БiзнестАУпланування зовнiшньоекономiчноi дiяльностi пiдприСФмства
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?и та продаСФ товари мiiевим оптовикам, що СФ представниками закордонних фiрм. Про прямий експорт кажуть, якщо виробник продаСФ своi товари та послуги самостiйно. При цьому несуттСФво, чи продав вiн продукцiю кiнцевому споживачевi або посереднику. Робота на зовнiшньому ринку повязана з суттСФвими витратами та пiдвищеним ступенем ризику, що компенсуСФться економiСФю на оплатi послуг посередника. Вiдомо декiлька способiв органiзацii прямого експорту:
а) експортний вiддiл чи пiдроздiл, в обовязки якого входить здiснення продажу за кордоном та органiзацiя збору необхiдноi iнформацii про ринок, експортний вiддiл може трансформуватися в автономний пiдроздiл, який буде акумулювати iнформацiю та керувати всiСФю експортною дiяльнiстю;
б) закордонний вiддiл продажу чи дочiрня компанiя, дозволяСФ виробнику скористуватися ефектом безпосередньоi присутностi на ринку та здiйснювати контроль за виконанням маркетингових програм; закордонний вiддiл продажу здiйснюСФ реалiзацiю та розподiлення продукцii, iнколи на нього покладаються органiзацii, зберiгання та просування товарiв, демонстрацiйного та обслуговуючого центру;
в) торговi представники, для пошуку закордонних клiСФнтiв компанiя використовуСФ своiх торгових представникiв;
г) iноземнi дистрибютори чи агенти, для органiзацii продажу продукцii компанiя звертаСФться до закордонних дистрибюторiв чи агентiв, якi можуть бути надiленi виключними чи обмеженими правами на представництво виробника в конкретнiй краiнi.
Експорт значно ускладнюСФ реалiзацiю усiх функцiй маркетингу. Особливо це стосуСФться обробки ринку, реалiзацii та дистрибуцii. Крiм того, експортер зустрiчаСФться з необхiднiстю переорiСФнтацii всiх задач на новi умови, що часто потребуСФ перерозподiлу капiталу, структурних змiн у кадровому потенцiалi i т.п. Особливо важким такий перехiд в новий якiсний стан СФ для малих та середнiх пiдприСФмств. Для бiльшостi з них виходом СФ використання форм експортноi кооперацii. Експортна кооперацiя в свiтовiй практицi отримала широкий розвиток та характеризуСФться великою рiзноманiтнiстю форм. Перш за все експортна кооперацiя це спiвробiтництво на добровольчiй основi двох i бiльше юридично та економiчно самостiйних пiдприСФмств на основi укладання угоди чи договору. Це спiвробiтництво направлено на рiшення спiльних задач в сферi експорту. Спiвробiтництво в областi експорту часто приводить до звичайних спiльних дiй групи незалежних фiрм, що мають взаСФмозвязанi продукцiю та ринки, що розширюСФ iх можливостi при проведеннi мiжнародних операцiй. В iнструментальному та iнституцiональному планi мiжнародна кооперацiя побудована на використаннi великого арсеналу методiв та механiзмiв, за допомогою яких вирiшуються задачi по обробцi закордонних ринкiв.
Використання лiцензування для виходу на зовнiшнiй ринок та розширення звязку з закордонними партнерами передбачаСФ як експорт так i iмпорт технологiй. Лiцензiйне виробництво полягаСФ в тому, що вiтчизняний оферент (лiцензiар) передаСФ закордонному виробнику (лiцензiату) права на використання ноу-хау на продукт та виготовляти цей продукт на умовах оплати певного лiцензiйного збору чи винагороди. При цьому лiцензiйнi договори мiстять не менш двох аспектiв. По-перше, вони вiдображають специфiку обСФкту лiцензii. В iх числi видiляються патенти, виробничi моделi та зразки, товарнi знаки та торговi марки, незахищенi ноу-хау. По-друге, при придбаннi лiцензii часто фiксуються певнi обмеження на використання, експлуатацiю i т.п. вiдповiдно видовi лiцензii набувають форму лiцензiй на виробництво, використання та збут. Лiцензiйнi контракти встановлюють вид прав на використання, експлуатацiю та отримання доходу, а також перiод, на який вони передаються (частiше на 5-10 рокiв). Нерiдко обмовляються можливостi та умови продовження договору. Переваги торгiвлi лiцензiями для лiцензiара полягають в тому, що вiн маСФ можливiсть:
а) в короткi строки окупити витрати на науково-дослiдницькi роботи, використанi на розробку винаходу;
б) одержати додатковий прибуток за рахунок швидкого освоСФння винаходу i випуску на його основi новоi продукцii;
в) використати мiiеву, бiльш дешеву робочу силу;
г) забезпечити близькiсть до джерел сировини;
д) перебороти валютнi та митнi обмеження.
Головною перевагою лiцензiйного виробництва СФ те, що крiм ноу-хау закордон не вивозиться нiяких матерiальних цiнностей. При цьому воно позбавляСФться необхiдностi проявлення власноi активностi. Саме тому даний напрямок дуже популярний серед малих та середнiх пiдприСФмств. В останнi роки найбiльш розповсюдженою формою господарчоi iнтеграцii крупного та малого виробництва, особливо в сферi послуг та торгiвлi, стала система договiрних вiдносин типу франчайзинг.
Франчайзинг це можливiсть використання вiдпрацьованих та виправдавших себе технологiй, вiдому торгову марку, можливiсть навчатися та отримувати необхiднi консультацii. Всi цi можливостi можуть представити тi, хто вже маСФ досвiд, знання, володiСФ технологiчними секретами або ноу-хау, хто створив собi певний iмiдж в свiтi бiзнесу та у споживачiв. Все це нематерiальний, але доволi цiнний при правильному користуваннi капiтал. Правильно спланована та обТСрунтована програма франчайзингу дозволяСФ франчайзеру суттСФво розширити межi своiх можливостей, визначити головнi напрямки своСФi дiяльностi, прогнозувати своi майбутнi доходи, швидко отримати суспiльне визнання, укрiпити своi ринковi пози?/p>