Фольклорнi мотиви у драматичнiй поемi Л. Костенко "Дума про братiв Неазовських"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
?о що й кажуть йому Павлюк i Томиленко. Тут показовою СФ реплiка другого мужика, який проминаСФ повз вiз:
Та чи не тю? Мабуть, вiн просто дурень.
Щоб так за когось голову покласти?!
Мав поля шмат, i хату, i корову,
i жiнку гарну, - що йому iще? [20]
У драматичнiй поемi маСФмо епiзод, де вiз iз вязнями проiжджаСФ повз Чернякове село i дiйовi особи починають згадувати гостиннiсть своiх родин, тут ми можемо помiтити рiзноманiтнi побутовi деталi: опис традицiйноi iжi, напоiв мiiевостей, з яких походять Черняк, Павлюк i Томиленко, звичаю класти хлiб пiд образами, образ тополi, посадженоi батьком Черняка. Цi побутовi деталi пiдкреслюють певне випадiння вчинку Черняка з прийнятих у суспiльствi норм поведiнки, звичаiв покидання родини i дiтей чоловiком, батьком, хоча цей вчинок i спiвзвучний з козацькою мораллю, де особисте мало бути завжди на другому планi.
Якщо порiвняти образну систему у фольклорнiй думi i у драматичнiй поемi Л. Костенко, то можна казати про певнi паралелi i контрасти. Вже назва драматичноi поеми являСФ пряму вiдсилку до Думи про втечу трьох братiв з города Азова. Кiлькiсть персонажiв теж однакова три брати у народнопiсенному творi, троСФ товаришiв-повстанцiв у творi Л. Костенко. Але цi моменти подiбнi лише зовнiшньо i потрiбнi для акцентування уваги саме на контрастному сприйманнi двох творiв. Центральна дiйова особа Думи про братiв неазовських - Сахно Черняк. Цей образ виростаСФ iз побiжноi згадки у Львiвському лiтописi. Саме вiн втiлюСФ у творi iдею абсолютноi вiрностi, i це простежуСФмо у реплiках дiйовоi особи: тАжце на всiх помножена вина, - каже Черняк про корiння зрад своiми своiх, i через небажання бути причетним до цiСФi вже майже звичноi зради (у поемi згадуСФться декiлька випадкiв з iсторii, де видали своi), неможливiсть опустити очi вiн iде на страту замiсть того, щоб рятувати життя. А ти ж за всiх був. А за тебе хто? вiдповiдаСФ вiн Павлюковi на питання про покуту не свого грiха. Можна припустити, що у цих реплiках простежуСФться усвiдомлення Черняком себе у контекстi iсторii свого народу, причетностi до ii долi i, виходячи з цього, бажання спокутувати численнi зради цiною свого життя для доведення собi можливостi iншого шляху в iсторii свого народу, iнших цiнностей, iншого рiвня суспiльноi свiдомостi. Ця думка пiдкреслена i згадуванням вчинку Черняка у майбутньому з його сухою, рацiональною компютерною мовою, у сучасностi. Щодо паралелей iз фольклорним образом меншого брата, Сахно Черняк сам асоцiюСФ себе з ним у кiнцi драматичноi поеми, де ватажки повстання намагаються врятувати його i нарештi скидають його з воза. Але на шляху у смерть прагнення будь що наздогнати вязнiв лише поглиблюСФ контраст iз зображеним у народнiй думi вчинком старших братiв, додаСФ емоцiйного навантаження образу Черняка. Важлива для розумiння цього образу i паралель з Дон Кiхотом, який звертаСФться саме до Черняка. Героiзм Дон Кiхота, як i вчинок Черняка не СФ обовязковим, нiкого не рятуСФ, але обидва персонажi потребують своiх вчинкiв для того щоб жити по-справжньому, повнiстю реалiзувати свiй духовний потенцiал. Можемо припустити, що на перший погляд безглузда жертовнiсть Сахна Черняка маСФ спiвзвуччя i з СФвангельською максимою про неможливiсть половинчастостi у вiрi, вiрностi i життi: А що ти лiтеплий, i нi гарячий, анi холодний, то виплюну тебе з Своiх уст...[Книга Одкровення 3;16]. Образ обмерзлих журавлiв, що напровеснi повертаються на Батькiвщину i падають, мерзнуть, але летять теж пiдкреслюСФ iдею вiрностi, неможливостi вiдступитися вiд своСФi любовi до рiдноi землi. Образ РЖуди навiки проклятого зрадника зявляСФться увi снi Черняковi i пiдкреслюСФ його огиду до зради, неможливiсть ii одробити. Отже, реалiзацii iдеi вiрностi в образi Сахна Черняка допомагають контраст iз заявленим фольклорним сюжетом, вiдсилки до Бiблii (образ РЖуди), до твору М. Сервантеса Премудрий гiдальго Дон Кiхот з Ламанчi. Павлюк i Томиленко теж брати неазовськi, тобто антитетичнi до персонажiв фольклорноi думи:
Якби ми iз неволi утiкали,
то я тебе на плечах би понiс!
А ми ж не iз неволi, ми - у смерть.
То ми й не хочем брать тебе з собою(Томиленко). [20]
Л. Костенко у драматичнiй поемi використовуСФ численнi, досить обСФмнi цитати з Думи про втечу трьох братiв з города Азова: це 86 рядкiв твору. В основному цитати функцiонують у творi як пiсня кобзаря, але й залучаються до дiалогу Томиленка i Черняка, де осмислюються дiйовими особами. За ремаркою автора лейтмотив звучить часом протягом усiСФi поеми. Мелодii дум СФ близькими до речитативу, урочистими, пiднесеними, тому ця ремарка пiдкреслюСФ важливiсть проблематики, непересiчнiсть подii, що зображена у драматичнiй поемi. Цей лейтмотив нарештi увиразнюСФться в пiсню, яку спiваСФ кобзар. Уривки з думи, якi цитуються, СФ одним з композицiйних центрiв драматичноi поеми: це цитати про вчинок братiв-зрадникiв, який СФ антитезою до вчинку Сахна Черняка. Цi уривки СФ важливими i у iх сюжетному функцiонуваннi. Вони допомагають розкриттю образiв, зокрема, образу Черняка: вiн виражаСФ своСФ ставлення до вчинку старшого i середульшого братiв з народноi думи жахаСФться:Ну, а вони, невже так i зробили?!, коли цитуСФться уривок про прохання меншого брата вбити його, а не залишати на поталу звiрям; дивуСФться: Невже таке було?, коли у пiснi кобзаря йдеться про те, що брати покинули брата i питаСФ: РЖ нащо про таке було складати думу? i, нарештi, уза?/p>