Францiя в системi мiжнародних вiдносин часiв Людовiка ХI
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?днання, але багато мiстмали змогу успiшно за себя постояти, i нiякi угоди або сили не могли примусити iх до обСФдння. В цей перiод вiдбувалося значне расширення бiльш великих держав за рахунок дрiбних, i до 1494 р. залишилося лише пять великих держав й ще менше мiст держав.
Мiланське герцогство, Флорентiйська i Венецiанська республiки, Папска область й Неаполiтанське королiвство були найбiльш значними полiтичними утвореннями Апеннiнського п-ова. Мiлан пiд управлiнням сiмi Сфорца став одним з багатших держав й центром мистецтв та просвiтництва. В серединi ХV ст. РЖталiя зiткнулась з двома новими несприятливими факторами мiжднародного життя. На Заходi, за Альпами, пiдходила до кiнця довготривала боротьба мiж феодальними династiями РДвропи, зокрема, англо-французський конфлiкт. Тому можна було чекати, що в iтальянськi справи скоро втрутяться великi континентальнi держави - Францiя, РЖспанiя й Австрiя.
Майже сорок рокiв, з 1454 до 1494 рр., РЖталiя насолоджувалась миром й розквiтом культури епохи Вiдродження, що проявилося в мистецтвi, науцi й фiлософii. До 1492 р. Лоренцо Медiчi виступав як арбiтр в политицi й правив РЖталiСФю, не втягуючи ii в союзи з iноземними СФвропейськими державами. Однак не пройшло й двох рокiв пiсля смертi Лоренцо, як страх та егоiзм породили серед правителiв iталiйських держав атмосферу взаСФмного недовiря.
У ХV ст. РЖспанiю роздирали внутрiшнi конфлiкти й громадянськi вiйни., що були повязанi передусiм iз боротьбою за владу та внутрiшнiми протирiччями у вiдносинах правлячоi верхiвки та селянством.
У 1479 р. вiдбулося обСФднання в одну СФдину державу двох незалежних держав у виглядi станових монархiй Кастилii та Арагона пiд владою подружньоi пари Фердинанда Арагонського й РЖзабели Кастильськоi, що поклало початок формуванню РЖспанського королiвства.
РЖспанське королiвство спиралося на пiдтримку церкви, особливо iнквiзицii, введеноi в 1480 р. У 1492 р. РЖспанське королiвство перемогло Гранадський емiрат останнСФ володiння арабiв на Пiренейському пiвостровi. "ада Фердинанда та РЖзабелли поступово стала безмежною установилася абсолютна монархiя.
Що стосуСФться Нiмеччини, то i ця краiна потерпала вiд полiтичноi боротьби.
У 1438 р. був обраний королем зять Сигiзмунда з роду Габсбургiв, герцог Альбрехт II Австрiйський (13971439), з цього моменту династiя Габсбургiв правила iмперiСФю до закiнчення ii iснування (1806).
СпадкоСФмцем Альбрехта у 1440 р. став Фрiдрiх III (14151493), останнiй iмператор, коронований в Римi. Чехiя вибрала гуситського короля, а в Угорщинi на престол було обрано Матiаша Хуньядi (Матвiй Корвiн). Побоюючись втратити владу, Фрiдрiх зробив королем свого сина Максимiлiана I "римським королем" (1486) й одружив його на Марii Бургундськiй, дочцi й спадкоСФмицi герцога Карла Смiливого.
Коли Максимiлiан та Марiя успадкували бургундськие землi, почалась династична ворожнеча мiж Габсбургами й французькими королями, яка продовжувалась до ХVРЖРЖРЖ ст. Максимiлiан став королем Римським (1493) й iмператором Священноi Римськоi iмперii (1508) й керував до 1519 р. Вiн реформувати iмперськi iнститути, подiлив iмперiю на 10 округiв або районiв для зручностi оборони й збирання податкiв. Однак всi його намагання централiзувати iмператорську владу наштовхувалися на спротив князiв.
Наприкiнцi ХV ст. у Пiвденно Захiднiй Нiмеччинi утворюСФться вiйськово полiтичне обСФднання Швабський союз, який намагаСФться провести "iмперську реформу", що змiцнюСФ централiзовану владу в Нiмеччинi, але невдало. Нiмеччина аж до ХРЖХ ст. залишалася роздробленою краiною.
Розглянувши полiтичну ситуацiю в краiнах, що були безпосереднiми сусiдами Францii, слiд згадати найголовнiшого з яким Францiя напередоднi вела вiйну, що тривала аж цiлих сто рокiв.
Столiтня вiйна мала негативнi наслiдки для Англii. Величезнi видатки на Армiю виявилися марними. Багата здобич, захоплена у Францii, i кiлька тисячнi викупи, отриманi вiд французьких мiст i знатних полонених, були витраченi на походи. Тягар вiйни лiг на англiйський народ. Слава перемог швидко минула.
Пiсля остаточноi поразки у Столiтнiй вiйнi англiю охопила тривала мiжусобна вiйна. Боротьбу за королiвський престол вели двi могутнi родини герцоги Ланкастерськi i герцоги Йоркськi. Оскiльки на гербi перших була зображена червона троянда, а на гербi других бiла, то цю вiйну називають вiйною Червоноi i Бiлоi троянд (1455 1485). Поштовхом до неi стала програна вiйна з ФранцiСФю. Всi англiйськi знатнi роди подiлилися на прихильникiв Йоркiв i Ланкастерiв. Вiйна була дуже жорстокою: утвердився звичай знищувати полонених на полi бою, страчувати противникiв у вязницях i дiяти пiдступно. Вiйна завдала горя всiй краiнi, але найбiльше потерпiла англiйська знать. Майже всi заможнi сеньйори загинули, а iхнi володiння перейшли до рук короля. В останнiй, вирiшальнiй битвi загинув i сам король Рiчард РЖРЖРЖ Йорк, перемога дiсталася Генрiху Тюдору з роду Ланкастерiв. Пiд iменем Генрiха VРЖРЖ вiн став королем Англii i започаткував правлiння династii Тюдорiв. Поступово Англiя перетворилася у державу, яка суттСФво впливала на розвиток усiСФi РДвропи в наступнi столiття.
1.2 Францiя в другiй половинi ХV ст.
Францiя також переживала перiод великого занепаду пiсля Столiтньоi вiйни. Майже всi регiони краiни зазнали руйнувань, а населення скоротилося на пiвтора десятка мiльйонiв чоловiк. Разом з тим Столiтня вiйна привела до посилення королiвськоi влади у Францii. За рахунок збору все нових i нових податкiв, яких король Карл VРЖ