Характеристика сутностi та змiсту класичноi школи управлiння
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?ставникиЗовнiшнСФ середовищеКласична школаНаукове управлiння; система контролю; хронометраж;
Вивчення рухiв; функцii управлiння; адмiнiстративна теорiяГант (1908), Тейлор (1911), Гiлберт (1914), Черч (1914), Файоль (1916), Мунi и Рейлi (1931), Девiс (1935), Урвiк (1943), Гьюлiк (1943).Рiст розмiрiв органiзацii; рiст ринку товарiв i послуг; перша свiтова вiйна; депресiя; постiндустрiйна рево-люцiя; зниження ролi власника в управлiннi; рiст впливу професiй-них менеджерiв.Поведiнкова школаПартисипативний пiдхiд; прикладна мотивацiя; професiйнi менеджери; хоторнсь-кi дослiдження; управлiння в цiлому.Ротлiсбергер (1939), Барнард (1938), Мейо (1945), Друкер (1945), Макгрегор (1960), Лiкерт (1961).Друга свiтова вiйна; рiст профсоюзiв; потреба в пiдготовлених менеджерах.Школа управленческой наукиДослiдження операцiй; моделювання; теорiя iгор; теорiя рiшень; математичнi моделi.Черчмен (1957), Марч и Саймон (1958), Форрестер (1961), Райфа (1968).Рiст розмiрiв корпорацiй,; конгломерати; холодна вiйна; спад виробництва; вiйськово-промисловий комплексСитуацiйний пiдхiд в управлiннiДинамiчне оточення; органiкомеханiстична теорiя; матричнi розробки; соцiальна вiдповiдальнiсть; органiзацiйнi змiни; iнформацiйна система.Бернс Сталкер (1961), Вудфорт (1965), Томпсон (1967), Лоуренц и Лорш (1967).Економiка що розширюСФться; космiчне суперництво; високотехнологiчнi продукти; вiйна у ВСФтнамi; боротьба за громадянськi права; рiст числа професiй, якi потребують високоi квалiфiкацii.З iншого боку, як це видно в табл. 1. маСФ мiiе еволюцiя й в iншому напрямку вiд рацiонального фактора до соцiального. Рацiональний (можна назвати механiчний) фактор маСФ на увазi досягнення конкретних цiлей насамперед максимiзацiю прибутку. Виходячи з цього побудована вся робота органiзацii.
Закрита системаВiдкрита системаФактор рацiональностi
- 1900-1930
- 1960-1970
- 1930-1960
- 1970 по теперiшнiй час
Однак у своСФму розвитку управлiнська думка прийшла до розумiння того, що одержання максимального прибутку можливо лише при збiгу iнтересiв i цiлей фiрми з iнтересами виконавцiв, тобто робiтникiв та службовцiв, що, у свою чергу, привело до зсуву рацiоналiзму убiк орС;
2. Класична школа управлiння
2.1. Науковий пiдхiд в управлiннi.
Засновником класичноi школи управлiння вважаСФться Фредерик Уiнслоу Тейлор. До Тейлора двигуном пiдвищення продуктивностi працi був принцип пряника - скiльки зробиш, стiльки й отримаСФш. Однак даний пiдхiд до кiнця 19 початку 20 столiття вичерпав себе.
Наукове управлiння найбiльш тiсне звязано з роботами Ф.У. Тейлора, Френка i Лiлii Гiлбрет i Генрi Ганта. Цi творцi школи наукового управлiння думали, що, використовуючи спостереження, вимiри, логiку й аналiз можна удосконалити багато операцiй ручноi працi, домагаючись iх бiльш ефективного виконання. Першою фазою методологii наукового управлiння був аналiз змiсту роботи i визначення ii основних компонентiв. Тейлор, наприклад, скрупульозно замiрив кiлькiсть залiзноi руди i вугiлля, що людина може пiдняти на лопатах рiзного розмiру. Гiлбрети винайшли прилад i назвали його мiкрохронометром. Вони використовували його в сполученнi з кiнокамерою для того, щоб точно визначити, якi рухи виконуються при визначених операцiях i скiльки часу займаСФ кожне з них. ТРрунтуючись на отриманiй iнформацii, вони змiнювали робочi операцii, щоб установити зайвi, непродуктивнi рухи i прагнули пiдвищити ефективнiсть роботи.
Наукове управлiння не зневажало людським фактором. Важливим внеском цiСФi школи було систематичне використання стимулювання з метою зацiкавити працiвникiв у збiльшеннi продуктивностi й обсягу виробництва. Передбачалася також можливiсть невеликого вiдпочинку i неминучих перерв у виробництвi. Так що кiлькiсть часу, видiлювана на виконання певних завдань, була справедливо встановлена. Це давало керiвництву можливiсть установити норми виробництва, що були виконанi, i платити додатково тим, хто перевищував установлений мiнiмум. Ключовим елементом у даному пiдходi було те, що люди, якi робили бiльше, винагороджувалися бiльше. Автори робiт з наукового управлiння також визнавали важливiсть добору людей, що фiзично й iнтелектуально вiдповiдали виконуванiй ними роботi, вони також пiдкреслювали велике значення навчання.
Наукове управлiння також виступало в захист вiддiлення управлiнських функцiй обмiрковування i планування вiд фактичного виконання роботи. Тейлор i його сучасники фактично визнавали, що робота з управлiння це визначена спецiальнiсть, i що органiзацiя в цiлому виграСФ, якщо кожна група працiвникiв зосередиться на тому, що вона робить краще за все. Цей пiдхiд рiзко контрастував зi старою системою, при якiй робочi самi планували свою роботу.
Концепцiя наукового управлiння стала серйозним переломним етапом, завдяки якому, управлiння стало широко визнаватися як самостiйна галузь наукових дослiджень.
З розвитком промисловостi управлiння не могло базуватися на такiй примiтивнiй основi. Тейлор прийшов до думки органiзувати працю, що припускаСФ вироблення численних правил, законiв i формул, що замiнять собою особистi судження iндивiдуального працiвника i якi можуть бути з користю застосовуванi тiльки пiсля того, як бу?/p>