Фольклорнi мотиви у драматичнiй поемi Л. Костенко "Дума про братiв Неазовських"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
зширюють часопростiр, накладаючи iсторiю i сучаснiсть, вказуючи на проблеми емоцiональноi атрофii i втрати iсторичноi памятi.[2]
У лiтературознавчiй публiцистицi СФ чимало статей, присвячених творчостi Л. Костенко. Ми розглянемо тi iз них, якi безпосередньо стосуються нашого обСФкту дослiдження.
Н. Кириленко у статтi Народнопiсенне мислення та фольклорний характер художнього iсторизму в драматичнiй поемi Лiни Костенко Дума про братiв неазовських каже про розробку Лiною Костенко фольклорних образiв i мотивiв, характерних для ii попередникiв, зокрема, про традицii зображення образу народного спiвця, козака. Дослiдниця вважаСФ, що письменниця спираСФться на традицii украiнськоi лiтератури, розумiючи високе призначення громадянського трактування iсторичноi теми. Поетеса проектуСФ iсторiю на дiйснiсть. Н.РЖ. Кириленко зауважуСФ, що конкретнi долi iсторичних осiб пiдпорядкованi художньому осмисленню вiчноi проблеми вiрностi i зради. Автор статтi вважаСФ, що драматична поема антитетично протистоiть народнiй думi, становить фiлософську антитезу до неi. Дослiдниця ставить питання про психологiчний змiст вчинку Сахна Черняка, про причини його на перший погляд безглуздоi жертовностi. Можливою вiдповiддю на це питання Н.РЖ. Кириленко вважаСФ прагнення спокутувати дорогою цiною вiдступництво i зраду iнших, реабiлiтувати в очах майбутнього козацтва, нацii саме украiнське iмя. Дослiдниця знаходить у цьому перегуки з народною думою, антитетичне протистояння iй. Жертовнiсть Сахна Черняка пояснюСФться внутрiшньою свободою, прагненням iти за власним сумлiнням.[7]
У роботi РЖсторiя Украiни у творах Лiни Костенко Н.РЖ. Кириленко вказуСФ на пафос сучасноi поеми, який визначаСФться посиленою увагою до героя у момент обрання життСФвого шляху, обстоювання позицiй в iдейнiй боротьбi, в екстремальнiй ситуацii. Автор каже про полемiчний характер iсторизму Лiни Костенко, де полемiка вiдбуваСФться на рiвнi нацiонального свiтогляду. Характерним СФ взаСФмопроникнення часових площин.[9]
М. Гольберг у статтi Душа тисячолiть шукаСФ себе в словi дослiджуСФ образну систему i художнi засоби Лiни Костенко, використанi у збiрцi творiв Сад нетанучих скульптур. Вiн наголошуСФ на важливостi образу часу у вiршах i поемах цiСФi збiрки, час стаСФ проблемою iсторичноi свiдомостi, ii ролi в пробудженнi творчоi енергii сучасноi людини, при цьому вiдбуваСФться не пасивне сприймання, а дiалог з iсторiСФю, який даСФ глибоке проникнення в суперечностi сьогодення. Лiтературознавець каже про цiкаве питання алюзiй i ремiнiiенцiй творiв Лiни Костенко, вказуСФ на розумiння глибинноi сутностi зображуваних iсторичних подiй, на цiкавi i достовiрнi iсторичнi деталi, якi органiчнi у тканинi творiв i допомагають створити колорит та реалiзувати художнiй замисел. Для Думi про братiв неазовських дослiдник знаходить подвiйне жанрове визначення: дума i драматична поема. Вiн каже про жанровий синтез, складне поСФднання кiлькох жанрових форм, про асоцiативний звязок з Думою про втечу трьох братiв з города Азова. М. Гольберг стверджуСФ, що ця драматична поема несе поСФднання конкретно-iсторичного i загальнолюдського. Вiн наголошуСФ на важливостi авторських ремарок, у яких виникаСФ образ кобзаря, важливостi використання уривкiв з народноi думи. Два коротенькi епiзоди з компютерами автор статтi не вважаСФ органiчними, вони, на його думку, лише шкодять втiленню задуму авторки, тому творовi бракуСФ стрункостi, природностi. [3]
У статтi Час у творчостi Лiни Костенко як темпоральний код людського досвiду Л.Б. Тарнашинська дослiджуСФ категорiю часу у творчостi Лiни Костенко. Вона вказуСФ на можливiсть лише у мистецькiй реальностi структурувати образ часу, надати йому образноi множинностi. Дослiдниця розглядаСФ час поеми як час iсторичний, героi творiв проживають свiй час як вибiр, творять iсторiю свого народу. З такого сприйняття часу випливаСФ i дiалог iз часом, з буттям i небуттям, де драма цiлоi нацii накладаСФться на драму всепланетарну. Час у Лiни Костенко виступаСФ i як умовна мiра вiчного, i як внутрiшнiй час митця в iсторичному модусi.[16]
У нарисi Лiна Костенко: Я вибрала долю собi сама Л.Б. Тарнашинська сверджуСФ, що творчiсть Л. Костенко постiйно акцентуСФ двi константи буття любовi i ненавистi, в яких тiльки i розкриваСФться людина. Поетесу цiкавить унiверсальна картина свiту, виявлена в конкретних епохах i народах. Дослiдниця каже про iнтерпретацiю в нових iсторичних обставинах визначальних для Л. Костенко тем зради i вiрностi, вiдступництва i мудроi несхитностi у Думi про братiв неазовських. Автор висвiтлюСФ також питання про образну систему пейзажноi лiрики, про особливостi лiричного героя.[15]
Л.В. Краснова у статтi Гранi поетичноi майстерностi дослiджуСФ екзистенцiальний рiвень текстiв Лiни Костенко. Вона наголошуСФ на великiй ролi метафори в художньому свiтi поетеси, розглядаСФ рiзновиди метафори, якими користуСФться поетеса. Дослiдниця говорить про велику роль особистiсного, iндивiдуального начала в творчостi поетеси, про афористичну мову Лiни Костенко, про надзвичайне багатство ii авторського словника, про органiчну вписанiсть образноi системи Л. Костенко в широкий культурний контекст свiтового рiвня. Л.В. Краснова вважаСФ, що емотивний рiвень СФ рушiйною силою й стилетворчим фактором усього, що формуСФ творчу iндивiдуальнiсть Л. Костенко. Також велику роль, на думку автора статтi, граСФ киiвське пiдТСрунтя свiтосприйняття i творчостi