Фiнанси Киiвськоi Русi
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?ства, надання позик.
Розглянемо цi джерела детальнiше:
1) Данина з населення.
ОрганiзацiСФю збору данини займалися самi князi або iхнi пiдлеглi. Данину платили найчастiше натурою: хутром, шкiрами, медом, збiжжям, худобою i збирали ii iз власного люду, а також з пiдкорених у вiйнах народiв. Збирали ii з усього, з чого тiльки можна було. Варто вдатися до iсторичних фактiв, аби пересвiдчитися, в далекi часи народ нiс на собi важке ярмо данини. "Так, у полян, якi вже були землеробами й скотарювали, знаходимо першi слiди земельноi податi, вони платили данину хозарам вiд рала (плуга) по шелягу за рало... " [4, c.105] Вперше згадуСФться данина в " Повiстi временних лiт" як воСФнна контрибуцiя, накладена на пiдкоренi племена. Першi руськi князi по вiдношенню до своiх сусiдiв вели себе як завойовники, збирали данину з вигодою для себе, не пiклуючись про долю своiх пiдданих. Потiм, коли, почалась розбудова КиСФва, потреби зростали, що призвело до збiльшення розмiру данини i викликало незадоволення племен, з яких збиралась дань.
РЖсторiя залишила чимало прикладiв непокори платникiв данини, коли розмiри ii виходили за рамки здорового глузду. Саме порушення князем РЖгорем традицiйноi норми данини викликало в 945 р. повстання у Древлянськiй землi. Князь РЖгор, зiбравши звичайну данину, вирiшив, за домовленiстю з дружинниками, повернутися, щоб зiбрати додаткову данину. В результатi спалахнуло повстання, i князя РЖгоря було вбито.
2) Торгiвельна дiяльнiсть князя.
Розвиток торгiвлi мав велике значення для Киiвськоi держави. Якщо знать захiдноСФвропейських краiн була зацiкавлена в розвитку торгiвлi, то киiвськi князi та iхнСФ оточення докладали чимало зусиль для ii процвiтання. Чому киiвськi князi прагнули розвивати торгiвлю? Розмiри данини, яку вони отримували, перевищували iхнi потреби, тому бiльша частина ii мала реалiзовуватися на ринку. Внутрiшнiй ринок був недостатньо розвинений, щоб поглинути велику кiлькiсть меду, воску, хутра та iнших товарiв, iх можна було продати на ринках сусiднiх краiн. В умовах досить нерозвиненого торгового капiталу можливо передбачити, що торгiвля здiйснювалась на комерцiйних початках, а саме частина грошей вiд продажу товарiв купцiв йшла до казни. Вже починаючи з середини X ст. князi почали розвивати власнi господарства, якi приносили iм певний дохiд.
3) Рiзнi мита, збори, що мали суть податкових платежiв.
Про податки кажуть: це та реальнiсть, на яку, хочемо ми того чи нi, а зважати треба. Якщо перевернути сторiнки тлумачного економiчного словника i знайти це слово, то можна прочитати: "Податки - форма платежу, що стягуСФться з доходiв або майна юридичних та фiзичних осiб i характеризуСФться обовязковiстю, регламентацiСФю розмiру i строкiв внесення".
Податковi платежi поступали в рiзних формах - дань, подать (урок, дари, оброк), поклони, корми, побори. Величина податкiв залежала вiд рiзних умов. Племена або селища, що провинилися перед князем, платили бiльшi податки. Наприклад Ольга збiльшила данину древлянам за те, що вони вбили ii мужа князя РЖгоря.
Данина в Украiнi надходила двома шляхами: або пiдвладнi племена привозили ii до КиСФва, або князi самi iздили за даниною до племен. Перший шлях збору данини називався повозом, другий -- полюддям. Поiздки князя (чи князiв) до пiдвладних племен називалися кружлянням, бо князь обiжджав своi володiння по кордонах. Цi поiздки були тривалими: з кiнця осенi (листопад) i до весни (квiтень). Дань була характерною ознакою платежiв до казни князя в РЖХ - на початку X ст. Подать - збiрний термiн, пiд яким розумiлись уроки, дари, оброки. Уроки - будь-яка повиннiсть, яка визначалась по розмiру i яку потрiбно було виконувати до певного календарного термiну. Оброки стягувались з певного предмета. Згодом розвинулась складнiша система оподаткування, що включало кожне господарство (яке називалося "дим" або "соха"). Розмiр господарства i його економiчнi можливостi спочатку не враховувались. Потiм основою стало обкладання по чисельностi жителiв. В окремих князiвствах обСФктом обкладання була земля. Платили натурою ( хутром, шкiрами, медом, худобою, збiжжям) i грiшми. З розвитком феодальних вiдносин вiдбувалася еволюцiя данини. Вона перетворювалася частково на державнi податки або феодальну ренту на користь феодала.
Мита. Князi одержували також доходи у виглядi торгових мит. Вже в перших договорах, якi були укладенi з ВiзантiСФю особливо обумовлювались i регламентувались правила торгiвлi з метою забезпечення надходжень в казну торговельного мита. Збiр мита проводився в основному грошима. Мита можна подiлити на двi групи: заставнi (збирались до початку торгiвлi i за проiзд) i торговi (стягувались окремо iз людей i окремо iз товару, за зберiгання товару). Князь тримав значну армiю чиновникiв, якi збирали всякi податки. Говорячи сучасною мовою, то були своСФрiднi податковi iнспектори. Зокрема В.РЖ. СергСФСФвич у своСФму дослiдженi "Вiче i князь" (1867 р.) пише:
" Управлiння фiнансами перебувало в безпосередньому вiданнi самого князя. Для збирання мита i данини вiн призначав особливих чиновникiв-митникiв, данщикiв, пятенщикiв та iнших митникiв, якi не залежали вiд намiсникiв i волостелiв... Рiзного роду урядовi розпорядження робилися князем безпосередньо на iхнСФ iмя, грошi, якi вони збирали, вносилися самому князевi або тому, кому вiн наказував; скарги на iхнi неправильнi дii подавалися безпосередньо князю."[4, c.107]
Князь, скарбниця якого не була вiддiлена вiд державноi