Характеристика сутностi та змiсту класичноi школи управлiння
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
МРЖЖНАРОДНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ РЕГРЖ iм. СТЕПАНА ДЕМЯНЧУКА
Shura19@yandex.ru
Курсова робота
з диiиплiни тАЬМенеджменттАЭ
на тему:
Характеристика сутностi та змiсту класичноi школи управлiння
Виконала:
Перевiрив:
РРЖВНЕ - 2004
З М РЖ С Т
Вступ ....................................................................3
- Розвиток теорii управлiння ......................................5
1.1. Становлення i розвиток теорii i практики управлiння ..5
1.2. Розвиток теорii управлiння ................................7
2. Класична школа управлiння .......................................10
2.1. Науковий пiдхiд в управлiннi ..............................10
2.2. Адмiнiстративний пiдхiд в управлiннi .....................15
Висновки ................................................................22
Список лiтератури .....................................................25
тАЬКерувати значить приводити до успiху iншихтАЭ
В С Т У П
Термiн управлiння - це всеосяжне поняття, що включаСФ в себе всi дii i всiх осiб, що приймають рiшення, у якi входять процеси планування, оцiнки, реалiзацii проекту i контролю. У деякому значеннi плановi й оперативнi рiшення нерозрiзненi, характерною ознакою служить лише порядок iхнього проходження. Будучи не в силах справитися зi складними i важкими проблемами, ми схильнi замiняти iх бiльш легкими.
Класична школа управлiння вчить, що необхiдними умовами забезпечення успiшноi роботи компанii СФ: вдале формулювання системи цiлей компанii, чiтке доведення ii до кожного працiвника, мотивацiя персоналу на основi оцiнки внеску кожного працiвника в досягнення поставлених цiлей.
Власне, теорiя управлiння як наука (на вiдмiну вiд ii визначення) виникла наприкiнцi позаминулого столiття i з тих пiр перетерпiла значнi змiни.
Причому саме поняття наукове управлiння вперше узвичаiв не Фрiдерик У. Тейлор, який по праву рахуСФться родоначальником теорii управлiння, а представник американських фрахтових компанiй Луiс Брандейс у 1910 р. згодом i сам Тейлор широко користався цим поняттям пiдкреслюючи, що управлiння це справжня наука, що спираСФться на точно визначенi закони, правила i принципи.
Пiзнiше Лютер Гьюлик, теоретик в областi управлiння 30-40-х рокiв, заявляСФ, що управлiння стаСФ наукою, тому як воно систематично вивчаСФ явища, що згрупованi в рiзнi теорii i тому, що прагне на системнiй основi зрозумiти, чому i як люди систематично працюють разом для досягнення визначених цiлей i для того, щоб зробити цi системи спiвробiтництва бiльш корисними для людства.
Дана курсова робота мiстить опис еволюцii управлiнськоi думки особлива увага сфальцьована на класичнiй школi управлiння; показано, як розвивалося управлiння, перш нiж воно сформувалося в систематизовану наукову диiиплiну i професiю. Не iснуСФ нiяких унiверсальних прийомiв чи твердих принципiв, якi б робили управлiння ефективним. РЖснують однак пiдходи, що допомагають керiвникам пiдвищити iмовiрнiсть ефективного досягнення цiлей органiзацii. Кожний з викладених далi пiдходiв внiс помiтний вклад у наше розумiння управлiння й органiзацii.
Розвиток як науковоi диiиплiни не представляло собою серiю послiдовних крокiв уперед. Скорiше, це було кiлька пiдходiв, що часто збiгалися.
Свiт стаСФ ареною швидких змiн. Усе бiльш частими i значними ставали науково-технiчнi нововведення й уряди почали усе бiльш рiшуче визначатися у своСФму вiдношеннi до бiзнесу. Цi й iншi фактори змусили представникiв управлiнськоi думки глибше усвiдомити iснування зовнiшнiх стосовно органiзацii сил. Для цiСФi мети були розробленi новi пiдходи.
До теперiшнього часу вiдомi чотири найважливiших пiдходи, що внесли iстотний вклад у розвиток теорii i практики управлiння.
Пiдхiд з позицiй видiлення рiзних шкiл в управлiннi укладаСФться в собi фактично чотири рiзних пiдходи. Тут управлiння розглядаСФться з чотирьох рiзних точок зору.
Процесний пiдхiд розглядаСФ управлiння як безупинну серiю взаСФмозалежних управлiнських функцiй.
У системному пiдходi пiдкреслюСФться, що керiвники повиннi розглядати органiзацiю як сукупнiсть взаСФмозалежних елементiв, таких як люди, структура, задачi i технологiя, що орiСФнтованi на досягнення рiзних цiлей в умовах мiнливого зовнiшнього середовища.
Ситуацiйний пiдхiд концентруСФться на тому, що придатнiсть рiзних методiв управлiння визначаСФться ситуацiСФю. Оскiльки iснуСФ такий достаток факторiв, як у самiй органiзацii, так i в навколишнiм середовищi, не iснуСФ СФдиного кращого способу керувати органiзацiСФю. Найефективнiшим методом у конкретнiй ситуацii СФ метод, що найбiльше вiдповiдаСФ данiй ситуацii.
У першiй половинi двадцятого столiття одержали розвиток чотири чiтко помiтнi школи управлiнськоi думки. Хронологiчно вони можуть бути перерахованi в наступному порядку: школа наукового управлiння, адмiнiстративна школа, поведiнкова школа, кiлькiсна школа.
У данiй курсовiй роботi буде розглянута класична школа управлiння, ii сутнiсть i змiст, яка мiстить у собi школу наукового управлiння й адм?/p>