Украiнськi легенди та перекази про диких птахiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
Реферат на тему
Украiнськi легенди та перекази про диких птахiв
Щодо диких i хижих птахiв, то в легендах про деяких з них не можна не помiтити залишкiв так званого тваринного епосу; решта легенд СФ плодом простоi спостережливостi народу; проте як у тому, так i в другому випадку помiтний вплив справила зi свого боку ще й апокрифiчна лiтература. Легенд про диких i хижих птахiв збереглося чимало. Зупинимося на найголовнiших з них.
Одним з найшанованiших, так би мовити, на Украiнi птахiв СФ ластiвка (сiльська ластiвка). Це Божа пташка (Киiвський повiт). Створена вона Богом iз землi (Ушицький та Лiтинський повiти) Благословив ii Господь за те, що коли "жиди" розпинали Христа, ластiвки крали в них цвяшки (Проскурiвський повiт). Якщо ластiвка вСФ пiд чиСФюсь оселею гнiздо, то це передвiщаСФ щастя тiй родинi (Старобiльський та Лiтинський повiти). Розоряти гнiздо ластiвки або "драть" iхнi яСФчка грiх: все обличчя у винних всiСФться веснянками, подiбно до цяток на ластiвячих яСФчках (Лiтинський, Киiвський та Старобiльський повiти). Бiльше того, ластiвка, щоб вiдомстити, попсуСФ корову, для чого пролетить пiд коровою тричi молоко почервонiСФ i його стане так мало, що навiть теля пропаде з голоду (Старобiльський i Новомосковський повiти). Хто розорить гнiздо ластiвки i вбСФ ii пташат, у того вона спалить хату, принiсши з поля вогню (Харкiвський i Старобiльський повiти). Щоб вивести з обличчя ластiвяче ряботиння (веснянки), потрiбно, як уперше навеснi побачиш ластiвку, вмитися молоком i втертися тим рушником, в якому носили святити паску, не тiльки зiйде ластiвяче ряботиння, а й станеш бiлолицим (Старобiльський повiт). Або: коли побачиш уперше навеснi ластiвку, треба тричi сказати: "Ластiвко, ластiвко! На тобi веснянки, дай менi бiлянки!" (Подiльська губернiя). Декотрi, побачивши вперше навеснi ластiвку, беруть з-пiд правоi ноги землi й помiчають, якого кольору трапиться в нiй вовна: такоi мастi i скотину треба тримати (Старобiльський повiт). Якщо ластiвки раптово вiдлiтають з якоi-небудь мiiевостi, то там слiд неодмiнно чекати мору на людей (Лiтинський повiт).
Якщо ластiвка "напаскудить" комусь на голову, то голова в того чоловiка вкриСФться шолудями (Лiтинський i Канiвський повiти).
Восени (в Лiтинському повiтi 26 вересня за старим стилем. Ред.) ластiвки не вiдлiтають на теплi води, у вирiй, а зчеплюються лапками одна за одну, утворюючи довгу вервечку, i, за якусь провину, замерзають на цiлу зиму у водi. А напровеснi, коли скресне крига i зiгрiСФться вода, вони оживають i лiтають потiм аж до Здвиження. Не раз, буцiмто, витягували взимку неводами цiлi вязки зчеплених одна з одною мерзлих ластiвок (Киiвський, Таращанський та деякi iншi повiти).
Природне бажання пояснити деякi особливостi зовнiшнього вигляду ластiвки та ii суто iдеальну сiмейнiсть породило особливу досить зворушливу легенду про походження ластiвок з палко закоханих одне в одне чоловiка й жiнки (Олександрiвський повiт). Жили собi, кажуть, чоловiк i жiнка. Чоловiк одного разу щось рiзав i забруднив руки кровю, а жiнка в цей час пiдiйшла й так i вСФться круг нього. Чоловiк узяв II за пiдборiддя й лагiдно промовив: "Ластiвко, каже, ти моя!" i при цьому поцiлував. ТiСФi ж митi вони спурхнули й полетiли ластiвками. Оце через те в ластiвки й видно пiд горлечком червоненьку плямочку.
Не меншою повагою й любовю користуСФться ластiвка i в iнших народiв. У Чехii та Нiмеччинi вона зветься "пташкою Божоi Матерi"; вважають доброю ознакою, якщо ластiвка влетить у вiкно. Розорити гнiздо ластiвки чи вбити II тяжкий грiх (Нiмеччина та РЖталiя) i, як кара за це, в корiв тiСФi людини, що розорила гнiздо, молоко обертаСФться на кров або ж i зовсiм пропадаСФ (Угорщина i Нiмеччина). Давнi письменники свiдчать, що навiть хижi птахи вважають ластiвку священною. У Аррiана ластiвка попереджуСФ Александра Македонського про небезпеку.
У Дагестанi розповiдають, що богатирi заснували аул Цудаха з такого приводу. Зупинились вони одного разу на тому мiii на ночiвлю i ввiткнули прапор у землю бiля свого вогнища. Прокинувшись уранцi, богатирi побачили, що ластiвки носять землю на кiнець списа, до якого прикрiплено було прапор, лагодять на ньому собi гнiздо. Вченi пояснили це як добре знамення, i богатирi вирiшили оселитися тут.
На монгольському сходi СФ така чудова легенда, що являСФ собою сумiш декiлькох казкових мотивiв на апокрифiчнiй пiдкладцi i змальовуСФ ластiвку великою благодiйницею роду людського. Коли всемогутнiм Богом призначено було пророку НоСФвi, хай буде над ним благословення, мандрувати в ковчезi по водах, що покрили всю землю, шайтан (диявол), обернувшись на мишу, всiляко намагався шкодити людям i звiрям, якi були в ковчезi. Вiн знищував запаси, псував майно i, нарештi, замислив погубити весь ковчег, потопивши його у водах вселенського моря. Для цього, забравшись якомога нижче, аж на дно ковчега, шайтан прогриз дiрку в днищi його. Вода ринула, i ковчег почав швидко наповнюватися водою. Змiя, що була тут же, заткнула дiрку хвостом i стала голосно кликати на допомогу. Першою прибiгла на той лемент кiшка, яка, дiзнавшись у чому рiч, не чекаючи приходу пророка Ноя, хай буде над ним благословення, зiла мишу. Винуватця було знищено, а тому карати було нiкого; залишалось винагородити змiю. "Змерзла я", промовила змiя. "Потерпи, вiдповiв пророк, хай буде над ним благословення, коли зупинимося на