Украинская Центральная Рада /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?рити демократичну, федеративну Росiю. Але ii спроби виявилися марними. Бiльше того, вона вступила в конфлiкт з бiльшовиками, змарнувавши час, необхiдний для консолiдацii украiнських сил.
6. Украiнсько-бiльшовицька вiйна
Лiквiдувавши Тимчасовий уряд у Петроградi, бiльшовики не змогли до кiнця року поширити свiй вплив за межi Центральноi Росii. iм не завжди вдавалося швидко зосередити владу на мiiях у руках рад, якi до того ж не були готовими виконувати функцii державних органiв, бо не мали нi вiдповiдних структур, нi досвiду. Бiльшiсть регiональних урядiв Росii прямо висловлювалися за оформлення однорiдного демократичного уряду краiни. Великi надii покладалися на Всеросiйськi установчi збори, вибори до яких вiдбулися в листопадi-груднi 1917 р. Вони показали, що бiльшовикiв пiдтримуСФ неповних 25% виборцiв, тодi як партiю есерiв - понад 40%. В Украiнi за бiльшовикiв голосувало ледве 10% виборцiв, а за украiнськi партii - понад 75%.
Захопивши владу в Петроградi, Ленiн точно визначив, що для ii збереження контроль над армiСФю куди важливiший за результати виборiв до Установчих зборiв. 9 листопада Раднарком видав наказ про замiну верховного головнокомандуючого генерала Духонiна, який вiдмовився коритись бiльшовикам, прапорщиком Криленком. Надавши полковим та вiйськовим комiтетам право переговорiв з противником, розпочали революцiю в рядах армii. Повалення Тимчасового уряду, розклад староi армii пiдiрвали соцiальнi та економiчнi пiдвалини, на яких трималася краiна, розпочалася ланцюгова руйнiвна реакцiя у всiх сферах державного, полiтичного, економiчного i соцiального життя. Росiя перетворилася на краiну людей, позбавлених соцiального статусу й безвiдповiдальних перед законом i моральними нормами .
Центральна Рада засуджувала руйнiвну полiтику бiльшовикiв. Вiдбулися спроби формування Украiнського фронту шляхом централiзацii украiнських вiйськових сил. СуттСФвою деталлю СФ те, що ЦР вважала, що повноважним субСФктом переговорiв вiд Росii повинен бути центральний уряд, створений за згодою усiх полiтичних сил.
Бiльшовики, вбачаючи у ЦР головно конкурента на владу розгорнули шалену iдеологiчну пропаганду. Змальовуючи ЦР як контрреволюцiйну, буржуазно-нацiоналiстичну органiзацiю, бiльшовики також робили спроби пiдiрвати СФднiсть ЦР. Саме завдяки iм впроваджувалась iдея переобрання складу ЦР на Всеукраiнському зiздi.
Дii ЦР мали здебiльшого оборонний характер. Поступаючись бiльшовикам в такiй грi, iй доводилось йти на поступки, вигiднi для них. Спроби ЦР якимось чином зорганiзувати украiнську армiю було зустрiнено вiдкритими силовими заходами. Яскравим проявом агресивностi Петрограда став ультиматум РНК до УЦР вiд 4 грудня. Цей зразок революцiйноi демагогii вiдкрив шлях до воСФнного продовження конфлiкту.
ЦР опинилася пiд загрозою воСФнних дiй з РосiСФю. Украiнськi полiтичнi сили розцiнили ультиматум бiльшовикiв як замах на УНР. РЖ хоча вони виявили своСФ право на владу у краiнi, помилкою була недооцiнка тiСФi загрози, що надходила вiд бiльшовикiв. Справу тепер вирiшувала не полiтична демагогiя, а реальнi вiйськовi сили.
9 грудня першi ешелони вiйськ Раднаркому прибули до Харкова. Захопивши владу у своi руки, бiльшовики провели зiзд рад, створивши в результатi марiонетковий Радянський уряд. Протягом 2 мiсяцiв вiйська бiльшовикiв захопили Центральну частину Украiни. Такий поворот справ для ЦР був несподiваним. Не маючи змоги сконцентрувати вiйськовi сили, ЦР проголосила незалежнiсть УНР своiм 4 Унiверсалом.
РЖсторичне значення цього документу загальновiдоме. Вiн завершив процес розвитку украiнського нацiонального руху, проте, його прийняття не збiглося з пiднесенням руху за незалежнiсть. Краiна, наповнена рiзко протилежними полiтичними силами, не мала централiзованоi влади, тому ii подальшу долю вирiшували вже третi сторони.
25 сiчня члени Малоi Ради й Ради народних мiнiстрiв залишили Киiв. Тепер врятувати УЦР вiд остаточного бiльшовицького розгрому могли лише краiни Четверного союзу.
7. Брестський мирний договiр. Його результати.
Останньою надiСФю перед лицем неминучоi поразки була допомога чужоземноi держави. Симпатii ЦР взагалi були на боцi краiн Антанти, але захiднi краiни не хотiли визнавати незалежну Украiну. 22 грудня виник цiлком новий вибiр можливостей, коли Ленiн розпочав мирнi переговори у Брест-Литовську з Центральними державами. Украiнську делегацiю було визнано на цих переговорах. Отримавши статус незалежноi сили, делегацiя ЦР пiдписала договiр краiнами нiмецького блоку. Пiсля взяття бiльшовиками КиСФва ЦР змушена була звернутися по допомогу до Центральних краiн. Не важко зрозумiти, якi цiлi переслiдувала Нiмеччина в наданнi такоi допомоги: Украiна цiкавила ii як поставщик сировини i продовольства.
8 лютого нiмецькi вiйська чисельнiстю 450 тис. чоловiк, вступили на Украiну. Було вiдновлено владу ЦР та Ради мiнiстрiв. Населення сприймало це повернення досить стримано. ЦР намагалася пояснити задачу iноземних вiйськ, як допомiжну, що не несе за собою нiяких негативних наслiдкiв. Проте, захопившись нацiональною iдеСФю, полiтична елiта втратила пiдтримку широких мас. Брак чiтко спрямованоi соцiально-економiчноi полiтики, суперечки в земельному питаннi призвели до того, що украiнський уряд втратив реальний вплив на украiнськi маси.
Незадоволення селянства, що не отримало реального права на землю, рiзнобiй думок i полiтичн