Украiнськi легенди та перекази про диких птахiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
коди. Коли кричить крук, дехто спльовуСФ, як i в iнших випадках, коли бояться зурочення чи пристрiту, наприклад, при прокльонах. Схильнiстю крукiв i ворон (чорна Corvus corone; сiра Corvus comix; грифова Corvus crassirostris) до падла обумовлюСФться повiря, що крук вiщуСФ смерть i стоiть у найближчому звязку з душами померлих. Вiдображенням цього повiря СФ, мiж iншим, уподобана украiнською сiльською молоддю гра в крука. В грi беруть участь: "крук", "матка", "дiвчина" й "дiти". "Матка", "дiвчина" й "дiти" стають у ряд, одне за одним, i йдуть до крука, який, сидячи, копаСФ паличкою ямку. Мiж "маткою" й "круком" вiдбуваСФться такий дiалог: "Круче, круче! Що ти риСФш?" "Ямку" (або "пiч"). "Навiщо?" "Окрiп варити". "Для чого?" "Заливати ним очi дiтям". "За що?" "За те, що вони поiли мою iжу". "Дiти" на це вiдповiдають, що вони не виннi в тому. "Матка" обертаСФться, щоб порахувати iх, а "крук" у цей час ловить "дiтей" i т. д. Дiалоги цi повторюються доти, доки "крук" не переловить "дiтей" i, нарештi, не спiймаСФ "дiвчину", пiсля чого всi вони нападають на "крука", валять його додолу й турчать йому у вуха, або проробляють те ж саме з "маткою". Професор О.О. Потебня на пiдставi того, що спiльним мотивом в усiх варiантах цiСФi гри СФ намiр "крука" залити дiтям очi, цiлком справедливо зауважуСФ, що крук тут iнакомовно виражаСФ смерть: ослiпленi дiти стають надбанням смертi. На те ж указуСФ й саме копання "круком" ями, що СФ символiчним вираженням похорону.
У Галичинi прокляття ворони пояснюСФться iншим апокрифiчним мотивом. Ворона хотiла було пити кров, яка крапала з ран розiпятого Спасителя, за що Бог прокляв ii, i з тих пiр частина дзьоба ворони навiки набула червоного кольору.
Любов гракiв i галок до стадного життя породила на Украiнi вiрування, що в них СФ громадський суд, причому iнодi всi вони гуртом убивають свого спiвчлена, який завинив (Старобiльський повiт).
Колись був такий час, що всi звiрi й птахи розмовляли людською мовою. Ключi вiд вирiю тодi були у ворони. Та якось вона прогнiвала Бога, i звiдтодi ключi вiд вирiю перейшли до сойки. Сойка летить до вирiю ранiше за всiх птахiв, одмикаСФ його, а сама повертаСФться назад. За iншим варiантом, сойка щороку лiтаСФ у вирiй, та нiколи не долiтаСФ до нього: пролетить день, i вiдразу ж iй хочеться дiзнатися, скiльки пролетiла. То вона й повертаСФться назад. РЖ так сойка даремне лiтаСФ туди й сюди, поки випаде снiг.
Сорока (звичайна Pica rustica, candata, vulgaris та iн.; лiсова Dendrocitta) створена чортом i править йому за коня (Таращанський i Проскурiвський повiти), тому застрелену сороку привязують до стелi в стайнях, певнi, що нечиста сила не буде на конях iздити, а учепиться за сороку.
На Сорок Мученикiв (9 березня за старим стилем. Ред.) сорока кладе на гнiздо сорок паличок, а на Похвалу Пресвятоi Богородицi (пятниця пятоi седмицi Великого посту) "похвалиться яйцем" знесеться (Канiвський повiт). Крик сороки на хатi чи бiля хати означаСФ або те, що господаря хтось лаятиме, або вiн одержить якусь звiстку, або ж будуть гостi.
Орла на Украiнi знають безпосередньо. Тут найчастiше зустрiчаються орли-горланi й малорослi орли, або орли-карлики, якi полювали здебiльшого мишами, жабами й змiями, але охоче пожирають i дрiбних птахiв. В украiнських легендах про орлiв головну роль вiдiграють частково давнi, повязанi з орлом, мiфiчнi уявлення сил та явищ природи, почасти старовиннi фантастичнi легенди "фiзiологiв" про птахiв, якi проникли до Пiвденноi Русi з "азбуковниками" й "палеями", або, найiмовiрнiше, з тими "прилогами", якими ряснiли пiвденно-руськi схоластичнi проповiдi XVII столiття. Спостереження ж над природою орла залишаються на другому планi.
Орел не тiльки цар-птах. Орли пiшли з царiв, через що зображення орлiв i досi карбують на царських печатках (Ушицький повiт). Орла бити не можна. Мисливець, перш нiж вистрiлити в орла, мусить спитати його тричi: чи вiн нажився на свiтi? Якщо нажився, то вiн подивиться прямо на мисливця, а коли ще не нажився, то вiдвернеться вiд нього. Його навiть i черви не iдять, i вiн не засмердиться нiколи, хоч тримай його доти, доки всохне (Новомосковський повiт). В орлиному гнiздi неодмiнно СФ грошi (i рiзнi коштовнi речi). Без грошей вiн нiколи собi гнiзда не мостить (Новомосковський i Старобiльський повiти). В усiй цiй легендi злитi, як говорить професор М. Ф. Сумцов, два мотиви: лiтературний про ставлення орла до хвороби й смертi та народне повiря про те, що птахи, переважно сороки й ворони, викрадають золотi й срiбнi речi. Перший мотив ТСрунтуСФться на легендах "палей" i "азбуковникiв" про птаха "харадра": якщо хтось у хворобу впаде, то вiд ха- радра дiзнаСФться, чи живий буде, чи помре. Якщо померти йому, вiдверне вiд нього очi своi харадр; якщо бути йому живим, радiсно злетить увись проти сонця. Ця легенда про харадра вiдома також iз захiдних "бестiарiiв". Спiльне джерело i наших, i захiдних вiдомостей "фiзiолог" святого Епiфанiя. В украiнськiй легендi про орла цей лiтературний мотив перероблено стосовно самого орла. Повiря, що в гнiздi орла бувають грошi, з одного боку, певно, ТСрунтуСФться на тому, що народ звик бачити зображення орла (державний герб) на монетах i взагалi на всiх грошових знаках; з другого на тому зоологiчному фактi, що деякi хижi птахи з воронячого роду, особливо сороки, справдi крадуть i кладуть у своiх гнiздах блискучi й металевi речi. В Галичинi СФ повiря, буцiм