Философия нового времени /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
нання слiд пiддати детальнiй (скептетичнiй) критицi. Також необхiдно пiддати критицi i мiркування розуму, який як, показуСФ досвiд, багато раз приводив до помилок. РЖстиннiсть пiзнання, по Декарту, складаСФться з дотовiрностi сумнiваючоiся свiдомостi сумнiваючогося Я. Тим самим вiн приходить до тАЬсубСФктивiзацiiтАЭ в поняттi iстинного пiзнання, але i в цей же час створюСФ нове розумiння, яке вiдповiдало розвитку тодiшньоi науки, природознавства. Основним видом пiзнання, по Декарту, являСФться рацiональне пiзнання, iнструментом якого служить розум.
В тАЬРоздумах про методтАЭ Декарт говорить, що вiн не може вчити методу, який повинен слiдувати кожний, щоб правильно вести свiй розум, а лише показати, яким способом вiн сам спрямував свiй розум.
Правила, яких вiн дотримувався, якi вважаСФ на основi свого досвiду найважливiшими, формулюСФ слiдуючи чином:
- не приймати нiколи любу рiч за iстинну, якщо ти ii не пiзнав як iстинну з нагляднiстю; не робити всякоi поспiшностi i зацiкавленостi; не включати в своi судження нiчого, крiм того, що стало як ясне i видиме перед моiм духом, що не було нiякоi можливостi сумнiватися в цьому.
- роздiляти кожне iз питань, якi потрiбно вивчити, на стiльки частин, скiльки необхiдно, щоб цi питання були краще розрiшенi.
- своi iдеi розкладати в належнiй послiдовностi, починаючи з предметiв найпростiших i що найлегше пiзнаються, просуваючись помалi, як би iз ступеньки на ступеньку, до знання найбiльш складних, дотримуючись порядку навiть серед тих, що в дiйсностi не слiдують одне за одним.
- здiйснювати повсюди такi повнi розрахунки i такi повнi огляди, щоб бути впевненим в тому, що ти нiчого не проминув.
Перше iз правил Декарта являСФться концентрованим виразом його методологiчного скептецизма. Воно маСФ яскраво виражений гносеологiчний характер. Це правило можна рахувати головною передумовою для використання слiдуючих правил. Якщо умови першого правила не виконуються то iншi правила не можуть гарантувати розуму, що вiн прийде до iстинного пiзнання.
Наступне правило являСФться виразом потреби аналiтичностi. При цьому воно як i iншi два, маСФ в меншiй або бiльшiй степенi методологiчний характер.
ТретСФ правило, вiдноситься до висновкiв iз роздумiв. Умови, якi воно мiстить, являються в ходi розвитку новоi фiлософii i науки невiдСФмною i ефективною складовою частиною основних методологiчних принципiв.
Заключне правило пiдкреслюСФ необхiднiсть певноi систиматизацii як пiзнанного, так i того, що пiзнаСФться.
Правила Декарта, як i всi його тАЬРоздуми про методтАЭ, мали виключне значення для розвитку фiлософii i науки Нового часу. Умови тАЬочевидностiтАЭ i тАЬiнтуiтивноi наявностiтАЭ вихiдних положень науковоi теорii являСФться одним iз основних характеристик наукового пiзнання в наше столiття.
На вiдмiну вiд Ф. Бекона, який в тАЬНовому ОрганонiтАЭ рахуСФ iндукцiю основним методом отримання iстинних фактiв, Декарт таким методом рахуСФ рацiональну дедукцiю. ФормулюСФ вiн цей метод в прямiй протилежностi по вiдношенню до середньовiчноi схоластичноi фiлософii.
Значення Декарта для розвитку сучасноi науки i фiлософii величезне. Крiм того, вiн затвердив тАЬновi принципи фiлософiiтАЭ, вiн сприяв розвитку ряду спецiальних наукових диiиплiн, зокрема математики. Вiн являСФться засновником аналiтичноi геометрii. Його працi присвяченi проблемам фiзики, в тому числi оптики. Його iдеi, що вiдносяться до областi природничих наук, вплинули на розвиток французського, фiлософського, i природничо- наукового мислення.
Висновки
Дуже важко зробити висновок в правильностi якоi-небуть iз описаних концепцiй пiзнання вiдкидання органiзуючого початка, в якостi бiльш складних систем (складовою частиною якого являСФться i наш трьохмiрний свiт) однiСФю школою, та повне вiдкидання значення досвiду iншою не дозволяСФ зробити цього.
Скорiш за все, як це нераз доказувала iсторiя, iстина буде десь посерединi, але фiлософiя завжди буде пробувати вияснити тАЬщо головнетАЭ, що СФ першоосновою iдея або матерiя, пробуючи запустити колесо iсторii вiд якоiсь однiСФi абсолютноi точки початку часовопросторових координат. Заняття захоплююче i цiкаве, але зовсiм непiдсильне людському розумовi на його теперiшньому рiвнi розвитку, бо не можливо знайти початок в iдеального кола.
Можна зробити такi висновки.
Заслуга Бекона в тому, що його тАЬНовий органонтАЭ представляСФ першу спробу в фiлософii Нового часу реалiзувати загальний методологiчний пiдхiд до отримання наукового знання, який мав практичне примiнення. Його заслуга в пiдкресленнi значення емпiрii, чуттСФвого пiзнання i експеримента, що повнiстю вiдкидався в бiльшостi випадках схоластичною фiлософiСФю.
Значення Декарта для розвитку сучасноi науки i фiлософii величезне. Вiн затвердив тАЬновi принципи фiлософiiтАЭ, вiн сприяв розвитку ряду спецiальних наукових диiиплiн, зокрема математики. Вiн являСФться засновником аналiтичноi геометрii. Його працi присвяченi проблемам фiзики, в тому числi оптики. Його iдеi, що вiдносяться до областi природничих наук, вплинули на розвиток французського, фiлософського, i природничо- наукового мислення.