УПА у боротьбi на два фронти
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?аннi вiйськовоi сили в Захiднiй Украiнi, за допомогою яких пропонував у кожному селi створити своСФ опертя. Так воно, зрештою, й сталося: вiйськова сила, помножена силою репресивно-каральних органiв, стала вирiшальним фактором лiквiдацii опору ОУН-УПА. Блокада i прочiсування величезних територiй, арешти i депортацii, розстрiли i провокацii, коли спец загони держбезпеки, замаскованi пiд УПА, чинили свавiлля ось лише деякi штрихи до портрета повоСФнноi дiйсностi на захiдноукраiнських землях. За офiцiйними даними, тут у 1944-1953 рр. було заарештовано майже 104тис. осiб бандитiв, учасникiв ОУН, а також бандпосiбного елемента, пiд який легко пiдводились усi, хто пiдозрювався у звязках з ОУН-УПА. За цей час було виселено майже 66тис. сiмей. У 1945-1953 рр. за рiзного роду антирадянськi полiтичнi злочини в Украiнi було заарештовано 44тис. чоловiк вiком до 25 рокiв, з них у захiдних областях Украiни 37 тисяч. Фiнал цiСФi iсторичноi драми був визначений. Надii керiвництва ОУН-УПА на радянсько-американський конфлiкт, який дозволив би вiдродити державнiсть Украiни, не справдились. Не допомогли й встановленi контакти iз спецслужбами США i Великобританii. В кiнцi 40-х рр. збройне пiдпiлля почало вiдчувати нестачу зброi, амунiцii, харчiв. У багатьох мiiях пiсля розгрому мiськоi i сiльськоi мережi ОУН зменшився ii вплив на воякiв УПА, бракувало скоординованостi дiй. Дехто з учасникiв украiнського визвольного руху пiддався закликам уряду УРСР зявитися з повинною. З 1947 р. почав здiйснюватись частковий розпуск загонiв УПА, а пiсля загибелi 5 березня 1950 о. ii головного командира Р. Шухевича (Т. Чупринки) вона остаточно починаСФ втрачати боСФздатнiсть, хоча окремi лоiвки протримались ще до середини 50-х рр. [4,333-334]. Не можна випускати того факту, що серед борцiв ОУН та УПА значну кiлькiсть становили жiнки. Вони брали безпосередню участь у бойових дiях разом з чоловiками, виконували функцii розвiдникiв, курСФрiв, медсестер тощо. Майже у кожному селi була дiвчина господарка i станична. Вони виконували доручення провiдникiв, допомагали органiзовувати рiзнi полiтичнi заходи. Важливу роль вiдiгравали жiнки у розгортаннi мережi Украiнського червоного хреста, що мали три вiддiли: медичний (опiкувався пораненими та хворими вояками УПА); фармацевтичний (заготiвля лiкiв); соцiальноi опiки (допомога родинам загиблих воякiв). Очолювала Украiнський червоний хрест Катерина Зарицька. За свою дiяльнiсть в УПА вона була нагороджена Срiбним хрестом заслуги. [3, 102-103]. У таких умовах, пiд час Другоi свiтовоi вiйни, зокрема пiд час нiмецькоi окупацii, а згодом i повторноi бiльшовицькоi, украiнська проблема могла виявитися як самостiйний полiтичний фактор мiж двома iмперiалiстичними потугами, що воювали за Украiну, тiльки засобами нелегальноi пiдпiльноi боротьби проти нiмцiв i московських бiльшовикiв. Тiльки такими засобами могло виходити на украiнських землях вiльне слово й тiльки так можна було опиратися ворожим силам i боронити украiнськi нацiональнi iнтереси. Це завдання вже з перших мiсяцiв нiмецькоi окупацii перебрала на себе Органiзацiя украiнських нацiоналiстiв, а згодом Украiнська повстанська армiя i Украiнська Головна Визвольна Рада. [7, 78].
ВИСНОВКИ
Проведене дослiдження спонукаСФ до пiдбиття пiдсумкiв, якi мiстять декiлька положень.
Сьогоднi вже мало хто не погоджуСФться з думкою, що збройний опiр нiмецьким окупантам i антирадянська стiйкiсть пiд егiдою Органiзацii Украiнських Нацiоналiстiв не були явищем, насадженим згори. Починаючи повстанський рух знизу, украiнська громадськiсть активiзувала зусилля провiдникiв ОУН у пошуку можливостей до створення незалежноi Украiнськоi держави. З позицii сучасного розважливого спостерiгача той рух був заздалегiдь приречений: надто вже сильними були тоталiтарнi системи, що зiйшлися у вирiшальнiй сутичцi, - Нiмеччина та СРСР. РЖдеологи й вождi цих краiн не залишали жодного шансу на створення незалежноi украiнськоi держави: нацизм не знаходив для неi мiiя в арiйськiй моделi "новоi РДвропи", а сталiнiзм за природою своСФю не мiг вiдмовитись вiд "ласого шматка", що дiстався йому в спадщину вiд "СФдиноi i недiлимоi". То що ж могло захопити й повести на жертовне та самозречене протистояння тоталiтаризму сотнi тисяч селян, ремiсникiв, студентiв, учителiв, вiйськових i робiтникiв. Вiдповiдь одна - iдея Украiнськоi соборноi суверенноi держави, яку плекало не одне поколiння борцiв за ii волю. На тiлi украiнського народу зявилася глибока незагоСФна рана, яка проходить серцями мiльйонiв людей - i тих, хто в роки вiйни зi зброСФю в руках по обидвi сторони фронту брав участь в братовбивчiй вiйнi, i тих, хто знаСФ про тi подii лише з публiкацiй перiодичних видань та книг. Гостроту болю не зменшили анi референдум 1 грудня 1991 р., який реалiзував головну мету ОУН i УПА - створення незалежноi Украiнськоi держави, анi увiчнення памятi полеглих у боротьбi за неi в тих мiiях, де гримiли боi за нацiональнi iдеали. Шлях до громадянського миру й згоди важкий i тернистий. Але кожен маСФ пройти свiй вiдрiзок цiСФi "дороги до храму". Вже час "збирати камiння".
СПИСОК ОПРАЦЬОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛРЖТЕРАТУРИ
1.Бандера Ст. Про один аспект Акту 30 червня 1941 р.// Визвольний шлях 1978. Кн.6 с. 646 648
2.Великий довiдник школяра: 5 11 класи. Харкiв: ВД Школа, 2003. 872 с.
3.Гупан Н.М. та iн. Новiтня iсторiя Украiни: 11 кл./Н.М. Гупан, О. РЖ. Пометун, Г.О. Фрейман. К.: Видавництво А.С.К., 2007. 384 с.: iл., карти.
4.РЖсторiя Украiни/В.Ф