повернувся на Волинь i став на постiй у мiстечку Степанi. Одночасно запорожцi гетьмана Григорiя Лободи захопили ряд населених пунктiв на Пiвнiчнiй Киiвщинi. Частина козакiв на чолi з отаманом МатвiСФм Шаулою рушила в Бiлорусiю на зСФднання з повстанцями Наливайка, але там iх не застала. Повстання набрало такого розмаху, що вже загрожувало самому iснуванню польськоi влади в Украiнi. Тому польський уряд, розвязавши молдавську проблему, кинув на його придушення вiйсько польного гетьмана Станiслава Жолкевського. Пiд його тиском Наливайко в лютому 1596 р. почав вiдходити через Подiлля на Поднiпровя. Пiд Бiлою Церквою вiн зСФднався iз запорожцями Шаули, обраного козаками гетьманом замiсть нерiшучого Лободи. Повстанцi мусили й далi вiдступати до Днiпра. В урочищi Гострий Камiнь Жолкевський 23 березня 1596 р. наздогнав вiдступаючих i ледве не розбив iх. Повстанцi вночi залишили бойовi позицii й рушили на Трипiлля. Тiльки дiставши допомогу, Жолкевський повiв свою кiнноту на Поднiпровя. Полякам не вдалося перешкодити повстанцям переправитися через Днiпро i вiдiйти до Переяслава з намiром перебути за росiйським кордоном. Але просування повстанцiв гальмував величезний обоз приблизно з 7 9 тис. жiнок, дiтей, старих, який прикривали 3 тис. боСФздатних козакiв. До того ж серед повсталих не було СФдностi, точилися постiйнi чвари мiж наливайкiвцями та запорожцями. Вiдiрватися вiд переслiдувачiв повстанцi не змогли. Пiд Лубнами в урочищi Солониця польськi вiйська зупинили вiдступаючих i пiсля двотижневоi облоги 28 травня змусили капiтулювати. Наливайко, Шаула, Шостак були перед тим вночi заарештованi запорожцями, виданi Жолкевському й згодом страченi у Варшавi. Лише незначна частина козакiв на чолi з Кремпським пробилася на Запорiжжя. Польсько-шляхетськi вiйська жорстоко придушили повстання. Тисячi людей були страченi, уряд скасував козацькi права i привiлеi, оголосив козакiв ворогами держави. В Украiнi запанували польсько-шляхетське всевладдя й терор. Тих, хто не погоджувався з урядовою полiтикою, властi нещадно карали. Але частина урядовцiв i громадських дiячiв бачила безперспективнiсть такоi полiтики й пропонувала задовольнити прагнення украiнського народу до створення власноi держави. Киiвський католицький СФпископ Йосип Верещинський наприкiнцi XVI ст. висунув iдею створення на Лiвобережнiй Украiнi, а також частинi бiлоруських i росiйських земель козацькоi республiки на чолi з мiiевим князем. Вся повнота влади мала належати князевi з резиденцiСФю у Переяславi, а територiя дiлитися на полки. За тих умов ця iдея не могла бути втiлена у життя, але ii вплив на державотворчi устремлiння народу безперечний. Вони вiдбилися навiть у появi на цей час герба Вiйська Запорiзького у виглядi печатки, на якiй зображено озброСФного козака.
Висновок
Отже протягом XV-XVI ст. в суспiльствi формуСФться нова соцiальна верства козацтво, яка виникла як опозицiя, як виклик iснуючiй системi, як нова елiта, що небезпiдставно претендув