Geum.ru


Украiно-румунськi вiдносини

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

олiтика i час. 1999. - № 7. С. 16 24

  • Вiднянський С. Украiно румунськi вiдносини в загальноСФвропейському контекстi // Розбудова держави. 1997. - № 7. С. 87 92
  • Всесвiтня iсторiя. К., 2000. - 192 с.
  • Гнатишин РЖ., Половець П. Зовнiшньоекономiчнi вiдносини: регiональний аспект. Чернiвцi. 1992
  • Горлов С. Совершенно секретно: альянс Москва-Берлин 1920-1933 гг. М., 1997
  • Гунчак Т. Украiна. Перша половина ХХ ст. К., 1993
  • Договiр про вiдносини добросусiдства i спiвробiтництва мiж Украiною та РумунiСФю // Урядовий курСФр. 1997. 5 червня
  • История внешней политики СССР. Т. 1. М., 1980
  • История международных отношений и внешней политики СССР. Т. 1. М., 1967
  • РЖсторiя Украiни: нове бачення. К., 1996
  • Кияк Т. Амбiтний i конфлiктний сусiд. Деякi проблемнi аспекти сучасних взаСФмин мiж Украiною та РумунiСФю //Украiнське слово. 20 червня. 2002 р. С. 9
  • Кiнах А. Украiна i Румунiя роблять усе для iнтеграцii у свiтову та СФвропейську економiчнi системи // Вiсник. 2002. - № 4. С. 3
  • Страны. Народы. Цивилизации. М., 1999. 1046 с.
  • Субтельний О. Украiна: iсторiя. К., 1993. С. 720
  • Трощинський В.П., Шевченко А.А. Украiнцi в свiтi. К., 1999. 234 с.
  • Шапиро М. Коммунистическая партия Советского Союза. Лондон, 1990
  • Шаповал Ю.РЖ. Украiна 20-50-х рокiв: сторiнки ненаписаноi iсторii. К., 1993

    • Додаток

    Договiр про вiдносини добросусiдства i спiвробiтництва мiж Украiною та РумунiСФю (витяг з договору)

    Стаття 2

    1 Договiрнi Сторони згiдно з принципами i нормами мiжнародного права та принципами Гельсiнського Заключного Акта пiдтверджують як непорушний iснуючий мiж ними кордон i тому утримуватимуться тепер i в майбутньому вiд будь-яких зазiхань на цей кордон, а також вiд будь-яких вимог чи дiй, спрямованих на загарбання i узурпацiю частини чи всiСФi територii iншоi Договiрноi Сторони.

    Стаття З

    1 Договiрнi Сторони пiдтверджують, що вони нi за яких обставин не будуть вдаватися до погрози силою або використання сили проти територiальноi цiлiсностi чи полiтичноi незалежностi iншоi Договiрноi Сторони.

    2. Будь-якi проблеми та спори мiж Договiрними Сторонами вирiшуватимуться виключно мирними засобами вiдповiдно до норм мiжнародного права.

    Стаття 6

    1. При виникненнi ситуацii, яка, на думку однiСФi з Договiрних Сторiн, може створити загрозу миру чи мiжнароднiй безпецi, Договiрнi Сторони будуть проводити консультацii щодо заходiв, якi сприятимуть зниженню напруженостi та усуненню цiСФi ситуацii.

    Стаття 7

    1. Договiрнi Сторони на двостороннiй та багатостороннiй основi будуть активно сприяти процесу роззброСФння у РДвропi, подальшому скороченню збройних сил та озброСФнь до вiдповiдних рiвнiв оборонноi достатностi.

    Стаття 13

    1. 3 метою захисту етнiчноi, культурноi, мовноi та релiгiйноi iдентичностi украiнськоi меншини в Румунii та румунськоi меншини в Украiнi. Договiрнi Сторони будуть застосовувати мiжнароднi норми i стандарти, що визначають права осiб, якi належать до нацiональних меншин, а саме тi норми i стандарти, якi мiстяться у Рамковiй конвенцii Ради РДвропи про захист нацiональних меншин, а також в: документi Зустрiчi Копенгагенськоi конференцii щодо людського вимiру Органiзацii з безпеки та спiвробiтництва в РДвропi вiд 29 червня 1990 року, Декларацii Генеральноi Асамблеi 00Н щодо прав осiб, якi належать до нацiональних або етнiчних, релiгiйних i мовних меншин (Резолюцiя 47/135) вiд 18 грудня 1992 року i Рекомендацii 1201 (1993 року) Парламентськоi Асамблеi Ради РДвропи щодо додаткового Протоколу до РДвропейськоi Конвенцii з прав людини стосовно прав нацiональних меншин, при тому розумiти, що ця Рекомендацiя не стосуСФться колективних прав i не зобовязуСФ Договiрнi Сторони надати вiдповiдним особам право на спецiальний статус територiальноi автономii, заснованоi на етнiчних критерiях.

    Стаття 27

    Цей Договiр укладаСФться строком на 10 рокiв. Його чиннiсть буде автоматично продовжуватися на новий пятирiчний строк, якщо жодна iз Договiрних Сторiн не менше нiж за один рiк до закiнчення вiдповiдного термiну його чинностi письмово не повiдомить iншу Договiрну Сторону про свiй намiр денонсувати цей Договiр.