Характеристика сутностi та змiсту класичноi школи управлiння
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?му рiвнi управлiння.
Виникнення адмiнiстративноi школи звязано головним чином з iмям Анри Файоля (18251925). На думку американських iсторикiв менеджменту, Файоль СФ найбiльш значною фiгурою в науцi управлiння першоi половини XX в.
Протягом 30 рокiв вiн був керiвником великоi французькоi гiрничодобувноi i металургiйноi компанii Комамбо, яка у момент його призначення на посаду генерального керуючого (1888 р.) знаходилася на гранi банкрутства, а до часу його вiдставки (1918 р.) стала однiСФю iз самих могутнiх, що славляться своiми адмiнiстративними, технiчними i науковими кадрами французьких концернiв. Узагальнюючи своi багаторiчнi спостереження, Файоль створив теорiю адмiнiстрацii. Його перша стаття, присвячена цiй теорii, вийшла у 1900 р., а книга Загальне i промислове управлiння - у 1916 р.
Важливу роль у розвитку iдеi цiСФi школи зiграли Л. Урвiк, Д. Мунi й iн., що розглядають дiяльнiсть органiзацiй з погляду широкоi перспективи i якi намагаються визначити загальнi характеристики i закономiрностi органiзацiй у цiлому.
На вiдмiну вiд творцiв школи наукового управлiння Тейлора i Гiлбрета, що починали свою карСФру простими робiтниками, що, безсумнiвно, уплинуло на iхнi уявлення про управлiння органiзацiСФю, автори адмiнiстративноi школи мали безпосереднiй досвiд роботи як керiвникiв вищоi ланки управлiння у великому бiзнесi: Файоль, як уже вiдзначалося, керував великою французькою компанiСФю, Урвiк був консультантом по питанням управлiння в Англii, Мунi працював у компанii Дженерал Моторс. У звязку з цим iхньою головною турботою була ефективнiсть управлiння в бiльш широкому значеннi слова стосовно до роботи всiСФi органiзацii.
У роботi Загальне i промислове управлiння Файоль окреслив сферу дiяльностi адмiнiстрацii, яку можна представити у виглядi шести напрямкiв:
- технiчна (технологiчна) дiяльнiсть;
- комерцiйна дiяльнiсть (закупiвля, продаж, обмiн);
- фiнансова дiяльнiсть (пошуки капiталу й ефективне його використання);
- захисна дiяльнiсть (захист власностi й особистостi);
- бухгалтерська дiяльнiсть (iнвентаризацiя, балансовi вiдомостi, витрати, статистика);
- адмiнiстрування (впливаСФ тiльки на особовий склад, не надаючи безпосереднього впливу нi на матерiали, нi на механiзми).
Основною функцiСФю управлiння, ii найбiльш важливою частиною Файоль приймав адмiнiстрування.
Цiллю адмiнiстративноi школи було створення унiверсальних принципiв управлiння, випливаючи яким, по переконанням творцiв школи, органiзацiя, безсумнiвно, досягне успiху.
Принципи управлiння це основнi правила, що визначають побудову i функцiонування системи управлiння; найважливiшi вимоги, дотримання яких забезпечуСФ ефективнiсть управлiння. За твердженням Файоля, принципи це маяк, що допомагаСФ орiСФнтуватися.
Розглядаючи органiзацiю як специфiчний вид дiяльностi i як настiльки ж своСФрiдну адмiнiстративну систему i погоджуючи своi iдеi з принципами Тейлора щодо стимулювання кожного працiвника, Файоль сформулював наступнi 14 принципiв управлiння стосовно до дiяльностi вищоi ланки управлiння:
1. Подiл працi, тобто спецiалiзацiя, необхiдна для ефективного використання робочоi сили, стосовно до усiх видiв працi, як управлiнськоi, так i виконавськоi.
2. "ада i вiдповiдальнiсть. На думку Файоля, влада i вiдповiдальнiсть звязанi мiж собою, причому остання СФ наслiдком першоi. Вiн вважав, що влада сполучить офiцiйний (заснований на займанiй посадi) i особистий (що укладаСФться в собi сплав розумового розвитку, досвiду, морального рiвня, навичок по роду колишньоi служби й iн.) фактори.
3. Диiиплiна. Розумiючи диiиплiну як повагу домовленостi, розрахованих на те, щоб забезпечити покору, стараннiсть, енергiйнiсть i зовнiшнiй прояв поваги, Файоль пiдкреслюСФ, що для пiдтримки диiиплiни необхiдна наявнiсть гарних керiвникiв на всiх рiвнях.
З усiх засобiв впливу па пiдлеглих з метою змiцнення диiиплiни одним з найдiйовiших Файоль вважав особистий приклад начальника. За його переконанням, якщо начальник подаСФ приклад акуратностi, нiхто не насмiлюСФться являтися з запiзненням. Якщо вiн дiяльний, мужнiй, вiдданий, йому наслiдують, i якщо вiн умiСФ вести справу, йому вдасться змусити спiвробiтникiв полюбити роботу.
Але i поганий приклад також заразливий i, виходячи з верхiв, вiн даСФ iнодi самi згубнi наслiдки для усiх.
4. РДдиноначальнiсть. РДдиноначальнiсть, на думку Файоля, маСФ в порiвняннi з колегiальнiстю ту перевагу, що воно забезпечуСФ СФднiсть точки зору, СФднiсть дii i СФднiсть розпорядительства. Тому воно маСФ тенденцiю до переваги.
5. РДднiсть керiвництва. Види дiяльностi, що переслiдують ту саму цiль, повиннi мати одного керiвника i керуватися СФдиним планом. Подвiйне керiвництво може виникнути, на думку Файоля, лише внаслiдок невиправданого змiшання функцiй i недосконалого розмежування iх мiж пiдроздiлами, що не тiльки зайво, але i вкрай шкiдливо. У жодному з випадкiв, на його думку не буваСФ пристосування соцiального органiзму до дуалiзму розпорядительства;
6. Пiдпорядкування приватних iнтересiв загальним. РЖнтереси службовця чи групи службовцiв не повиннi ставитися вище iнтересiв пiдприСФмства; iнтереси держави повиннi бути вище iнтересiв громадянина чи групи громадян... Здавалося б, подiбне правило не маСФ потребу в нагадуваннях. Але неуцтво, честолюбство, егоiзм, лiнощi i всякi людськi слабостi i пристрастi штовха