Характеристика сутностi та змiсту класичноi школи управлiння
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?е зроблений статистичний облiк, вимiр i так далi, iхньоi дii. На думку Тейлора виконавець був не в змозi охопити виробничий процес у цiлому, тим бiльше, що це постiйно мiнливе дiйство. Таким чином, на початку столiття роль керiвника у вирiшеннi того, що робити виконавцю, як робити, у якому обсязi, виростала незмiрно i регламентацiя роботи виконавця приймала крайнi форми.
Тейлор розчленував усю роботу виконавця на складовi частини. Окремi рухи були ним прохронометрованi, а робочий день розписаний по секундах. Однак не варто думати, начебто хронометраж приводив лише до бiльш точного визначення можливостi усього в результатi рацiоналiзацii самоi роботи i, зокрема, запровадження доцiльних режимiв змiн працi i вiдпочинку.
Наприклад, висококвалiфiкований вантажник, що переносить протягом робочого дня 12,5 тонни вантажу, використовуючи методику, запропоновану Ф. Тейлором, переносив вантаж загальною вагою 47 тонн. Причому, як показав хронометраж, робiтник працював лише 26 хвилин кожноi години робочого часу, а вiдпочивав 34 хвилини, тобто бiльше половини робочого часу, що дозволяло йому менше утомлюватися.
Таким чином, Тейлор на практицi в рядi випадкiв вiдшукав той обсяг роботи, вiдповiдним чином виконуючи який робiтник найбiльше рацiонально може вiддавати свою робочу силу протягом тривалого часу.
Теоретичнi роботи Тейлора були обТСрунтованi нiмецьким соцiологом Максом Вебером, що i висунув передумови, що твердий порядок, пiдкрiплений вiдповiдними (розробленими Тейлором) правилами, СФ найбiльш ефективним методом роботи.
Розчленовування виконуваноi роботи на окремi складовi елементи рухи повиннi бути, вiдповiдно до теорii Тейлора-Вебера, пiдданi твердiй регламентацii i контролю.
Типовим для класичноi школи СФ приклад дослiджень Френка i Лiлiан Гiлберт, якi, за допомогою спецiальних годинникiв - мiкрохронометрiв i кiнокамери виявили й описали 17 основних елементарних рухiв кистi руки, рекомендувавши iх у подальшому для рацiональноi органiзацii працi.
Вебер думав, що функцiонуючу органiзацiю можна розкласти на складовi частини i пронормувати роботу кожноi з них. Такий подiл працi спецiалiзуСФ персонал i вiдповiдно будуСФ органiзацiю по лiнiйнiй ознацi (тобто кожний вiдповiдаСФ за своi дii лише перед вищестоящим начальником). Крiм того, Вебером були запропонованi й обТСрунтованi iншi думки по побудовi бюрократичноi системи. Зокрема вiн думав, що можна регламентувати i функцii, i кiлькiсть керiвникiв.
Органiзацiя розглядалася як замкнута система у вiдмiнностi вiд концепцii наукового управлiння. Усерединi цiСФi концепцii зародилися ряд моделей управлiння. Одним iз прикладiв такоi моделi може служити, так називана, iдеальна бюрократична модель Вебера. Основнi характеристики моделi:
- Уся дiяльнiсть по управлiнню розчленовуСФться на елементарнi найпростiшi операцii, що припускаСФ строге регламентування функцiй, прав i обовязкiв кожноi з ланок управлiння. Це створюСФ умови для використання фахiвцiв, професiоналiв.
- Виробничо-технiчна система будуСФться на принципах iСФрархii.
- Дiяльнiсть виробничо-господарських систем регулюСФться системою абстрактних правил, чiткими стандартами, iнструкцiями, що визначають вiдповiдальнiсть кожного управлiнського працiвника i створюють передумови для СФдиного пiдходу при вирiшеннi виробничоi ситуацii.
- Усунення особистих егоiстичних вiдносин у службових справах.
- Робота ТСрунтуСФться на вiдповiдностi працiвника займаноi посади.
Вебер навряд чи пiдозрював, якоi страшноi сили бомба була закладена у фундаментi всiСФi цiСФi побудови. Бюрократична система, як зясувалося, маСФ примiтну особливiсть кiлькiсть службовцiв i обсяг роботи цiлком не звязанi мiж собою.
Роботи, проведенi по перевiрцi даного висновку, цiлком пiдтвердили цей блискучий постулат, названий по iменi автора законом Паркiнсона. Статичнi данi, отриманi Паркiнсоном, просто неймовiрнi.
Проаналiзувавши звязок кiлькостi службовцiв i обсягу робiт Британського адмiралтейства, Паркiнсон прийшов до висновку, що у 1967 р., коли вiд колишньоi моцi англiйського флоту не залишилося i слiду, 33000 державних службовцiв ледь впорюються з флотом, якого практично немаСФ.
2.2. Адмiнiстративний пiдхiд в управлiннi.
Автори, що писали про наукове управлiння, в основному присвячували своi дослiдження тому, що називаСФться управлiнням виробництвом. Вони займалися пiдвищенням ефективностi на рiвнi нижче управлiнського. У вiдмiнностi вiд них, автори, що вважаються творцями школи адмiнiстративного управлiння, бiльш вiдомоi як класична школа, мали безпосереднiй досвiд роботи як керiвникiв вищоi ланки управлiння у великому бiзнесi.
Анрi Файоль засновник i "батько менеджменту". Цiллю класичноi школи було створення унiверсальних принципiв управлiння. Вони вважали, що випливаючи цим принципам пiдприСФмство досягне найвищих результатiв. Заслуга Файоля полягаСФ в тому, що вiн розглянув управлiння як унiверсальний процес, що складаСФться з декiлькох функцiй. РЖнший напрямок цiСФi школи стосувалося структури органiзацii. При цьому органiзацiя розглядалася як замкнута система у вiдмiнностi вiд концепцii наукового управлiння.
Бурхливий розвиток промисловостi визначило подальшу еволюцiю наукових поглядiв класичноi школи. Розвиток iдей Тейлора було продовжено видатним французьким iнженером Анрi Файолем, що розвив теорiю на бiльш висок?/p>