Фiнансова санацiя та стабiлiзацiя дiяльностi пiдприСФмства
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ся дисконтом.
3. Форфейтинг кредитування зовнiшньоекономiчних операцiй у формi викупу в експортера векселiв та iнших боргових вимог, якi акцептував iмпортер. Продавцем вимог у разi форфейтингу може бути пiдприСФмство, яке виконало зобовязання за контрактом i маСФ намiр рефiнансувати дебiторську заборгованiсть, аби зменшити кредитний ризик та пiдвищити лiквiднiсть (платоспроможнiсть). Форфейтинг здiйснюСФться, к правило, за участю банкiвськоi установи i також СФ одним зi способiв перетворення комерцiйного кредиту в банкiвський.
Окрiм того, до заходiв, якi мають на метi рефiнансувати дебiторську заборгованiсть, належить i комплекс процедур з примусового стягнення заборгованостi, зокрема й за позовом до арбiтражного суду.
Усi схарактеризованi вище санацiйнi заходи так чи iнакше спричинють змiни в окремих статях активу балансу.
- Зменшення вихiдних грошових потокiв
Одним iз головних напрямкiв пiдвищення платоспроможностi та вiдновлення фiнансовоi стiйкостi пiдприСФмств, що перебувають у фiнансовiй кризi, СФ зменшення вихiдних грошових потокiв. Вихiднi грошовi потоки пiдприСФмства можна класифiкувати таким чином:
1) оплата товарiв, робiт, послуг, якi становлять собiвартiсть продукцii;
2) оплата товарiв, робiт, послуг, якi не належать до валових витрат;
3) здiйснення реальних та фiнансових iнвестицiй;
4) сплата, податкiв та iнших платежiв до бюджету;
5) повернення капiталу, який був залучений на фiнансовому ринку.
На обсяг останнiх двох напрямкiв витрачання грошових коштiв можливостi впливу пiдприСФмства обмеженi. Розмiр податкових та iнших платежiв до бюджету залежить вiд установленого державою порядку визначення обСФктiв оподаткування, ставок та термiнiв сплати. Обсяг платежiв з повернення позик i процентiв визначаСФться умовами кредитних договорiв i значною мiрою залежить вiд готовностi кредиторiв до участi в санацii пiдприСФмства-боржника
Можливостi впливу пiдприСФмств на обсяги вихiдних грошових потокiв за першими трьома напрямками СФ набагато бiльшими. Зниження собiвартостi продукцii та витрат, джерелом покриття яких СФ прибуток, що залишаСФться в розпорядженнi пiдприСФмства головний внутрiшнiй санацiйний резерв субСФктiв господарювання, що перебувають у фiнансовiй кризi.
У короткостроковому перiодi санацiйнi резерви, повязанi зi зниженням собiвартостi продукцii, набагато легше виявити та мобiлiзувати, нiж, скажiмо, резерви збiльшення виручки вiд реалiзацii продукцii. Заходи щодо зниження вихiдних грошових потокiв за даним напрямком: безпосередньо впливають на рiвень лiквiдностi та платоспроможностi пiдприСФмства.
Зниження рiвня витрат iстотно залежить вiд рiшучостi керiвництва та персоналу проводити радикальнi змiни на пiдприСФмствi, спрямованi на ощадляиве використання всiх наявних ресурсiв.
Витрати на виробництво продукцii у вартiсному вираженнi формують ii собiвартiсть. Щоб систематизувати роботу, спрямовану на пошук резервiв зменшення витрат виробництва, останнi доцiльно згрупувати за головними ознаками
Прямi витрати це такi, що повязанi з виробництвом окремих видiв продукцii (на сировину, основнi матерiали, купованi вироби, напiвфабрикати тощо) i можуть бути безпосередньо включенi до iх собiвартостi.
До непрямих витрат належать витрати, повязанi з виробництвом кiлькох видiв продукцii (витрати на утримання та експлуатацiю устаткування, загальновиробничi, загальногосподарськi витрати), що включаються до собiвартостi за допомогою спецiальних методiв. Непрямi витрати утворюють комплекснi статтi калькуляцii (складаються з витрат, що охоплюють кiлька елементiв), якi рiзняться мiж собою за функцiональною роллю у виробничому процесi.
До умовно-змiнних належать витрати, розмiр яких зростаСФ зi збiльшенням обсягу випуску продукцii i спадаСФ з його зменшенням. Це витрати на сировину та матерiали, комплектуючi вироби, напiвфабрикати, паливо й енергiю, на оплату працi працiвникам, зайнятим у виробництвi продукцii, та деякi iншi.
Умовно-постiйнi це витрати, розмiр яких iстотно не залежить вiд збiльшення чи зменшення випуску продукцii. Це витрати, повязанi з обслуговуванням i управлiнням виробничою дальнiстю виробничих пiдроздiлiв, а також на забезпечення господарських потреб виробництва. (Типове положенн з плануванн облiку i калькулюванн собiвартостi продукцii (робiт, послуг) у промисловостi. Затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни 26.04.1996 р.3 № -473.)
Плани ощадляивого використання ресурсiв можуть розроблятися за окремими видами продукцii, окремими видами витрат, а також за мiiем iх виникнення.
Резерви економii виробничих витрат виявляються пiд час планування останнiх та аналiзу вiдхилень фактичних результатiв вiд запланованих. У практицi господарювання вiтчизняних пiдприСФмств плануванню витрат виробництва та аналiзу вiдхилень вiд такого плану придiляСФться недостатня увага, хоча у промислове розвинених краiнах планування витрат i факторний аналiз вiдхилень фактичних показникiв вiд планових розгадаються як основний iнструмент зниження витрат.
Перш нiж розробляти план iз собiвартостi продукцii на пiдприСФмствi, слiд всебiчно проаналiзувати його виробничо-господарську дiяльнiсть за попереднiй перiод. Особлива увага маСФ придiлятися аналiзу причин виникнення витрат, не зумовлених нормальною органiзацiСФю виробничого процесу, а саме: