Украiнська повстанська армiя i збройнi формування ОУН у Другiй свiтовiй вiйнi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
остополя, Людвиполя, Бережного, Сарн, Рокитного. 19 серпня вiдбулася одна з найбiльш визначних операцiй поблизу Шепетiвки.
Високий бойовий та моральний рiвень повстанцiв став наслiдком копiткоi роботи по вiдбору бiйцiв до загонiв, агiтацiйно-пропагандистськоi дiяльностi серед населення, а також у серединi вiйська. Прикладом може бути "Закон украiнського партизана", вироблений головною командою УПА й затверджений Т. Бульбою-Боровцем 15 вересня 1942 р. "Украiнський партизан СФ вiрним сином свого народу i щирим патрiотом рiдного краю, - пiдкреслювалось у першiй статтi закону. - Вiн добровiльно жертвуСФ свою кров та життя для загального добра". У статтi 2-й вiдзначалось, що украiнський пiдпiльний i партизанський рух "СФ СФдино можливою в цей час для украiнського народу формою збройноi боротьби та зародком Украiнськоi Нацiональноi армii". Закон передбачав смертну кару для тих, хто чинитиме грабунки цивiльного населення, незалежно вiд його нацiональностi4. Отже, полiтичнi принципи, моральнi засади упiвцiв не могли не викликати симпатii у жителiв сiл та мiстечок, поблизу яких вони базувалися й дiяли.
Восени 1942 р. нiмцi пiшли на вимушений контакт з повстанцями: штурмбанфюрер СС доктор Пютц 23-24 листопада вiв переговори з Т. Бульбою-Боровцем на предмет спiвробiтництва у справi "умиротворення" Полiсся. На висунутi контр-вимоги - самостiйнiсть Украiни та звiльнення украiнських полiтичних вязнiв - есесiвський емiсар ухильно вiдповiв, що майбутня державно-полiтична структура буде визначена фюрером, а характер прийнятих рiшень залежатиме вiд поведiнки самих украiнцiв. Щодо полiтвязнiв д-р Пютц заявив, що нiхто не може гарантувати амнiстування, оскiльки вiдсутнi вiдповiднi гарантii iх неучастi в антинiмецькiй дiяльностi.
У листi до д-ра Пютца 8 грудня 1942 р. Боровець викладаСФ свою позицiю так: "Я бачу, що за теперiшнiх нiмецько-украiнських полiтичних взаСФмовiдносин про звiльнення украiнських полiтвязнiв не може бути й мови. Тому моя спiльна з вами праця неможлива... Наше нелегальне становище не означаСФ, що ми знаходимось у боротьбi проти Нiмеччини. Це лише самозахист. Ми розглядаСФмо Нiмеччину як тимчасового окупанта, але не як ворога. Якщо Нiмеччина виключила нас вiд участi в цiй вiйнi як дiючу особу, то ми вирiшили залишатися до кiнця вiйни нейтральними спостерiгачами. Ми дотримуСФмось, само собою розумiСФться, полiтики: вам не допомагати, але i не шкодити. Ми не змiнимо нашоi позицii, якщо i нiмецькi властi також оцiнять ненормальну обстановку, яка виникла iз-за полiтики. Якщо ж нiмецькi властi й надалi будуть ще активнiше виступати проти украiнського населення, тодi ми змушенi будемо перетворити наш нейтралiтет в антинiмецьку боротьбу"5.
Роздратований позицiСФю лiдера УПА, доктор Пютц рекомендував пропагувати серед населення антиупiвськi настроi, проголосивши Бульбу-Боровця "безвiльним iнструментом анонiмних пiдбурювань". З метою iзоляцii вожака повстанцiв у його ж таборi, пропонувалося посилити примусовi заходи щодо населення: каральнi експедицii, евакуацii i т.п., а також агентурну пiдривну роботу.
Однак серйозна небезпека чигала на головнокомандуючого УПА не лише з боку гiтлерiвцiв, але й з боку провiдникiв ОУН (СД), тобто бандерiвськоi. 22 лютого 1943 р. уповноважений проводу ОУН(СД-самостiйникiв-державникiв) О.Бусел повiдомив командування УПА про пiдтримку партизанських дiй i передав пропозицiю сiсти за стiл переговорiв.
Тут слiд здiйснити короткий екскурс в iсторiю нацiонального пiдпiлля в Захiднiй Украiнi, який виправдовуСФться необхiднiстю нагадати про iснування ще трьох збройних формацiй окрiм УПА Бульби-Боровця. Одна з них - Фронт Украiнськоi Революцii (ФУР) - зявилася влiтку 1942 р. на Кременеччинi (Волинь). Очолював ФУР Тихiн Басюк (справжнСФ прiзвище - Яворенко), який командував сотнею УПА. Пiсля невдалого походу в Центральну Украiну вiн з 80 бiйцями залишив табiр "Крука" й продовжив боротьбу проти гiтлерiвцiв на волинських землях. Штаб "Крука" засудив його, як зрадника, на смерть, а СБ виконала цей вирок згодом.6
Розкол ОУН, що стався 1940 року, спричинив появу ще двох збройних формацiй: одна з них будувалася пiд керiвництвом мельникiвського крила, а iнша - бандерiвського. Перша налагодила контакти з ФУР i "УПА - Полiська Сiч", базуючись на пiвднi Кремянеччини та Володимирщинi. Командирами вiйськових вiддiлiв ОУН (Мельника) стали "Хрiн" (М. Недзведський), колишнiй поручик польськоi армii Журба та сотник Орлик. Друга творилася паралельно на територii Полiсся й Волинi восени 1942 р. Полiським загоном командував Сергiй Качинський ("Остап"), волинським - Григорiй Перегiйняк ("Довбешка-Коробка"). В першi мiсяцi вони боролися проти радянських та польських партизанiв, а пiзнiше спрямували удар проти нiмцiв, у боях з якими обидва командири загинули.
Наявнiсть кiлькох вiйськових формувань з вiдмiнною полiтичною орiСФнтацiСФю заохочувала спроби до координацii зусиль. З одного боку робилися спроби узгодження дiй мiж меньникiвцями (командир "Хрiн") i бандерiвцями (командир "Крук"). З iншого - бандерiвцi активно шукали засобiв впливу на Т. Бульбу-Боровця. 9 квiтня мiж представниками Головного командування УПА та вiйськовоi референтури ОУН Бандери почалися переговори, характерною ознакою яких була неприхована спроба делегатiв ОУН поручика Сонара ("Юрка") та "Омелька" "викрутити руки" своiм вiзавi - отаману Т. Бульбi-Боровцю й отаману Щербатюку ("Зубатому"). Зокрем