Украiно-румунськi вiдносини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°дянсько-румунська змiшана демаркацiйна комiсiя, яка протягом 1948-1949 рокiв здiйснила демаркацiю радянсько-румунського державного кордону. 27 вересня 1949 року було пiдписано Протокол-опис проходження лiнii радянсько-румунського державного кордону, а 25 листопада 1949 року - Договiр мiж Урядом СРСР i Урядом Румунськоi Народноi Республiки про режим радянсько-румунського державного кордону, невдовзi ратифiкований парламентами обох краiн без жодних застережень.
27 лютого 1961 року в Бухарестi було пiдписано новий Договiр мiж СРСР та РумунiСФю про режим радянсько-румунського кордону, спiвробiтництво i взаСФмодопомогу з прикордонних питань. Цей Договiр пiдтвердив проходження лiнii державного кордону мiж Радянським Союзом та РумунiСФю на основi Паризького мирного договору 1947 р., Протоколу про уточнення проходження лiнii радянсько-румунського державного кордону 1948 року, документiв демаркацii 1948-1949 рр., а також Договору про режим радянсько-румунського кордону 1949 року.
Договiр 1961 року, був ратифiкований парламентами обох держав, з погляду мiжнародного права зберiг свою чиннiсть i пiсля проголошення акту незалежностi Украiни 24 серпня 1991 року та наступного розпаду СРСР.
Закон Украiни "Про правонаступництво Украiни", ухвалений Верховною Радою 12 вересня 1991 року, пiдтвердив, що Украiна СФ правонаступницею тих прав i зобовязань за мiжнародними угодами, укладеними колишнiм СРСР, якi не суперечать Конституцii Украiни та iнтересам держави. Цим же Законом було встановлено, що лiнiя державного кордону, яка вiдокремлюСФ територiю Украiнi вiд iнших держав, визначаСФться так, як вона iснувала за станом на 16 липня 1990 рок) - дату ухвалення Декларацii про державний суверенiтет Украiни. Вiдповiдно до загальновизнаних мiжнародно-правових норм, що визначають правила правонаступництва i, зокрема, вiдображенi у статтi 11 Вiденськоi конвенцii 1978 року про правонаступництво держав стосовно договорiв, Украiна успадкувала iснуючу на момент розпаду СРСР лiнiю державного кордону з РумунiСФю.
2.2 Етносоцiальнi питання у вiдносинах Украiни та Румунii
На наш погляд важливою особливiстю взаСФмовiдносин Украiни з РумунiСФю СФ той факт, що на територii Украiни проживаСФ достатня кiлькiсть румун, i на територii Румунii певна кiлькiсть украiнцiв. Тому спiвробiтництво у сферi етнонацiональноi полiтики СФ одним з центральних питань украiно-румунських вiдносин.
Згiдно даних перепису населення 1992 р. в Румунii проживаСФ 65,8 тис. украiнцiв (0,3% всього населення краiни), якi за своСФю чисельнiстю посiдають 4-те мiiе серед iнших нацменшин. За неофiцiйними даними в краiнi мешкаСФ близько 200 тис. украiнцiв. Бiльша частина украiнського населення Румунii компактно проживаСФ в чотирьох iсторичних районах краiни пiвденнiй Буковинi, Мараморощинi, Схiдному Банатi, Пiвнiчнiй Добруджi.
Абсолютна бiльшiсть украiнського населення (83,8%) проживаСФ в сiльськiй мiiевостi (серед усього населення краiни вiдповiдний показник становить 45,7%). В мiстах мешкаСФ 16,2% украiнцiв (серед усього населення 54,3%) Румунii. У 59 селах украiнцi становлять значну частину населення (понад 20%), зокрема: в ЗО селах вони становлять вiд 20 до 49% населення; у 13 селах вiд 50 до 89%; у 16 селах понад 90%. Половина з цих майже цiлковито украiнських сiл розташована в повiтi Марамуреш (Бистрий, Вишивська Долина, Луг на Тисi, Поляни, Ремети, Кривий, Русково, Вишня Рiвна); чотири села в повiтi Караш-Северiн (Копачеле, Зорiле, Корнуцел, Новий Салбаж-дел); два села в повiтi Сучава (Негостина i Бродина); два села в повiтi Тiмiш (Драгомiрешти й Падурени).
Украiнцi Румунii переважно православного вiросповiдання (80,3%). Незначна частина сповiдуСФ iншi конфесii: пятидесятники 7,6%; греко-католики 2,6; iншi 9,5.
Украiнську мову вважають своСФю рiдною 60,5 тис. (92,0%) украiнцiв Румунii, румунську 4,7 тис. (7,1%), iншi мови (угорську, росiйську, сербську та хорватську тощо) 0,9%. Частка осiб, якi вважають своСФю рiдною мовою украiнську, найбiльша серед украiнцiв повiту Марамуреш (97,8%) i найменша в повiтi Тульча (68,1%). Характерно, що украiнська мова краще зберiгаСФться у тих повiтах, де украiнське населення менше урбанiзоване сiльськими жителями СФ 93,6% украiнцiв повiту Марамуреш i 61,6% повiту Тульча.
З iсторичного погляду украiнське населення Румунii подiляСФться на три категорii. Найдавнiшою та найчисельнiшою з них СФ автохтонне украiнське населення повiтiв Марамуреш i Сучава, яке проживаСФ на цiй територii приблизно з XII столiття. За румунськими iсторичними джерелами, наприклад, вiдомо, що село Поляни, 96,9% мешканцiв якого й нинi СФ украiнцi, було засновано в 1411 р., село Вишня Рiвна у 1360 р.
Про украiнцiв Буковини згадують у своiх творах молдовськi лiтопиii та iсторики Григорiй Уреке (1592-1647 рр.), М.Костiн (1633-1691 рр.), Д.Кан-темiр (1673-1723). Так, М.Костiн у своСФму лiтописi серед населення Молдови називаСФ й русинiв, якi "заселяли Чернiвцi, Хотин, всю область Днiстра".
Вагомим доказом постiйного проживання украiнського населення н Буковинських Карпатах СФ праця вченого-енциклопедисти Д.Кантемiра "Опис Молдавii" (1716 р.). У нiй Д.Кантемiр чiтко окреслив територii з украiнським населенням, прилученi до володiнь Молдовського князiвства Стефаном Великим. Включення елементiв украiнськоi розмовноi мови в молдавськi грамоти XIV -XVI ст. свiдчить, що ця мова була поширена не тiльки серед простолюду Молдови, а й у середовищi правлячоi верстви. Украiнською мовою, зокрема, володiв сам Стефан Великий.
Безперервнiсть проживання русинiв (украiнцiв) на Буковинi простежен