Францiя в системi мiжнародних вiдносин часiв Людовiка ХI
Информация - История
Другие материалы по предмету История
рошення, обiцяв дружнiй прийом i повну безпеку. Король направився до Перони, взявши з собою лише сто чоловiк свiти , i був прийнятий Карлом з великою шаною.
Але тiльки но почалися переговори, як прийшла звiстка про нове повстання Люттiха. Мешканцi мiста Парижа захопили в полон свого СФпископа i пiдняли французький прапор. Причому, слiд гадати, зробили це не випадково, а за вказiвкою королiвських агентiв, якi роздмухували в мiстi полумя бунту.
Дiзнавшись про iнтриги свого гостя, Карл розлютився. Звинувачуючи у всьому короля, вiн наказав негайно зачинити ворота в перонському замку. Людовику було б дуже погано, але камергер Карла, iсторик Фiлiп де Комiн, стримав Карла вiд негайноi розправи.
Разом з тим Комiн порадив Людовику прийняти всi умови, якi буде вимагати вiд нього Карл. Невдовзi полоненому королю було запропоновано договiр, який вiн пiдписав без будь-яких вагань: Людовик визнавав, що паризький парламент не маСФ влади над ФландрiСФю та ПiкардiСФю, i що вiн сам не маСФ нiяких лСФнних прав над цими областями. Вiн згодився вiддати своСФму брату Шампань, тобто поставити ворожу сторожу у ворiт своСФi столицi i тим самим поСФднати двi частини бургундських володiнь. Нарештi вiн пообiцяв, що прийме участь в походi проти Лютiха. Через тиждень пiсля пiдписання цього договору Лютiх було взято i на очах Людовика розграблено.
На початку листопада король повертаСФться до своСФi столицi. Парижани довго смiялися над його перонською поiздкою та вчили попугаiв, ворон та сорок викрикувати ненависне королю слово "Перона !". Втiм Людовик тут же намагався уменшити неприСФмнi наслiдки перонськоi угоди. Вiн вiддав своСФму брату ГiСФнь замiсть Шампанi, та й з Карлом зберiгав мир усього два роки.
В 1470 р. Людовик зiзвав у Турi збори нотаблiв (свiтських та духовних вельмож) i попросив iх звiльнити його вiд дотримання перонського договору. Визволення, звичайно йому бкло дано. Разом з тим, Карла було викликано до суду паризького парламенту.
Оголошення вiйни застало Карла зненацька. Французи вторглися в бургундську Пiкардiю, легко оволодiли АмСФном, Сен-Контеном та iншими мiстами. В квiтнi 1417 р. герцог повинен був просити миру. Невдовзi подii прийняли для нього вдалий оберт. В 1472 р. Карл розпочав вiйськовi дii на берегах Соми. Бургундцi захопили Неслем, вбили всiх його жителiв та спалили всi будинки. Слiд за тим iм здалися Руа та МондидьСФ. Навпаки тому, Бове оборонявся на протязi цiлого мiсяця i не здався .Карл намагався проникнути в Нормандiю i зСФднатися з бретонцями, але це йому не вдалося, так як Людовiк сам охороняв кордони Бретанi. Втративши декiлька фортець, герцог Бретанський склав зброю i заключив мир. В листопадi 1472 р. був пiдписаний мир i з герцогом Бургундським.
З тих пiр Людовiк благорозумно вiдмовився вiд усяких зiткнень з Карлом. Як показали наступнi подii, така полiтика була найбiльш далекоглядною.
За своiм характером герцог Бургундський не мiг жити в мирi. Невдовзi вiн вiдвернувся вiд французьких справ через заходи в Лотарингii, Нiмеччинi, Швейцарii та Нiдерландах. Людовiк не заважав своСФму супротивнику виснажувати сили у вiйнах та закллотах. Вiн терпляче чекав того моменту, щоб поновити своi притязання. Тим часом вiн вiн привiв до повноi покори своiх "добрих двоюрiдних братiв". Ще в червнi 1471 р. король наказав схопити та кинути до вязницi герцога Алансонського.
В 1472 р. раптом помер брат короля, герцог ГиСФнський, i Людовик оволодiв його землями. Потiм прийшла черга графа Арманьяка. Цей буйний васал в червнi того ж року пiдняв заколот.
В березнi 1473 р. французи осадили його в Лектурi. Мiсто здалася на капiтуляцiю, але все одно було розгромлено. Сам граф був вбитий, його брата було кинуто до вязницi. Герцога Немурського, молодшого главу Арманьякського лiнii, посадили до Бастiлii i стратили в 1477 р.
Пiсля загибелi династii Арманьякiв Людовик встановив свою владу над всiма володiннями пiвденноi Францii. Смерть бездiтного герцога Анжуйського Рене в 1480 р., а потiм його племiнника Карла Менського доставили в руки короля анжуйський спадок i право на Неаполiтанське королiвство.
За допомогою пiдкупiв Людовiк XI уклав "вiчний" союз з ШвейцарiСФю, спрямований проти своiх ворогiв - французьких феодалiв. Цей договiр, як зазначав Маркс, був основою всiх угод, якi укладалися мiж ФранцiСФю й ШвейцарiСФю до самоi французькоi революцii; вiн забезпечив за ФранцiСФю право вербувати швейцарську пiхоту, а за швейцарцями щорiчну данину вiд Францii.
Людовiку XI вдалося спровокувати на вiйну проти свого головного ворога - герцога Бургундського Карла Смiливого швейцарськi кантони та лотарiнгських феодалiв.
Мiж тим справи у Бургундського герцога з кожним роком йшли все гiрше. Вiн зазнав декiлька поразок вiд швейцарцiв, i в сiчнi 1477 р. був вбитий i битвi при Нансi. Його смерть була не тiлько роковою для Бургундського дому, але i для всiх феодальних володарiв Францii.
Значний Бургундський спадок повинен був перейти до дочки Карла Смiливого Марii. Законно заволодiти ii землями Людовiк мiг тiльки тiльки за допомогою шлюбноi угоди. Але його власному сину було лише шiсть рокiв, в то час як Марii вже виповнилося девятнадцять. Тому королю потрiбно було шукати новi шляхи. Вiн зараз же зайняв вiйськами Пiкардiю, а також вiв iх до Бургундii та Франш-Конте начебто для охорони прав Марii. Тут Людовiка пiдтримали мiiевi вельможi, в особливостi могутнiй принц Оранський Жан де Шалон-Арле.
Пiд його тиском бургундський сейм прийняв рiшення в 1477 р. передати герцогство i вс?/p>