Украiнськi легенди та перекази про диких птахiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
оли настав час, розродилася близнятами хлопчиком i дiвчинкою. ОбоСФ як з воску вилились, у матiр. А вона з себе була така гарна, мов квiтка. Ось, коли Бог дав дiток, вона й каже:
"Як вже нашi дiти людьми народилися, то ми iх у людей i перехрестимо". Сiла в золоту карету, поклала дiток собi на колiна й поiхала в село до священика. Ще карета не докотилася до царини, а матерi вже хтось донiс про це. Стара зчинила галас на все село, схопила косу та й до царини. Бачить дочка неминучу смерть, та як заголосить до дiток; а тодi й каже: "Лiтайте ж ви, дiтки, пташками по свiту: ти, синку, соловейком, а ти, донечко, зозулею". Випурхнули соловейко у праве, а зозуля в лiве вiконце карети. А карета, конi та iнше все не знати де й подiлися. Не стало й доньки, тiльки понад шляхом на тому мiii виросла глуха кропива.
Про походження зозулi СФ й докладнiша легенда-казка, яка в цiлому дещо нагадуСФ щойно наведену. Купались якось у ставку дiвчата. Виходять з води, i кожна стала брати своСФ плаття. Одна дiвчина до свого плаття, аж дивиться, а в нього забрався вуж. Лежить, згорнувшись у клубок нiяк не можна тiй дiвчинi взяти плаття. Що тут робитимеш? Нема в що iй вдягатися!.. Тодi раптом вуж i каже дiвчинi: "Я вилiзу, та тiльки за умови, щоб ти була моСФю, а то не вiддам плаття". Як тут за вужа замiж iти?! Стоiть бiдолашна дiвчина бiля води; стояла вона там доти, доки череда пiшла в село. Нарештi, взяла вона своСФ плаття у вужа й каже до нього: "Пiду за тебе, присилай сватiв". Старости не примусили себе довго чекати. Подала iм дiвчина рушники. Ось вiдгуло й весiлля. Чоловiк не бере ii до себе додому, а каже: "Поживемо поки що у твого батька".
Чи довго, чи недовго так вони жили, тiльки якось чоловiк заявляСФ iй, що пiде на те саме мiiе, де вона тодi купалася: "Пiду, каже вiн, а коли дуже вже засиджуся там, то прийдеш туди й гукнеш: ку-ку! ку-ку! ку-ку! я зразу ж i явлюся до тебе. А тепер iду: треба зi своiми рiдними побачитися. Бачиш, каже, ти не схотiла в моiх рiдних жити, а менi без них сумно". Пiшов. Нема його й нема. Пiшла жiнка на те мiiе, де вона колись купалася з подругами. Приходить i гукаСФ: "Ку-ку! ку-ку! ку-ку!" Виплив ii чоловiк, i зажили вони знову разом, як i ранiш... Через якийсь там чаiоловiк знову збираСФться йти до своСФi рiднi, а жiнцi наказуСФ викликати його з води, якщо вiн часом надто вже засидиться у своiх. Тодi зiбрався i втретСФ провiдати iх. "РЖ цього разу мене так само викликатимеш; прийдеш до води й скажеш: "Ку-ку! ку-ку! ку-ку!" Може трапиться, що тепер я й не випливу до тебе. Та коли сам не випливу, то пришлю свого приятеля. Схочеш зi мною побачитися, сiдай на нього, коли вiн випливе, приятель цей i вiдвезе тебе до моiх рiдних. Не бiйся сiдати на нього: вiн мiй щирий товариш... Отож приiзди, благаю тебе, до мене. А коли не приiдеш, то не будеш менi за жiнку й не повернешся вже до своiх рiдних, а перекинешся на птаха".
Не схотiла вона iхати до вужаки, який був ii чоловiком, й вiдразу ж перекинулася на птаха, полетiла, й тепер "кукаСФ".
У Лiтинському повiтi зозулю вважають перевертнем князiвни. Закохавшись в якогось молодика, князiвна довго приховувала кохання своСФ вiд батька, який чомусь ненавидiв цього молодика. Одного разу закоханi сидiли десь разом, i князiвна, в поривi нiжного почуття, яке охопило ii, сказала обранцевi свого серця: "Ах ти, моя зозулько!" Батько князiвни випадково почув цi слова i в страшному гнiвi на доньку промовив: "То ж будь ти зозулею!" Князiвна в ту ж хвилину й перекинулася на зозулю.
В Ушицькому повiтi кажуть, що зозуля й чайка походять вiд дiвчат, якi здумали було полякати Спасителя. Спаситель, аби покарати iх, вирiк, щоб одна з них кукала, а друга кигикала, поки свiт сонця.
В Олександрiвському повiтi зозулю вважають переверненою на птаха вдовою, через що вона й гнiзда собi iнодi не вСФ. Нарештi, СФ ще вiрування, начебто зозуля стала з жiнки, яка вбила свого чоловiка й була засуджена за те Богом не мати пари й поневiрятися по лiсах.
У Галичинi зозулю вважають дiвчиною, проклятою матiрю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матiр, заховалася якось за комин й почала кувать. У тiй же Галичинi записано цiлком тотожну з ушицькою легендою оповiдь про перетворення на зозулю проклятоi батьком князiвни й дуже перероблений варiант цiСФi легенди, за яким на зозулю перекинулася князiвна, проклята матiрю за те, що не схотiла вийти замiж за багатого князя.
Легенди про те, що зозуля пiшла з людини-чоловiка (у нiмцiв der kuckuk чоловiчого роду) або жiнки, й досi живi й у захiдноСФвропейських народiв. Так, французи кажуть, що в зозулi був батько чоловiк дуже бiдний; коли вiн через страшнi нестатки вирiшив повiситися, зозуля кинулась шукати його. А знайшовши, коли вiн повiсився, дуже тужила. РЖ тепер вона не спiваСФ далi того часу, коли батько ii наклав на себе руки.
З усiх птахiв зозуля СФ одним з найпророчiших. Спочатку вона була тiльки доброю вiщункою як провiсниця весни й лiта, найкращих пiр року. При цьому, значення доброi вiщунки зозуля значно iншою мiрою втримала в народнiй лiтературi захiдноСФвропейськiй, анiж в украiнськiй та пiвденнословянськiй. А втiм, на Украiнi скрiзь заведено в народi питати зозулю, коли хтось уперше почуСФ ii кування, скiльки рокiв вiн проживе: скiльки разiв зозуля прокуСФ, стiльки рокiв передбачаСФться проживе той, хто запитуСФ. Коли зозуля куСФ, то з волечка в неi в цей час випадаСФ зернятками "намисто", яке вона й нанизуСФ на гiлочку (всiм вiдомi яСФчка гусiнi кiльцепряда). Якщо в того, хто почуСФ вперше кування, вия