Фiнанси Киiвськоi Русi
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
, мав великi видатки i утримання свого двору, дружини (вiйська), будiвництво палацiв та культових споруд, будiвництво мiст, укрiплень, мостiв, гребель, дорiг, ведення вiйн, спорядження флоту при торгiвельних вiдносинах iз ГрецiСФю (ВiзантiСФю) тощо. Тому прямого податку (данини) зазвичай на всi цi потреби не вистачало. На населення накладалися рiзнi повинностi, а також не примi податки. До непрямих податкiв належали рiзнi мита (торговi та судовi) в солеварнях, у митi срiбла, доходи вiд утримання корчем, а також штрафи.
В основу церковних та монастирських прибуткiв лягли так званi "десятини". Вперше десятину своiх доходiв вiддав на церкву князь Володимир (Десятинна церква). Йшли тi десятини вiд "данини, вирiв i продажу й взагалi вiд усього, що йде княжий двiр. РЖз прийняттям християнства в Украiнi брали плату за церковнi треби, що достали в мiру маСФтковоi спроможностi вiрних" (Голубець М. Велика iсторiя Украiни вiд найдавнiших часiв. 1993 р.)
4) Плата за надання послуг органами судочинства, надання позик.
Кожне князiвство в Украiнi пiдроздiлялося на адмiнiстративнi округи, на мiськi та на сiльськi товариства. Цi товариства, звязанi круговою порукою жителiв у сплатi податкiв князевi i в оберiганнi суспiльноi безпеки, називалися вервями. У ХII ст. сiльськi округи мали назву погостiв. Вiйськовим управителям головного мiста був воСФвода, або тисяцький, якi подiлялися сотнi i десятки iз сотниками й десятниками. У другорядних мiстах порядкували намiсники (посадники), тiуни або вирники, якi збирали вирi -пенi за вбивство.
У "Руськiй правдi" першому збiрнику законiв Украiни княжоi доби - СФ статтi, за якими тi, хто вчинив убивство, мали сплачувати залежно вiд того, хто був убитий, а також вiдповiдно до величини завданоi шкоди людинi рiзнi штрафи (вирi)*. Отже, як зазначено в "Руськiй правдi", були встановленi рiзнi величини вирi. Винагорода на користь родичiв вбитого називалася головничеством. Вира, була трояка. Найбiльша (або подвiйна) - 80 грн. за вбивство княжого мужа або члена старшоi княжоi дружини, проста у розмiрi 40 грн. - за вбивство простоi вiльноi людини (iзгоя) половинна (або панiв - вира) - 20 грн. За вбивство жiнки i важкi ушкодження, за вiдрубання руки, ноги, носа, за пошкодження ока, а за вбивство смерда - 5 грн. Якщо хтось украв чи загубив i нi на кого не падала пiдозра, про втрату оголошувалося на громадському торзi. Пiсля чого той, у кого знайшли загублену рiч, мусив не тiльки повернути ii, а й заплатити 3 грн. За покару. За недоведену провину й арешт без вини смерда платилося 3 грн., за боярина -12 грн. [5, c.338] Частина грошей за вбивство поступала в казну. РЖ ще одна важлива деталь величини штрафiв. За пiдпалення i конокрадство покарання було важче, нiж за тiлеснi пошкодження, що свiдчило про безпеку капiталу i гарантованiсть його державою. Кредити на той час надавались пiд 25% - 50% рiчних. Купцi збували товар в кредит. За цi послуги кредитори - купцi, сплачували суму, яка iнодi дорiвнювала 50% боргу. В цих кредитних операцiях безпосередню участь брали князi. Якщо купець ставав банкрутом, право передусiм захищало iнтереси князя, потiм iноземних iнвесторiв i лише потiм торговцiв. Поява у 1113р. "Статуту про рiзи (проценти)" СФ свiдченням того, що товарно-грошовi вiдносини в Киiвськiй Русi досягли найвищого ступеня в своСФму розвитку. [6, c.93]
1.3. Грошова система.
Розширення мiжнародних звязкiв, торгiвлi в Киiвський державi призвели до появи грошей унiверсального товару - посередника, який охоче брали на обмiн власники всiх iнших товарiв. Грошi мали постiйну вартiсть. Та найголовнiше, що цей товар мiг дiлиться на однорiднi частини, якi не змiнювали своСФi купiвельноi спроможностi, що особливо було зручно при здiйсненi дрiбних торгових операцiй. Першi монети на територii Украiни вiдносяться до II РЖРЖРЖ ст. Це були римськi монети, але вони не набули поширення в Украiнi. У VI - VII ст. зявилися сасанiдськi монети.
Давньоруська держава мала свою грошову систему в формi "кунних" грошей, дуже просту i популярну в користуваннi. За грошi слугували хутра куницi або бiлки. Архаiчнiсть i зручнiсть цiСФi системи не викликають сумнiву: шкурами, як грошовими знаками, людство користувалося вiд найдавнiших часiв ( Спарта, Рим, Карфаген) аж до початку XX ст. Хоча питання про реальну вартiсть кунноi грошовоi системи повнiстю ще не розвязане, слiд зауважити, що починаючи з VIII - РЖХ ст., деякi "Хутровi" назви переходять на металевi грошi, якi все бiльше захоплюють словянський ринок через свою практичнiсть та стабiльнiсть. У кiнцi VIII ст. на територiю Схiдноi РДвропи, а точнiше на землi сучасноi Украiни, хлинув потiк арабських срiбних монет - диргемiв. На тонких та великих кружальцях подiбних грошей немаСФ нiяких зображень, як того вимагала мусульманська релiгiя. Аверс i реверс монети покрити куфiчними написами (куфастилiзований арабський шрифт ), де окрiм цитат з Корана мiстилися iмена правителiв, роки та мiсяцi карбування.
Так iсторично склалося, що основним грошовим металом як у РДвропi, так i в Киiвськiй Русi, було монетне срiбло азiйського походження, що в тi часи цiнувалося набагато дорожче, нiж тепер. Карбування монет на територii сучасноi Украiни почалося в кiнцi X ст., спочатку в КиСФвi, а потiм у Тмутороканi (2 - а пол. XI ст.), почали виготовляти в часи князювання Володимира Великого. Це були золотники i срiбляники. Пiзнiше Святополк Окаянний та Ярослав Мудрий випускали лише срiбну монету довiльноi маси. Обсяг карбування був незначним (декiлька тисяч штук), ?/p>