Час i причини появи козацтва. Природно-географiчнi умови козацького краю
Информация - История
Другие материалы по предмету История
мовлялися визнати особливе мiiе козакiв у суспiльствi, змушували iх працювати на державцiв i платити податки. Спочатку козаки вiдповiдали на це повстаннями, як це трапилось в 1536 р. у Канiвському та Черкаському староствах, а потiм почали вiдходити на пiвдень, куди не дiставали панськi руки. Обiтованою землею для них стала мiiевiсть нижче днiпровських порогiв. Тут козаки й стали осiдати, прилаштовуючись до нових умов iснування.
Заснування Запорiзькоi Сiчi
Для захисту вiд ворожих нападiв козаки будували городцi, робили засiки або сiчi з повалених дерев. Таких укрiплень було чимало, але жодне з них не могло витримати натиску значних сил противника. Перша велика сiч з камяним замком зявилася на о. Хортиця мiж 1552 1556 pp. ii спорудили козаки з iнiцiативи Дмитра Вишневецького. Сам Вишневецький, хоча й походив з великокнязiвського роду Гедимiновичiв, мав великi маСФтностi на територii сучасноi Тернопiльщини й обiймав високу адмiнiстративну посаду, вiдзначався великою любовю до Украiни. Вiн захищав Волинь i Подiлля вiд татарських набiгiв, брав участь у багатьох сутичках i битвах з нападниками. Ставши наприкiнцi 40-х рокiв XVI ст. канiвським i черкаським старостою, Вишневецький майже без допомоги польсько-литовського уряду збудував на о. Хортицi замок, який став не тiльки фортифiкацiйною твердинею, а й вiдкрив нову, козацьку сторiнку в iсторii Украiни. РД й iншi точки зору на мiiе побудови першоi сiчi.
Поставивши на Хортицькiй Сiчi гарнiзон, Вишневецький перетворив ii на плацдарм для подальшого вiдвоювання пiвденних украiнських земель. Але на завадi цьому стало небажання польсько-литовського уряду починати широкомасштабну вiйну з Кримським ханством, за спиною якого стояла могутня Порта. Це змусило украiнського князя вступити в переговори з росiйським царем РЖваном Грозним щодо спiльних дiй проти Криму. Переговори були успiшними, i в 1556 р. украiнськi козаки Вишневецького й росiйськi ратники намiсника чернiгiвського Ржев-ського здiйснили похiд у пониззя Днiпра. Вони завдали руйнувань татарським фортецям на Днiпрi, а також Очакову й визволили чимало бранцiв. Пiд час другого походу того самого року козаки здобули фортецю Аслам-Кермен, знищили гарнiзон i вивезли на Хортицю всю артилерiю. Майже одночасно Криму завдали удару донськi козаки i пятигорськi черкеси, з якими Вишневецький узгодив своi дii. Спробу Кримського хана Девлет-Гiрея захопити Хортицю восени 1556р. козаки успiшно вiдбили. Але встояти проти повторного наступу на острiв восени 1557р. татар, туркiв i волохiв козаки не змогли й тому мусили залишити Хортицю. Небажання польського короля Сигiзмунда-Августа надати козакам допомогу у боротьбi з татарами i настiйнi вимоги турецького султана видати Вишневецького змусили того в листопадi 1557 р. перейти на службу до РЖвана Грозного. Перебуваючи при дворi росiйського царя, украiнський князь не припиняв боротьби за визволення украiнських земель. Вiн скоординував ii з черкесами й донськими козаками, здiйснив успiшнi походи на Перекоп (1558), пiд Азов (1559), а також невдалу спробу оволодiти спiльно з народами Пiвнiчного Кавказу Кримом (1560). Намагання росiйського царя порозумiтися з кримським ханом, щоб розвязати собi руки на Заходi, йшло врозрiз iз планами Вишневецького, i в 1560 р. вiн повертаСФться з Пiвнiчного Кавказу на Днiпро. Оселившися на о. Монастирському, Вишневецький знову органiзовуСФ по ходи козакiв на татарськi улуси. Вiн набув на Запорiжжi такоi сили, що в 1562 р. втрутився в боротьбу за молдавський престол. Але союзники-волохи пiдступно полонили князя Й видали його султановi. Вишневецького вiдправили до Царгорода й там стратили. Про його смерть народ складав легенди й думи, уособлюючи його з казковим героСФм Байдою. Так закiнчив своСФ життя найвеличнiший ворог Блискучоi Порти, як назвали Вишневецького самi турки.
З дiяльнiстю Вишневецького Запорiзька Сiч виходить на Мiжнародну арену й перетворюСФться на лiдера боротьби схiдного словянства проти Кримського ханства й султанськоi Туреччини. Причому в очах сучасникiв вона постаСФ як своСФрiдне державне утворення, без якого СФвропейськi краiни вже не могли обходитися в мiждержавних вiдносинах. Зовнiшньополiтичнi звязки Запорiзькоi Сiчi цього перiоду мають переважно вiйськовий характер, зумовлений потребами часу. Козацтво хоч i жило на пiдвiдомчiй Польщi територii, але досить часто проводило самостiйну зовнiшню полiтику. Спроби польського уряду навести мiж запорожцями лад на зразок регулярного вiйська наштовхувались на рiшучий опiр. Козаки вiдмовлялися визнавати владу центральних властей, а замiсть призначуваних старших обирали власних отаманiв. Запорожцям заборонялося самовiльно лупити чабанiв татарських, та вони на власний ризик виряджалися на вiйськовий промисел у найдальшi закутки Криму й Туреччини. "астi вимагали не приймати на Сiч утiкачiв, а козаки зробили ii надiйним пристанищем всiх скривджених i знедолених. Уряд не визнавав за сiчовиками жодних прав, а вони шаблею вiдвойовували собi краще мiiе пiд сонцем. Украiнське козацтво ставало реальною загрозою iснуванню польсько-шляхетськоi влади в Украiнi.
Створення реСФстрового козацького вiйська
Щоб приборкати непокiрну запорiзьку вольницю, польський уряд вдався i до випробуваного вiками принципу роздiляй i володарюй. Саме для цього вiн задумав перетягти на свiй бiк частину козакiв i протиставити iх рештi як офiцiйне вояцтво. При цьому ста