УПА у боротьбi на два фронти
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?кi вони вiдступаючи вже нездатнi були евакуювати, а УПА зобовязувалася надавати гiтлерiвцям розвiдувальнi данi про радянськi вiйська. Проте, незважаючи на укладену з нiмцями угоду, загони УПА не припинили напади на вiйськовi частини фашистських окупантiв. Так наприклад, у першiй половинi серпня 1944 р. загiн УПА роззброiв 180 нiмцiв, а 15 серпня украiнськi повстанцi дали бiй угорським вiйськам неподалiк с. ЖабСФ (було вбито 11 угорцiв). Згодом вояки УПА напали у Ластiвцi на конвой зi зброСФю, який охороняв нiмецький загiн. До рук повстанцiв потрапило близько 30 возiв зi зброСФю та боСФприпасами. Останнiй бiй мiж УПА i нiмцями вiдбувся 1 вересня у горах на пiвдень вiд Коломиi. Найбiльша битва мiж загонами УПА та вiйськами НКВС вiдбулася 24 квiтня 1944 р. в районi с. Гурби на Рiвненщинi. 5тис. воякiв УПА бiли атакованi одночасно з кiлькох сторiн 30 тисячами радянських солдатiв. Запеклi боi точилися три днi. В результатi повстанцi втратили 2 тис. вбитими та 1,5 тис. полоненими i тiльки деяким загонам УПА вдалося вирватися з оточення. Проте основна боротьба мiж УПА та радянськими вiйськами ще тiльки розгорталася. [3, 59-60].
Боi УПА, очолюванi Р. Шухевичем, з регулярними вiйськами тривали й пiсля проходження основних сил дiючоi армii через захiдноукраiнську територiю. Внаслiдок цього найбiльшi формування УПА розпалися на велику кiлькiсть дрiбних. За даними НКВС УРСР за 21 мiсяць, починаючи з лютого 1944 р., було проведено близько 27тис. бойових операцiй проти ОУН-УПА. У свою чергу, повстанцi здiйснили 6тис. операцiй. На цей час на облiку НКВС було 380 формувань УПА з 6тис. бойовиком, яких пiдтримували десятки тисяч прибiчникiв цього руху. В тилу Червоноi армii, на щойно очищенiй вiд нацистiв украiнськiй землi, розгорнулася справжня партизанська вiйна. У багатьох селах нелегально дiяли нацiонально-державнi структури ОУН (станичнi, кущовi, районнi, над районнi, окружнi, обласнi й крайовi проводи), пiдтримуваннi загонами УПА, тобто фактично iснувало двовладдя (пiдпiлля й ради). Курс ОУН-УПА на масовий опiр населення радянськiй владi дорого обiйшовся захiдноукраiнськiй людностi. Вiн дав пiдстави потужнiй i злагодженiй машинi берiiвських каральних органiв на повну силу розгорнути i застосувати своi безмежнi можливостi, безпiдставно поширивши дii проти ОУН-УПА на значну частину населення. Траплялося, що бандитськими оголошувалися цiлi села, подекуди фальсифiкувалися карнi справи, практикувалися прилюднi демонстрацii трупiв убитих повстанцiв, спалення та вирубування значних лiсових масивiв i т. iн. [4, 325].
У червнi 1944 р. з iнiцiативи Головного командування УПА в Карпатах бiля Самбора вiдбулися збори представникiв украiнського нацiонального руху. Учасники зборiв створили загальнонацiональний центр Украiнську Головну Визвольну Раду (УГВР) як найвищий керiвний орган украiнського народу на час революцiйноi боротьби, аж до створення уряду Украiнськоi Самостiйноi Соборноi Держави. СвоСФю метою УГВР визначила створення Украiнськоi Самостiйноi Соборноi Держави на украiнських етнографiчних землях iз справедливим соцiальним ладом без гнiту i визиску, без бiльшовикiв i капiталiстiв. Ситуацiя в захiдноукраiнських землях унеможливлювала створення мiiевого апарату влади. На мiiях ефективнiше дiяли структури ОУН-УПА. Командування УПА розгорнуло мобiлiзацiйнi заходи, намагаючись збiльшити чисельнiсть своiх збройних формувань для боротьби проти радянськоi влади. Особливо активно проводилася мобiлiзацiя в Галичинi, де всi молодi чоловiки повиннi були прибути до таборiв УПА на вiйськовий вишкiл. Стосовно тих, хто вiдмовлявся, застосовувалися репресii. На завершальному етапi вiйни населення Захiдноi Украiни, втомившись вiд соцiально-економiчноi та полiтичноi нестабiльностi, почало схилятися до того, щоб признати радянську владу, за якою стояла Червона армiя. Радянська влада, намагаючись розiрвати звязки УПА з мiiевим населенням, вдалася до примусових виселень сiмей, звинувачених у звязках з повстанцями. Це трактувалося як додатковi заходи у боротьбi з бандитизмом. Внаслiдок таких заходiв у 1944-1945 рр. iз Захiдноi Украiни було депортовано у схiднi та пiвнiчнi райони СРСР 200тис. осiб. Багато переселення помирало ще по дорозi до мiiя призначення. Жорстокi дii мiiевих органiв влади ставали людей у безвихiдь, вони не знали, де i в кого шукати порятунку. Населення Захiдноi Украiни опинилося мiж молотом (радянськi органи) i ковадлом (УПА). [3, 60-62]. На початку боротьби на два фронти ОУН не могла розраховувати на спiвучасть iнших полiтичних середовищ. Ситуацiя була така, що не було змоги для явноi, легальноi дii, таких чинникiв i органiзацiй, якi хотiли стояти на позицiях державностi Украiни. А пiдпiльнi, революцiйнi методи дii, крiм нацiоналiстичного руху, iншим середовищам не вiдповiдали. Вони поступово переставали себе проявляти як дiючi полiтичнi фактори. На поверхнi лишилося вiдполiтизоване громадсько-суспiльне життя в тих формах, якi дозволяла нiмецька окупацiя i куди влилося багато сил. А самостiйницьке полiтичне життя концентрувалося в нацiоналiстичному пiдпiллi, яке стояло одночасно в боротьбi проти нiмцiв i проти бiльшовицькоi Росii. [1, 648]. Пiсля капiтуляцii нацистськоi Нiмеччини, сталiнське керiвництво одержало можливiсть посилити протидiю ОУН-УПА. У своСФму виступi у Львовi 14 лютого 1946 р. на нарадi секретарiв обкомiв КП(б)У, начальникiв обласних управлiнь НКВС, НКБД, командуючих вiйськовими округами М. Хрущов наголошував на максимально повному викорис