Фольклорнi мотиви у драматичнiй поемi Л. Костенко "Дума про братiв Неазовських"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
?альнюСФ: Оце такi i Наливайка видалитАж Цитати i спiввiднесенi з ними емоцiйнi реплiки дiйовоi особи увиразнюють образ Сахна Черняка, допомагають акцентувати на його принциповостi щодо зради, неприйнятностi таких дiй для нього особисто. Коли думу цитуСФ Томиленко, вiн виражаСФ своСФ емоцiйне ставлення до зображуваного, а саме гiрке обурення вчинком:
А ще сказав падлюка, не повiриш:
"Як будуть батько-мати помирати,
Будем грунта-худобу на двi частi паювати.
Нiхто третiй нам не буде мiшати"(курсив наш РД.Ж).[20]
Слава, звичайний прикiнцевий композицiйний елемент думи, вiднесена поетесою вже до персонажiв драматичноi поеми:
Це ось його - не вмре i не поляже
козацька слава. РЖ твоя. Дарма,
що вас розбито i узято зрадою, - каже Сахно Черняк.
Либонь, це слава з iншоi десь думи
до цих братiв азовських заблудилась [20],
Це зауважуСФ у Думi про братiв неазовських Томиленко, хоча, кiнцеве славослiвя наявне у деяких варiантах Думи про братiв, якi тiкали з города Азова. Але у контекстi цiСФi поеми, де увагу акцентовано саме на опозицii вiрностi i зради, нiяке славослiвя у творi про такий вчинок для дiйових осiб неможливе. Цим поетеса акцентуСФ увагу на вiрностi iдеалам, моральному обовязку як домiнантi характерiв дiйових осiб. Втручаються елементи думи i у авторськi ремарки, що стосуються мiiевостi, що розминаСФться iз возом: (РЗжачиться порубана тернина. Трiпоче шмат
червоноi китайки. Ще далi шмат, i далi, й далi,
й далi...)
Цей момент пiдкреслюСФ неказковiсть думи, нiби iлюструСФ можливiсть такого випадку разом з реплiкою Павлюка:
Мабуть, таки було. Бо дума - це не казка.
Хтось бачив, хтось почув, а хтось i думу склав. [20]
У драматичнiй поемi Дума про братiв неазовських символiчним СФ образ кобзаря, схарактеризований такою ремаркою: Може, вiн такий - як Перебендя пензля РЗжакевича. Або живий, з капели бандуристiв, котрий спiваСФ саме в цю хвилину. Чи камяний, що вже спiваСФ вiчно. Тут Л. Костенко, по-перше, апелюСФ до образу народного спiвця з картини Перебендя РЖ. С. РЗжакевича, кобзар зображений на схилi серед трав зi своiм iнструментом (зоровий образ); по-друге, поетеса натякаСФ на сучаснiсть i вiчнiсть змiстового наповнення, яке несе цей образ: кобзар - украiнський народний спiвець i музика; кобзарi були творцями, хранителями i передавачами народноi творчостi у формi iсторичних пiсень, дум (мелодiйних речитативiв змiнюваних форм), релiгiйних пiснеспiвiв, а також казок та переказiв, супроводжуваних грою на кобзi, лiрi або бандурi, звiдки iнша iхня назва - лiрники або бандуристи. Значення iх для украiнського народу можна порiвняти зi значенням давньогрецьких поетiв у давнiй Грецii: саме вони, зберiгали i передавали наступним поколiнням найважливiшi знання про минуле i свiтогляд iхнiх предкiв, цiнностi i iдеали.[4] Л. Костенко акцентуСФ увагу на вiчностi iдеалiв, якi несе цей образ i тим, що, коли спiваСФ кобзар, вiз наче перестаСФ розминатись з ним, цей момент не лише дозволяСФ дiйовим особам послухати думу, а й каже про значне смислове навантаження образу кобзаря. Сахно Черняк слухаСФ кобзаря, повернувшись до нього увесь це iлюструСФ його вiдкритiсть до сприймання змiсту, який несе дума, Томиленко утупившися в землю, ця поза може вказувати на настрiй приреченостi, а Павлюк обличчям вгору просто неба, що показуСФ його налаштованiсть на високе.
Окремо можна сказати про роль авторських ремарок у трансформуваннi фольклорних мотивiв. Саме вони виконують функцiю в Думi про братiв неазовських не лише описову, а й розширюють часопростiр через згадування реалiй рiзних часiв, культур, акцентують увагу на певних моментах, дають психологiчнi характеристики: (РЖ проминаСФ мати край дороги, сумна i чорна, теж, як та тополя. Услiд iм дивиться i тихо проминаСФ. Сахно Черняк похнюпився, мовчить). Вони викладенi поетично, органiчно вплетенi у тканину драматичноi поеми, функцiя ремарок розширена майже до функцii стороннього оповiдача. Вони допомагають i змiнi плану: введення образiв програмiстiв i жiнки, що конспектуСФ лiтопис. У ремарцi автора виникаСФ i персонiфiкований образ смертi:
(Порожнiй хутiр... Обгорiла хата... З вiконця хати
виглянула смерть.
Все наче намальоване вуглиною з уже давно
схололих попелищ) [20]
Образ смертi теж можна квалiфiкувати як фольклорний мотив, що тут функцiонуСФ в символiчному планi для зображення спустошеноi чварами Украiни. Те ж можна сказати i про наступну ремарку Л Костенко:
(Капличка... Хрест... Рушник, уже аж сiрий
i вицвiлий, на вiтрi лопотить) [20]
У нiй поетеса теж згадуСФ нацiональнi символи, i iх зображення увиразнюСФ картину руйнацii i спустошення.
Висновки
У Думi про братiв неазовських реалiзацiя фольклорного мотиву дороги вiдбуваСФться через антитезу напрямку цього шляху у фольклорнiй думi смерть-життя i у драматичнiй поемi життя-смерть. Ця антитеза граСФ помiтну роль у трансформацii фольклорного мотиву i вирiшеннi проблеми вiрностi i зради, де вибiр шляху у смерть означаСФ справжнСФ життя у фiлософському сенсi. Розширений часопростiр твору даСФ пiдстави стверджувати вихiд за межi конкретики i iсторизму на фiлософський буттСФвий план.
Вчинок Сахна Черняка слiд трактувати крiзь призму нацiонального менталiтету у таких його аспектах: прагнення свободи, кордоцентризм, засудження зради i рацiоналiзм i неприйняття б?/p>