УПА у боротьбi на два фронти
Информация - История
Другие материалы по предмету История
цями в Камянець-Подiльськiй областi, пiд Бродами, в районах Радехова, в лютому в районах Станiславова, Чорткова, Бродiв, Теребовлi, Городенки, Львова, в березнi в околицях Бережан, Галича, i одночасно знищено всi лiгеншафти в районах Збаражу, Тернополя, Скалату i Коломиi. В квiтнi УПА звела боi з нiмцями в околицях Сокаля, Калуша, Бережан ,Коломиi i на Холмщинi, вiд травня до серпня вiдбулися боi в рiзних районах Перемишля, Рогатина, Косова, Самбора, Стрия, Журавни, Коломиi. [5, 985-986].
РД багато дискусiй, обговорень i суперечностей з приводу участi у Другiй свiтовiй вiйнi проводу пiд командуванням ОУН-УПА. Ось як з цього питання, у газетнiй статтi, висловився член Урядовоi комiсii з вивчення дiяльностi ОУН-УПА, професор С. Кульчицький: Те, що бандерiвцi i мельникiвцi спiвробiтничали з нацистами на першому етапi Другоi свiтовоi вiйни, визнають всi. Але нiкого це не обходить. Адже радянськi комунiсти в цей час тiсно спiвробiтничали з Адольфом Гiтлером. РЖнша рiч перiод Великоi Вiтчизняноi вiйни. Ворог напав на Радянський Союз, а обидвi фракцii ОУН продовжували спiвробiтничати з нацистами. Тобто обСФктивно, як стверджують противники нацiоналiстiв, останнi причетнi до злочинних дiй окупантiв, спрямованих на фiзичне винищення украiнського народу. Такий висновок закрiплюСФться в свiдомостi людей за допомогою iншомовного термiна колаборацiонiзм, який вiдбиваСФ захiдноСФвропейськi реалii. Фiгури державних дiячiв типу маршала Пенета або Квiслiнга вiдомi всiм, з ними уособлюСФться слiдження окупантам i зрада власного народу. Оскiльки СФ незлiченна кiлькiсть фактiв спiвробiтництва украiнських нацiоналiстiв з окупантами, пiдвести iх пiд значення колаборацiонiзм не важко. Але треба вiдповiсти, чи могла легально дiяти за цих умов ОУН як полiтична органiзацiя. НапрошуСФться висновок, що iснування ОУН саме по собi було зухвалим викликом окупацiйнiй владi. РЖ ми знаходимо пiдтвердження такому висновку в архiвних документах. Окупанти увязнювали або розстрiлювали нацiоналiстiв сотнями i тисячами тiльки за приналежнiсть до полiтичних органiзацiй, якими були обидвi ОУН бандерiвська i мельникiвська. Адже вiдомо,що окупанти розглядали Украiну як життСФвий простiр нiмецького народу, мали далекосяжнi плани винищення украiнцiв, а тому не бажали створювати управлiнськi структури, збройнi сили i полiтичнi органiзацii з мiiевого населення. [6]. Захищаючи населення, УПА не могла не вступати у окупантами у збройнi конфлiкти. Але провiд ОУН (Б) намагався утримувати ii у станi збройного нейтралiтету, керуючись суто прагматичним бажанням зберегти сили для боротьби з Червоною армiСФю. Ставало очевидним, що вона повернеться в Украiну. З початку 1944 р. мiж УПА i окупацiйними частинами вермахту остаточно склалися вiдносини взаСФмноi не агресивностi. Визнавши нову тактику нацiоналiстiв безпечною, гiтлерiвський уряд звiльнив з концтабору С. Бандеру, А. Мельника та iнших ватажкiв ОУН. [7, 400]. З наближенням до територii Захiдноi Украiни радянських вiйськ ОУН-УПА розгорнули проти них збройну боротьбу, спираючись на нiмецьку пiдтримку, якою заручились ще у сiчнi 1944 року. За домовленiстю нiмцi надали допомогу УПА зброСФю, боСФприпасами, спецiальним спорядженням. Керiвництво УПА погодилося вести арСФргарднi боi з Червоною армiСФю, щоб прикрити вiдступаючi частини вермахту в Карпатах. Тому взимку 1944 1945 рр. тут розгорнулися кровопролитнi боi. Починаючи з сiчня 1944 р., сили УПА стали чинити напади на вiйськовi пiдроздiли Червоноi Армii. Пiд час одного з них 29 лютого 1944 року був смертельно поранений командувач 1-м Украiнським фронтом М. Ватутiн. Оунiвцями була зiрвана мобiлiзацiя до Червоноi армii мiiевоi молодi. Так в Рiвненськiй областi з 15 березня по 20 квiтня з 66тис. призовникiв на збiрнi пункти зявилось лише 3тис. осiб, а в Дрогобицькiй з 90тис. осiб прибуло у вiйськкомати всього 4тис. i т. д. Але при цьому частина цих дезертирiв не йшла в ряди УПА, а ставала мародерами i бандитами, якi дискредитували своiми дiями нацiонально-визвольний рух. Боротьба мiж УПА i радянськими силами вiдзначалась надзвичайною жорстокiстю з обох бокiв. Дотримуючись переконання Хай би кровi по колiна, якби вiльна Украiна,оунiвцi влаштували справжнiй терор проти осiб, якi спiвпрацювали або пiдозрювались у спiвробiтництвi з радянською владою. У 1944-1946 рр. вони знищили 12тис. осiб, серед яких були i члени сiмей. Не менш жорстоко дiяла й радянська сторона. Щоб пiдiрвати соцiальну базу УПА, загонами НКВС переодягненими у форму оунiвцiв вiвся терор, здiйснювались провокацii проти мiiевого населення: спалювались населеннi пункти, використовувалась практика взяття i розстрiлу заручникiв. На початку липня 1945 р. в Галичинi дiяло 156 груп НКБД, що видаючи себе за загони УПА, чинили терор над мiiевим населенням. На ТСрунтi антибiльшовицькоi боротьби у квiтнi 1945 р. вiдбувалося примирення оунiвцiв з польською АрмiСФю Крайового(АК). Вже у вереснi того ж року обСФднанi сили АК i УПА атакували радянськi гарнiзони у Ковелi i пiд Перемишлем. [2, 478].
Успiхи Червоноi армii проти сил вермахту змусили 1944 р. керiвництво ОУН та УПА змiнити тактику боротьби проти двох окупантiв. Основним ворогом у вибором у виборюваннi майбутньоi самостiйноi украiнськоi держави визнавалася радянська влада. На початку червня 1944 р. у Львовi вiдбулися переговори на найвищому рiвнi мiж представництвом УПА та вермахту з питань можливого спiвробiтництва у вiйськових сферах. Сторони дiйшли компромiсу: нiмцi погодилися передати УПА зброю i боСФприпаси,