Францiя в системi мiжнародних вiдносин часiв Людовiка ХI
Информация - История
Другие материалы по предмету История
дилися на територii принцiв.
Таким чином, проти Людовiка зiбралась вся феодальна Францiя, i становищу його не позаздриш. Вiн зiбрав вiйська та виступив проти Карла до Менлерi. Тут у липнi 1465 р. вiдбулася велика та хаотична битва. Завдяки зрадi бургундцi досягли успiху на одному фланзi, але були вiдкинутi на другому. Велику роль в часи мiжусобиць вiдiграв Париж. Коли вiйська Лiги пiдiйшли до столицi, то основна маса парижан опинилася на боцi короля i недопустила вторгнення принцiв у мiсто. Однак значна частина столичного духовенства, чиновництва та купецтва вагалася i прислухалася до обiцянок Лiги повернути iм в повному обсязi мунiцiпальнi права, незадовго до того вiдiбранi королем. Людовiк, побоюючись, як би мешканцi Парижа у його вiдсутнiсть не перейшли на бiк ворогiв, вночi швидко залишив поле бою i вiдступив до столицi. Вiйська Лiги пiдiйшли до Парижу i взяли його в облогу.
У вереснi на бiк заколотникiв перейшло мiсто Понтуаз, а потiм iм здався Руан. Заволодiвши басейно Сени, принци зупинили пiдводу з харчами, що йшла до Парижу. У мiстi почався голод та хвилювання. Обережний Людовiк вирiшив не доводити конфлiкт до останньоi крапки, почав з Лiгою переговори i в кiнцi вересня уклав з нею договiр в Сен Мерi.
При цьму вiн пiшов на деякi значнi поступки:
- Король вiддав Карлу Смiливому мiста та землi на Сомi, зовсiм нещодавно викупленi ним за 400 тисяч золотиз екю у герцога Бургундського.
- СвоСФму брату, герцогу Беррiйському, Людовiк вiддав Нормандiю та поступився своiми сюзеренними правами на Бретань, герцогство Алансонське та графство Е.
- Значнi пожалування землями, правами та доходними посадами отримали й iншi учасники Лiги.
Погоджуючись на всi вимоги ворогiв Людовiк, очевидно, хотiв тiльки одного примусити iх розiйтися, щоб потiм розправитися з кожним наодинцi. Разом з тим король Людовiк ХРЖ отримав вiдпочинок у боротьбi i скористався нею для укрiплення союзу з мiстами i розСФднання своiх ворогiв. Це дозволило йому привести в покору великих сеньйорiв.
Дуже скоро йому вдалося посварити свого брата з герцогом Бретанським. Пiсля цього король здiйснив вторгнення в Нормандiю та за декiлька тижнiв оволодiв всiСФю провiнцiСФю. Карл втiк з Руана. Герцог Бургундський не мiг перешкодити Людовiку, так як 1 1466 р. вiв запеклу вiйну проти Люттiха. А влiтку 1467 р. Фiлiпп Добрий помер, Карл Смiливий став герцогом Бургундським.
Аналiзуючи причини виникнення подiбних мiжусобних воСФн, Енгельс писав: "Як можна було уникнути конфлiктiв в епоху пiзнього середньовiччя, коли леннi вiдносини в усiх землях утворювали заплутаний клубок прав i обовязкiв, дарованих, вiдiбраних, зновпоновлених, задавнених, змiнених або яким-небудь iншим способом обумовлених, клубок, який нiяк не можна було розплутати? Карл Смiливий, наприклад, був в однiй частинi своiх земель ленником iмператора, в iншiй ленником короля Францii; з другого боку, король Францii, його сюзерен був у той же час в певних областях ленником Карла Смiливого, свого власного вассала. Як тут було уникнути конфлiктiв? Ось в чому причина тiСФi кiлькасотлiтньоi мiнливоi гри сили притягання васалiв до королiвського центра, який один тiльки був спроможний захищати iх вiд зовнiшнього ворога i одного вiд одного, i сили вiдштовхування вiд центра, в яку постiйно i неминуче перетворюСФться ця сила притягання; ось причина безперервноi боротьби мiж королiвською владою i вассалами..."
Людовiк XI застосовував проти своiх внутрiшнiх i зовнiшнiх ворогiв незвичайнi на той час методи боротьби. Не вiрячи у воСФнне щастя, Людовiк XI особливi надii покладав на дипломатичнi успiхи. Будучи великим iнтриганом, обманщиком i лицемiром, вiн створив у себе в державному апаратi, на периферii й на територii iнших держав густу сiтку шпигунiв, якi стежили не тiльки за дiяльнiстю противникiв, але й один за одним. Це був король, який всюди мав своiх шпигунiв i скрiзь шляхом пiдкупiв знаходив собi прихильникiв. Людовiк XI вiрив, що пiдкупити можна кожну людину, починаючи вiд англiйського короля i кiнчаючи шпигуном, злодiСФм i т. д. Вiн вважав, що пiдкупи обiйдуться дешевше, нiж вiйна. Одних своiх ворогiв вiн купував, других переманював на свiй бiк з допомогою всiляких принад, третiх з допомогою погроз i т. д.
Влiтку 1468 р. король Людовiк ХРЖ зiбрав Генеральнi штати в Турi. Це зiбрання вирiшило, що Нормандiя бiльше не може вiдторгатися вiд королiвських володiнь, i Карл Беррiйський повинен вiдмовитися вiд неi за рiчну ренту у дванадцять тисяч лiврiв.
Пiсля цього Людовiк вторгнувся з вiйськом в Бретань i заволодiв всiма прикордонними володiннями Франциска. А у вереснi французький король примусив його до миру, умови якого були такими:
- Бретань позбавлялася всiх придбань, отриманих по Сен Мерському договору;
- Ставала в ленну залежнiсть вiд короля французького;
- Повинна була розiрвати союзнi вiдносини з БургундiСФю.
Мiж тим, Карл Смiливий при першiй звiстцi про похiд Людовiка, зiбрав армiю i пiшов до Францii. По дорозi вiн дiзнався, що герцог Беррiйський вiдмовився вiд притензiй на Нормандiю, а герцог Бретанський прийняв всi умови короля. Ця звiстка надзвичайно роздратувала герцога Бургундського, вiн довго не погоджувався признати ii i був готовий продовжувати вiйну.
Тодi Людовiк, поклавши надiю на свою спритнiсть та увертливiсть, запропонував Карлу влаштувати особисте побачення в Перонi. Герцог Бургундський спочатку був здивований намiром короля, але потiм власноручно пiдписав Людовiку листа зап