Украiнська повстанська армiя i збройнi формування ОУН у Другiй свiтовiй вiйнi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
а, пропонувалося вiдмовитись вiд полiтичноi орiСФнтацii на уряд УНР i перейти на однопартiйну платформу ОУН, визнаючи акт державностi вiд 30 червня 1941 р. як СФдину державницьку концепцiю. Репрезентанти ОУН (СД) домагалися створення спiльних вiйськових сил i штабу, очищення повстанськоi територii вiд польського населення. Вiдмовившись пристати на цi вимоги, командир УПА фактично вирiшив долю свого формування7.
Тодi ж, у квiтнi 1943 р., командування збройними вiддiлами ОУН (СД) видало наказ, який закрiплював за ними назву УПА. Командуючим новоствореною УПА призначено Клима Савура (Дмитра Клячкiвського), шефом вiйськового штабу - полковника Гончаренка, начальником оперативного вiддiлу - полковника М. Омелюсiка. Завдяки рiшучим мобiлiзацiйним заходам, бандерiвцi швидко довели чисельнiсть УПА до 20 тисяч чоловiк. СБ активно лiквiдувала полiтичних противникiв та опонентiв. Тож коли молодим людям пропонували рекрутуватися до УПА, альтернатив у них практично не було. Архiвнi документи свiдчать, що мобiлiзацiйнi акцii супроводжувались iнколи й провокацiями, дезiнформацiСФю. Вiдомо було: нiмцi палять села, в яких побували озброСФнi повстанцi. З тим, щоб прискорити каральнi дii окупантiв i привернути на свiй бiй мiiевих жителiв, бойовики ОУН Бандери нерiдко вiдкрито дефiлювали зi зброСФю по селах8. До УПА перейшла частина украiнськоi полiцii. Нiмецькi властi замiнили ii польськими вiддiлами, що спровокувало трагiчнi сутички мiж польськими та украiнськими боiвками, а також терор проти мирного населення на релiгiйно-нацiональному пiдТСрунтi.
Щоб вiдмежуватися вiд подiбних акцiй, Т. Бульба-Боровець 20 липня 1943 р. перейменовуСФ своi збройнi загони в Украiнську народно-революцiйну армiю (УНРА), на чолi якоi стояла Полiтична рада з 6 осiб. Чисто вiйськовими питаннями продовжувала займатись Головна команда, до якоi входили командуючий УНРА, комендант територiальноi армii, командир дiючоi армii, начальник штабу та секретар. Позицiя Т. Бульби-Боровця ставила УНРА мiж двох вогнiв. З одного боку - тривала антигiтлерiвська дiяльнiсть. Так, за даними командира партизанського зСФднання В. А. Бегми, що надiйшли до УШПР, у липнi 1943 р. бульбiвцi знищили ландвiртiв Демiдiвського та Вербiвського районiв. У вiдповiдь на це нiмцi спалили обидва райцентри, провели великi операцii проти повстанцiв, причому в деяких селах знищили полiцейськi дiльницi, а в ходi каральних акцiй застосували бомбардувальну авiацiю. З другого боку - керiвництво УНРА постiйно вiдчувало на собi жорстку руку оунiвцiв, яка 19 серпня 1943 р. ще раз болюче вдарила: пiд час нападу бандерiвськоi боiвки на позицii УНРА було захоплено деяких штабiстiв i вбито дружину Бульби-Боровця - Ганну. Пiсля цього його прихильники змiнюють стратегiю й тактику, прагнучи уникнути жертв серед особового складу та мiiевого населення. А напередоднi, 18 серпня, командуючий УПА Клим Савур видав наказ про роззброСФння УНРА, який i був виконаний. Пiсля цього УНРА фактично припинила iснування.9
Восени 1943 р. подiбна доля спiткала вiйськовi вiддiли ОУН Мельника. Проголосивши лiнiю на боротьбу проти бiльшовизму похiдними групами й залишаючись при цьому на фундаментi толерантностi до окупантiв, провiдники ОУН (М) прирекли себе на повну iзоляцiю, а потiм i лiквiдацiю як збройноi сили. РоззброСФнi бандерiвцями вiддiли ОУН (М) частково поповнили УПА, а деякi стали базою для утвореного нiмцями на Волинi 31-го карального загону Сiисельнiстю 600 чоловiк, на рахунку якого серед iнших спалене село Пiдгайцi з його мешканцями.10
На цей чаiисельнiсть УПА зростаСФ до 20 тис. чол., "до яких належали органiзованi куренi й сотнi, що постiйно були зiбранi пiд командою командирiв, i тереновi частини (вiд роя до сотнi), що виконували мiiевi спецiальнi завдання".11 У другiй половинi 1943 р. кристалiзуСФться органiзацiйна структура УПА, яка стала СФдиним вiйськовим штабом, що перебазувався вiд Костополя на Львiвщину. В серпнi 1943 р. Головний вiйськовий штаб (ВШ) був вiдокремлений вiд Центрального проводу ОУН (СД), хоча Р. Шухевич одночасно виконував функцii голови ОУН Бандери та Головнокомандуючого всiма вiйськами УПА.
З метою бiльш чiткого керiвництва вiйськами, УПА була подiлена за територiальним принципом на три частини: УПА - "Пiвнiч" пiд командуванням Дубового, що дiяла на Волинi, Полiссi, включаючи Житомирщину та Киiвщину; УПА - "Пiвнiчний Захiд" пiд командуванням "Рудого" (зона дii охоплювала Закарпаття, Галичину, Буковину); УПА - "Пiвдень" пiд командуванням "Енея"; УПА - "Схiд", що рейдувала до схiдних районiв Украiни (з 1944 р. доля цiСФi групи невiдома, ймовiрна загибель частини ii складу та розосередження).12
Крайовим командирам УПА пiдпорядковувалися вiйськовi округи (ВО) зi своiми штабами, якi з незначними вiдхиленнями вiдповiдали областям Украiнськоi РСР. До складу ВО входили загони, кожен з яких мав кiлька куренiв. Курiнь нараховував 3-4 сотнi (по 160-200 чоловiк у кожнiй). Всього у вiйськовiй окрузi налiчувалося до 30 сотень.13
Власноi унiформи та вiдзнак (за винятком окремих частин) УПА не мала, однак бойовi нагороди були введенi: медаль УПА "За боротьбу в особливо важких умовах"; Золотий, Срiбний i Бронзовий хрести 1 i 2 класу. Для пiдготовки офiцерських кадрiв у липнi 1943 р. була створена перша старшинська школа з 3-4 мiсячним термiном навчання. Вже наприкiнцi жовтня 1943 р. ця школа, пiд назвою "Дружинники", випустила 120 старшин. Вiдразу пiсля цього утворилася ще одна школа - "Оленi", яка у 1944 р. готувала офiцерiв у Карпатах