Украiнська повстанська армiя i збройнi формування ОУН у Другiй свiтовiй вiйнi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Науковий реферат на тему:
Украiнська повстанська армiя та збройнi формування ОУН у Другiй свiтовiй вiйни
Друга свiтова вiйна поляризувала, бiльше того - розколола украiнський народ. Переважна частина його боролася проти "коричневоi чуми" в лавах Червоноi армii. Певнi кола з рiзних причин вдалися до колаборацii. Решта ж прирекла себе до боротьби на два фронти - проти нацистського режиму та радянськоi влади.
Нацiонально-визвольна iдея, що живилася волелюбними пориваннями свiдомих членiв украiнського суспiльства, спробувала прорости за обставин, котрi нагадували подii 1914-1920 рр. Можливо, саме звiдси - аналогii не лише у назвах збройних формувань, а й у внутрiшнiх засадах iх органiзацii та функцiонування. Створена на початку 20-х рокiв Украiнська Вiйськова Органiзацiя (УВО) була школою для багатьох майбутнiх командирiв УПА та збройних формувань ОУН.
Украiнське нацiональне пiдпiлля набирало органiзованих форм у той час, коли над Украiною зависли хмари нацизму. Намагаючись використати нiмецький "похiд на Схiд", ОУН легалiзувала свою дiяльнiсть, сподiваючись, що полiтична угода з Гiтлером не така вже й недосяжна рiч. Спрямовуючи вiстря боротьби проти сталiнськоi моделi соцiалiзму, деякi лiдери нацiоналiстiв не хотiли бачити у нацистах не менш жорстоких i пiдступних ворогiв украiнського народу. Ставлення до третього рейху й було тим вододiлом, який на початку 1940 р. розколов Органiзацiю украiнських нацiоналiстiв на прихильникiв С. Бандери - з одного боку, i А. Мельника - з другого. Безкомпромiснiсть, що часом межувала з фанатичною прямолiнiйнiстю, не дозволяла бандерiвцям миритися з iснуванням ОУН Мельника. Згодом це виявилося в прямих зiткненнях, терорi i, як наслiдок, у взаСФмному ослабленнi сил та дiСФздатностi.
В Украiнi виникло пiдпiлля, започатковане Тарасом Боровцем за згодою уряду УНР в екзилi. Колишнiй вязень польського концтабору, член полiтичноi органiзацii "Вiдродження", що припинила iснування з початком вiйни, Боровець у липнi 1940 р. перебрався на Полiсся, де розпочав формування збройних вiддiлiв для боротьби проти радянськоi адмiнiстрацii. Йому вдалося згуртувати навколо себе кiлька тисяч бiйцiв, якi мали досвiд служби в армiях УНР, Польщi, Радянського Союзу. В основу органiзацii лiг територiально-адмiнiстративний принцип: на чолi стояла головна команда, 2-4 областi обСФднувались в окружну сiч, область утворювала обласну бригаду, район - полк, 2-5 сiл - курiнь, село - сотню. Головна команда базувалася в Олевську на Житомирщинi. Бойове хрещення "Украiнськоi Повстанськоi армii - Полiськоi Сiчi" вiдбулося поблизу Костополя з початком нападу Нiмеччини на СРСР. Розумiючи свою нездатнiсть успiшно протистояти регулярним вiйськам Червоноi армii, Т. Боровець, який у той час змiнив псевдо "Байда" на "Т.Бульба", шукав можливостi поповнення зСФднання квалiфiкованими офiцерськими кадрами. Контакти з ОУН (СД) Бандери були безрезультатними, а в ОУН Мельника пропозицii Бульби-Боровця зустрiли з цiкавiстю. В липнi 1941 р. вiн у Львовi зустрiвся з членами Проводу Украiнських Нацiоналiстiв (ПУН) полковником М. iiборським i сотником О. Сеником-Грибiвським. Результатом консультацiй стала угода вiд 5 серпня 1941 р., що вiдображала прагнення ОУН надати допомогу сiчовикам при розвязаннi кадрових питань.
На цей час припадаСФ публiкацiя полiтичного манiфесту "УПА - Полiська Сiч", який розповсюджувався в пресi та летючках пiд назвою "За що бореться Украiнська Повстанська армiя". Програмнi настанови "УПА - Полiська Сiч" засвiдчили народно-революцiйнi спрямування ii засновникiв. Вiдсутнiсть ортодоксально-нацiоналiстичних iдей з одного боку, та наявнiсть положень, якi передбачали захист соцiально-економiчних iнтересiв широких кiл украiнства, з iншого, мали забезпечити соцiальну базу визвольного руху1.
З приходом нiмецьких вiйськ "упiвцi" перетворюються на "мiлiцiю" Полiсся, однак надати iй статус нацiонального збройного вiддiлу окупацiйнi властi вiдмовилися. Думки дослiдникiв стосовно кiлькостi УПА Бульби-Боровця у цей час розходяться: однi говорять про 10 тис. воякiв2, iншi оцiнюють сили упiвцiв у 3 тис. чоловiк3.
Служба на боцi нiмцiв у ролi полiцейських вiддiлiв закiнчилася для бульбiвцiв швидко. Вiдсутнiсть потреби в них, а, можливо, й вiдчуття нiмецькою адмiнiстрацiСФю певноi небезпеки спричинили розпуск "УПА - Полiська Сiч" у серединi листопада 1941 р.
Пiсля консультацii з урядом УНР у Варшавi, який категорично заборонив пiднiмати загальне повстання в окупованих районах, Т. Бульба-Боровець повертаСФться на Полiсся з новими вказiвками, що орiСФнтували його загони на обмеження терору гiтлерiвцiв i створення перешкод для постачання фронтових частин вермахту. Ця переорiСФнтацiя свiдчить про змiну настроiв у тих украiнських колах, якi швидко зумiли розпiзнати людиноненависницьку сутнiсть нацистiв.
Весною 1942 р. збройнi формування Бульби-Боровця вiдроджуються як суто партизанськi зСФднання пiд дещо змiненою назвою - "УПА" (без доповнення - "Полiська Сiч"). А вже в травнi нiмцi спрямовують проти них спецiальнi вiддiли на чолi з майором Бронсеном. Уникаючи переслiдування ворога завдяки добре поставленiй розвiдцi, диiиплiнi та пiдтримцi мiiевого населення, УПА Бульби-Боровця влiтку 1942 р. здiйснюСФ ряд нападiв на нiмецькi стратегiчнi обСФкти та комунiкацii в районi К