УПА у боротьбi на два фронти
Информация - История
Другие материалы по предмету История
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ
РЖМЕНРЖ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
кафедра iсторii та етнологii Украiни
УПА у боротьбi на два фронти
Виконав:
Тертичний Тарас Вiкторович
Черкаси 2009
ЗМРЖСТ
Вступ
Роздiл 1. Оунiвське пiдпiлля 1941- 1943 рр.
Роздiл 2. ОУН-УПА на завершальному етапi вiйни
Висновки
Список опрацьованованих джерел та лiтератури
ВСТУП
Актуальнiсть теми. Питання патрiотизму i самопожертви по вiдношенню до рiдноi та неповторноi Батькiвщини СФ зараз найбiльш актуальним i потрiбним для встановлення iстини. Неоднозначною темою для обговорення залишаСФться проблема i невизначенiсть поглядiв щодо дiяльностi УПА в воСФнний та повоСФнний перiоди. Особливо актуальним вивчення такоi теми i СФ в украiнськiй ситуацii, адже, як показала конкретна ситуацiя, саме дiяльнiсть цiСФi органiзацii вплинула на самосвiдомiсть майбутнiх поколiнь. ОбСФкт дослiдження обумовлений його метою i передбачаСФ зосередження на iндивiдуальних та структурних елементах вiдносин мiж полiтичними угрупованнями того часу.
Предметом дослiдження СФ зосередження аналiзу на конкретних виявах структурноi та персональноi дii оунiвських, нiмецьких, радянських, польських та iнших вiйськово-полiтичних органiзацiй.
Територiальнi межi охоплюють Захiдну, Схiдну, Пiвнiчну i Центральну Украiну. Хронологiчнi межi зумовленi подiями Другоi свiтовоi вiйни i обмеженi 1941-1950 рр.
Мета дослiдження зясувати i пояснити дiяльнiсть украiнських повстанцiв в ситуацii протистояннi двом ворожим, антиукраiнським силам, якi не бажали бачити украiнцiв вiльними.
Серед основних завдань аналiз обСФту i предмету дослiдження на конкретних прикладах за допомогою методiв порiвняння, аналiтичного розбору полiтичних дiй окремих полiтичних сил, а також характеристика окремих сил i iх вплив на подii. Також необхiдним СФ проведення паралелей мiж рiзними перiодами вiйни i змiною планiв воюючих сторiн, а ще, потрiбно простежити динамiку полiтичноi нестабiльностi в Украiнi.
РОЗДРЖЛ 1. ОУНРЖВСЬКЕ ПРЖДПРЖЛЛЯ 1941-1943 РОКРЖВ
Зараз iснуСФ багато дискусiй щодо збройних угруповань УОН-УПА,якi активно дiяли на Захiднiй Украiнi в перiод Другоi свiтовоi вiйни i ще декiлька рокiв по тому. Не дивлячись на це потрiбно розмежовувати достовiрну iнформацiю вiд неправдивих радянських мiфiв. Напередоднi вторгнення нiмецьких вiйськ до СРСР нацiональний рух не був СФдиним. Всерединi ОУН iснували протирiччя мiж ветеранами, що здебiльшого перебували в емiграцii (А. Мельник та його прибiчники), i молоддю, яка вела пiдпiльну боротьбу в захiдноукраiнських землях (С. Бандера, Я. Стецько та iншi). В результатi чого Органiзацiя украiнських нацiоналiстiв розкололась на двi течii: ОУН (М) i ОУН (Б). Вони мали також рiзнi погляди на майбутнiй хiд воСФнних дiй. Мельникiвцi тримали курс на зближення з гiтлерiвцями. Вони вважали бiльшовизм спiльним ворогом ОУН та Нiмеччини i планували боротися проти нього разом з нацистами. З iншого боку ОУН (Б) мала курс на створення власноi армii. Бандерiвцi вважали за доцiльне розгорнути боротьбу за незалежнiсть Украiни i спиралися на сили та можливостi украiнського народу. Мiж фракцiями склалися напруженi стосунки. Проте з наближенням нападу Нiмеччини на СРСР обидвi течii зробили ставку на Нiмеччину, намагаючись максимально використати всi фактори, якi, на iхню думку, могли сприяти вiдновленню украiнськоi державностi. Прагнучи вiдновити за умов вiйни незалежну украiнську державу, ОУН готувалась до пiдпiльноi боротьби завчасно.[3, 37].
Роль третьоi сили в умовах окупацiйного режиму намагалася активно вiдiгравати Органiзацiя украiнських нацiоналiстiв. Пiсля невдалоi спроби оунiвцiв проголосити вiдновлення самостiйноi Украiнськоi держави ця органiзацiя остаточно розкололася. Водночас ОУН робилися активнi спроби з допомогою так званих похiдних груп, що складалися з досвiдчених органiзаторiв i пропагандистiв, поширити свiй вплив на схiднi та пiвденнi областi, розгорнути мережу оонiвського пiдпiлля у КиСФвi, Сумах, Житомирi та iнших мiстах. Наявнiсть декiлькох, хоч i нерiвнозначних за масштабами та ефективнiстю, сил рух Опору була особливiстю украiнського театру партизанських дiй так само, як i факт розколу украiнськоi нацii iдеологiчною барикадою. Але СФ пiдстави наголосити i на тому, що обСФднувало: абсолютна бiльшiсть украiнського народу не сприймала нацiонал-соцiалiстичноi iдеологii, хоч як нацисти не намагалися ii навязати, зайняла, зрештою, однозначно ворожу позицiю щодо окупантiв та iх пiдсобникiв.[4, 319-320].
Лiдери ОУН слiдували формулi Д. Донцова, висунутiй ще напередоднi Першоi свiтовоi вiйни (Украiна визволиться в тiнi нiмецького походу), вважаючи нiмцiв 1914 1918 i 1939 1941 рр. iдентичними за свiтоглядом i культурою поведiнки. Вже у першi днi вiйни на боцi нiмцiв виступили сформованi за iх згодою прибiчниками ОУН (Б) розвiдувально-диверсiйнi батальйони Роланд i Нахтiгаль, якi розглядалися бандерiвцями як ядро майбутньоi украiнськоi армii. Одразу ж пiсля залишення Львова радянськими вiйськами 30 червня 1941 р. керiвники ОУН (Б) оприлюднили Акт проголошення вiдновлення Украiнськоi держави на чолi з премСФр-мiнiстром Я.Стецьком. Але вiдбудова украiнськоi державностi не