Характеристика сутностi та змiсту класичноi школи управлiння
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?нiстративну школу.
- Розвиток теорii управлiння
1.1. Становлення i розвиток теорii i практики управлiння.
Виникнення управлiння повязано з необхiднiстю досягти цiлей, що неможливо досягти поодинцi. Це були насамперед господарськi обороннi й iншi цiлi, що вимагали спiльних дiй людей, подiлу функцiй мiж ними i координацii колективу.
У доiсторичну епоху виникли мисливськi племена, скотарськi кочовi племена, землеробськi громади. Цi три способи пропонували подiл людей на двi групи: на тих хто зайнятий трудовою дiяльнiстю i на тих хто керуСФ ними. Мiж цими двома групами стали складатися певнi вiдносини вiдносини управлiння. Наступним етапом розвитку управлiння стало утворення апарату держави. Один з найбiльших дослiдникiв iсторii управлiння Л. Маморорд охарактеризував даний етап у своiй роботi "Мiф машини". Для даного етапу характерне створення апарату управлiння в державному масштабi з чiткими подiлом працi, командною iСФрархiСФю, стандартизацiСФю, проектуванням i плануванням.
Державотворення iстотно розсунуло границi людських можливостей. Державотворення обумовило i виникнення мiст. Черпаючи ресурси з великоi розмаiтостi людських здiбностей, мiсто створило ефективний засiб органiзацii управлiння, заснований на найбагатшому ансамблi квалiфiкацiй, здiбностей i iнтересiв.
Однак, при своСФму рiзноманiттi форм мiського самоврядування мiста не могли замiнити собою державу, тому що задачi управлiння мiста i держави не iдентичнi, i мiста-держави виявилися дуже тендiтними органiзацiями.
Наступним етапом СФ розвиток управлiння, повязаний з виникненням i поширенням християнства. Новими соцiальними iнструментами вже в сьогоденнi стають бенедиктинськi монастирi, що являли собою невеликi групи людей, що приймали працю по завiту святого Бенедикта Нурсiйського не як проклiн раба, але як моральний i релiгiйний борг вiльноi людини.. У цих монастирях зберiгалася i влада, i диiиплiна, i субординацiя. Але приналежнiсть до монастиря була добровiльною, контакти були особистими, фiзичнi й iнтелектуальнi заняття були ретельно продуманi й органiзованi по чинах. Бенедиктовцi розумiли, що навiть найблагороднiша праця притупляСФ думки i почуття Тому вже до XI сторiччя створили i широко використовували енергетичнi машини, що зберiгали працю.
Бенедиктовська система показала, як ефективно може бути виконана будь-яка робота, коли вона упорядкована, коли примуси замiняють спiвробiтництвом, коли використовуються всi здiбностi людини.
Аналогiчнi висновки можна зробити i розглядаючи досвiд управлiння екологiчною дiяльнiстю монастирiв у Росii, де монастирi як господарство вiдрiзнялися високою культурою, чiткою органiзацiСФю i духом спiвробiтництва.
У Росii склалася нова форма трудовоi дiяльностi - артiль. Якi ж вiдмiннi риси росiйськоi артiлi як форми управлiння.
По-перше, артiль була добровiльним товариством цiлком рiвноправних працiвникiв, що на основi взаСФморозумiння i взаСФмодопомоги могли вирiшувати практично будь-якi господарськi i виробничi задачi.
По-друге, члени артiлi були звязанi мiж собою круговою порукою. Ця вiдповiдальнiсть друг за друга найважливiша вiдмiтна ознака.
У третiх, в артiлi, як у будь-якiй органiзацii, один iз членiв виконував розпорядницькi функцii, але якщо вiн намагався експлуатувати iнших членiв артiлi, то такi спроби жорстоко припинялися. У керiвниках артiлi цiнувалася тверда воля, яка виражала iнтереси артiлi, але не гнiтюча самостiйнiсть ii рядових членiв.
Артiль можна розглядати як самокерований трудовий колектив.
1.2. Розвиток теорii управлiння.
Розвиток теорii управлiння i насамперед управлiння людьми в процесi виробничоi дiяльностi описуСФться авторами з рiзних позицiй. Наприклад, Р. Скотт, розглядаючи теорiю управлiння в розвитку з двох точок зору: з погляду закритоi i вiдкритоi систем i з погляду рацiонального i соцiального факторiв, видiлив чотири етапи в розвитку теорii i практики управлiння. При цьому пiд вiдкритою системою вiн розумiв систему, що сприймаСФ i реагуСФ (у вiдмiнностi вiд замкнутоi) на зовнiшнi впливи, будь то змiна цiн на сировину, жорсткiсть конкурентноi боротьби або iншi фактори.
Рацiональний же фактор управлiння, у противагу соцiальному, зводить роль людини в процесi виробництва до простого механiзму, вiддаючи прiоритет чисто технiчним аспектам.
Видiленi Р. Скотом чотири етапи досить вдало конкретизуються i доповнюються класифiкацiСФю А. Сiладьi, що характеризуСФ теорii управлiння на тлi еволюцii середовища (насамперед науки i промисловостi), а також управлiнським континуумом Клода Ст. Ждоржа молодшого (табл. 1.).
З початку столiття (тобто моменту зародження теорii управлiння) i до 60-х рокiв принципи управлiння були побудованi по закритому типу. РЖнакше кажучи, керiвникiв мало цiкавили проблеми, що виникають за межами пiдприСФмств, а саме: конкуренцiя, питання збуту й iншi зовнiшнi проблеми. Робота фiрми розглядалася з погляду закритоi системи.
На таких пiдприСФмствах дотепер базувалася управлiнська дiяльнiсть i в нашiй краiнi.
Лише з розвитком суспiльства, ускладненням продукцii, що випускаСФться, зростом наукомiстких виробництв управлiнська наука стала пiдходити до вирiшення виникаючих проблем виходячи з тiСФi обставини, що робота фiрми багато в чому обумовлена зовнiшнiм середовищем.
Еволюцiя думки про процес управлiння. Таблиця 1.
Вклад в розвиток наукиВидатнi пре?/p>