Философия нового времени /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?, система, елемент, оптимальнiсть i т. д.
Характерними рисами загальнонаукових понять являються по-перше, злиття в iх змiстi окремих властивостей, признакiв, понять окремих наук i фiлософських категорiй; по-друге, можливiсть (на вiдмiну вiд останнiх) формалiзацii, уточненi засобами математичноi теорii.
На основi загальнонаукових понять i концепцiй формулюються вiдповiднi методи i принципи пiзнання, якi забезпечують звязок i оптимальну взаСФмодiю фiлософськоi методологii iз спецiально-науковим злиттям i його методами. До числа загальнонаукових принципiв i пiдходiв вiдносяться системний i структурнофункцiональний, кiбернетичний, ймовiрнiсний, моделювання i формалiзацiя та iншi. Важлива роль названих пiдходiв полягаСФ в тому, що в силу свого промiжкового характеру забезпечують взаСФмоперехiд фiлософського i спецiальнонаукового знання.
3. Спецiальнонауковi методи, тобто сукупнiсть способiв, принципiв пiзнання, дослiджувальних прийомiв i процедур, що застосовуються в тiй або iншiй сферi науки, яка вiдповiдаСФ певнiй основнiй формi руху матерii. Це методи механiки, фiзики, хiмii, бiологii i гуманiтарних наук.
4. Диiиплiнарнi методи, тобто системи прийомiв, що примiняються в тiй або iншiй диiиплiнi, що входить в яку-небуть галузь науки або виникаСФ на стицi наук. Кожна фундаментальна наука представляСФ собою комплекс диiиплiн, якi мають свiй специфiчний предмет i своi методи дослiдження.
5. Методи мiждиiиплiнарного дослiдження, як сукупнiсть ряду синтетичних, iнтегративних способiв (що виникають як результат поСФднання елементiв рiзних рiвнiв методологii), що нацiленiголовним чином на стик наукових диiиплiн.
Таким чином, в наукому пiзнаннi функцiонуСФ складна, динамiчна, цiлiсна система багатообразних методiв рiзних рiвнiв, сфер дiяльностi, напрямленостi, якi завжди реалiзуються iз врахунком конкретних умов.
2. проблема методу фiлософii Нового часу
2.1. Методологiя Френсiса Бекона
Френсiс Бекон (1561-1626) жив i творив в епоху яка являСФться перiодом не лише потужного економiчного, але й виключно культурного пiдйому i розвитку Англii.
Фiлософiя Бекона виходить iз обСФктивноi потреби суспiльства i виражаСФ iнтереси прогресивних сил того часу. Бекон вiдкидаСФ фiлософiю як споглядання i представляСФ ii як науку про реальний свiт, що застосовуСФться на дослiдному пiзнаннi . СвоСФю позицiСФю вiн виражаСФ нову вихiдну точку i нову основу для всякого пiзнання. Його творчiсть мiстить слiди компромiса. Цей компромiс визначальний був i для всього суспiльного розвитку Англii того часу. Найбiльше виражаСФться цей компромiс у Бекона при його пiдтримцi концепцii тАЬподвiйноi iстинитАЭ, тобто iстини тАЬвiткровеннятАЭ, iстини про бога (теологiчноi) i iстини фiлософii, тобто iстини пiзнанноi, споглядованноi. Основну увагу Бекон придiляСФ проблематицi науки, знанню i пiзнанню.
Смисл, призвання i задачi науки Бекон характеризуСФ у вступi до працi тАЬВелике вiдродження наукитАЭ : тАЭнакiнець, я хотiв би призвати всiх людей до того, щоб вони помнили iстиннi цiлi науки, щоб вони не займались нею не для свого духа, не для деяких вчених спорiв, не заради того, щоб досягти влади, не для деяких iнших низьких замислiв, але заради того, щоб мало вiд неi користь i успiх само життятАЭ. Вiн вiдкидаСФ спекулятивнi схоластичнi диспути i орiСФнтуСФться на пiзнання дiйсностi, реально iснуючого свiту. Основними засобами цього пiзнання являються, згiдно Бекону, почуття, дослiд, експеримент i те, що iз них витiкаСФ. Вiн розсуждаСФ, тАЬщо людский розум сам собi заважаСФ працювати i що вiн не використовуСФ певним чином необхiднi допомiжнi засоби (якими володiСФ людина), вiд чого i виходять бiльшiсть незнань речей, а iз цього незнання витiкають тАЬнескiнченнi втратитАЭ. Виходячи iз цього, вiн заключив, що потрiбно iз всiх сил прямувати до того, щоб обновився, або навiть хоч покращився звязок мiж думками i речами.
Основний метод, який повинен був забезпечити виконання цiСФi задачi був описаний в тАЬНовому ОрганонiтАЭ. Новий метод пiзнання обумовлюСФ i нову концепцiю реальностi. Хоч Бекон явно нiде i не формулюСФ цей метод, але вже iз того факта, що цей метод опираСФться на почуття, витiкаСФ, що предметом фiлософii являСФться пiзнаюча почуттями (тобто матерiальна) дiйснiсть.
ЧуттСФве сприйняття явища втому виглядi, як зним зiткнулася освiдченна людина i про нього роздумовуСФ, являСФться сутнiстю позицii Бекона. Творчiсть Бекона характеризуСФться певним пiдходом до методу людського пiзнання i мислення. Вихiдним моментом любоi пiзнаючоi дiяльностi являСФться для нього почуття. Тому його часто називають засновником емпiризма напрямок, який будуСФ своi гносеологiчнi позицii переважно на чуттСФвому пiзнаннi i долiдi. Основний принцип цiСФi фiлософii виражений в тезi: тАЬНема нiчого в розумi, що ранiше не пройшло через почуттятАЭ. ЧуттСФве пiзнання в вузькому розумiннi слова Бекон, таким чином, включаСФ в загальний контекст дослiда i експеримента. Тому точнiше фiлософiю Бекона визначити, як емпiричну. Емпiрiя дослiд що опираСФться на експеримент, являСФться для нього вихiдним пунктом нового наукового методу, який вiн характеризуСФ як тАЬнауку про краще i бiльш сучасне використання розуму при дослiдженнi речей i про iстинний розум, який iх пiзнаСФ для того, щоб пiзнаваючий розум возвисився. Далi вiн говорить, що ця властивiсть являСФться рiзновиднiстю логiки. Саму логiку вiн розумiСФ як збою пiзнання органон. Однак його тАЬлогiкатАЭ рiзко вiдрiзняСФться вiд дедуктивноi (арiстотелiвськоi) логiки, щ?/p>