УПА у боротьбi на два фронти
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ь нi за чисельнiстю, нi за диiиплiною. Паралельно з анти нiмецькими виступами бульбiвцiв вiдбувалося становлення оонiвського партизанського руху. [3, 38]. Одночасно протягом 1942 р. пiд егiдою мiiевих лiдерiв ОУН(М) i ОУН(Б) також почали виникати збройнi загони, що у жовтнi 1942 р. утворили Украiнську повстанську армiю. Але 1942 р. оунiвцi вважали,що СРСР безнадiйно програв вiйну i тому зосереджували своi зусилля на боротьбi проти радянських партизанiв i парашутистiв i утримувались вступати i боi з нiмцями (крiм захисту мiiевого населення). Лише у лютому 1943 р., щоб не залишатись осторонь антифашистського руху, було прийнято рiшення розпочати боротьбу з окупантами. Справа партизанського оонiвського руху ускладнювалася тим, що певний час вiн не був СФдиний. Переговори з Т. Боровцем про приСФднання до ОУН-УПА не вдалися, i його Полiська Сiч врештi-решт влiтку 1943 р. була оунiвцями роззброСФна. Восени 1943 р. в результатi масовоi мобiлiзацii молодi ОУН-УПА мала вже 40 тис. бiйцiв, не враховуючи озброСФного пiдпiлля. Вона вела боротьбу на два фронти як проти нiмцiв, так i проти радянських партизанiв. Одночасно загони УПА шляхом етнiчних чисток проводили кампанiю витiснення польського населення за межi украiнських етнiчних земель за Буг i за Сож. Лише 11 12 липня 1943 р. було спалено 60 польських сiл. У вiдповiдь Армiя Крайового(польськi партизани, пiдконтрольнi Лондонському емiгрантському урядовi) почала палити украiнськi села. Внаслiдок польсько-украiнського конфлiкту, що перетворився на етнiчну чистку, з обох сторiн загинуло до 100 тис. людей мирного населення. [2, 476]. Значно активiзувалася пiдпiльно-партизанська дiяльнiсть украiнських нацiоналiстiв. Керiвництво ОУН (Б) негативно поставилося до iдеi спiльноi боротьби з нiмцями проти радянських вiйськ, розцiнюючи таку позицiю як капiтуляцiю перед нiмцями. У лютому 1943 воно прийняло рiшення про перехiд до збройноi боротьби проти нiмцiв i iхнiх союзникiв, формувань Армii Крайового та польського населення, радянських партизанських загонiв, а згодом i пiдроздiлiв Червоноi армii. Уже навеснi УПА розпочали збройнi напади на нiмецькi гарнiзони, розташованi у невеличких мiстечках та концтаборах. Нiмецьке командування вiдповiло на це проведенням великих каральних операцiй, пiд час яких тiльки у липнi вереснi вiдбулося 74 боi мiж УПА i нiмцями. У першiй половинi квiтня 1943 р. пiсля важких боiв украiнським повстанцям удалося повнiстю звiльнити багато районiв на Волинi. В квiтнi вiддiли украiнських повстанцiв почали дiяти також на Подiллi. [3, 49-50]. Створювались сприятливi умови для всеукраiнського руху Опору, який у 1943 р. досяг найбiльшого розмаху i не на жарт налякав нацистiв. Партизанська боротьба набрала найбiльшого розмаху. А партизанськi заходи нiмцiв приносили iм мiнiмальний успiх. Бiльше вiд них страждало мiiеве населення. Прифронтовий тил нiмецькоi армii став нагадувати пороховий льох. А його надбудова окупацiйний режим трiщав по всiх швах. Партизанськi формування на цей час вже не тiльки багато в чому нагадували частини регулярноi армii, а й координували з ними бойовi дii. Це був справжнiй другий фронт вiйни.[4, 320].
Зростання лав УПА, до яких потрапляли люди рiзних нацiональностей та полiтичних поглядiв, обумовило необхiднiсть суттСФвого перегляду iдеологii та полiтики. У серпнi 1943 р. вiдбувся РЖРЖРЖ Надзвичайний великий збiр ОУН(Б). Учасники збору затвердили рiшення, якi свiдчили про полiтичну еволюцiю ОУН УПА, проголосивши курс на боротьбу проти московсько-бiльшовицького та нiмецького ярма за побудову Украiнськоi самостiйноi соборноi держави, прийняли демократичну соцiально-економiчну та полiтичну програму органiзацii. Замiсть старого гасла Украiна для украiнцiв, проголосили нове Воля народу воля людей. [3, 50]. Украiнцi повстанцi безнастанно нападали на нiмецькi господарськi, iндустрiйнi, транспортнi i вiйськовi обСФкти, i скорому часi нiмцi втратили контроль над великими лiсистими просторами Полiсся, Волинi i Подiлля. Вони зазнають великих господарських втрат. В деяких районах хлiбозаготiвля впала у 1943 роцi до наступних розмiрiв: Пiнськ 28%, Костопiль 32-35%, Сарни 25-30%. Заплановане постачання з Волинi на 6тис.тон в мiсяць впало на 1,9тис. тон. Шляхи сполучення з фронтовою армiСФю стали небезпечними, всюди треба було збiльшувати охороннi сили, чого нiмцi не завжди могли робити. Але украiнський рух Опору не обмежився до бойових операцiй УПА i кiлькох дрiбних незалежних вiддiлiв (вiддiл Бульби, вiддiл ОУН-Мельника, вiддiл Яворенка), якi до УПА не влилися. ОУН-Бандери продовжувала пiдпiльну протинiмецьку дiяльнiсть в Украiнi i на емiграцii. Нiмецькi архiвнi документи, засвiдчуючи про реальнiсть i розмах цiСФi дiяльностi, подають дуже багато iнформацiй про репресii проти ОУН-Бандери (про ОУН-Мельника, яка лише частково вела пiдпiльну дiяльнiсть в Украiнi, iнформацiй СФ порiвняно дуже мало). У березнi 1943 року нiмцi стверджують, що ОУН-Бандери постiйно розвиваСФ протинiмецьку акцiю при допомозi летючок i видань, в яких говориться про останнiй бiй з нiмецькими варварами. Вона диспонуСФ зi свого боку наступною зброСФю: 15тис. крiсiв, 45тис. гранат, 1,6тис. пiстолiв. У червнi нiмцi констатують, що весь провiд над украiнськими нацiоналiстичними бандами лежить безперечно в руках ОУН-Бандери. Атаки украiнцях повстанцiв на нiмецькi опiрнi пункти зростають: 295 у липнi 1943 року, 319 у серпнi; 682 саботажi на залiзницях у липнi, 1.1тис. у серпнi; 119 атак на господарськi обСФкти в липнi, 151 у серпнi. Нiмцi значно посилюють репресii не лише, щ