Украинская Центральная Рада /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?чному життi, поступаючись iнiцiативою росiйським полiтичним партiям i органiзацiям. Грушевський вирiшив зламати цей статускво. Важливим кроком у цьому напрямi стало проведення у КиСФвi 19 березня украiнськоi манiфестацii. Вiче, що завершило манiфестацiю, пiдтримало резолюцii, пiдготовленi Центральною Радою, i насамперед про автономiю Украiни.
Остаточно викристалiзувати полiтичну програму Центральноi Ради i завершити ii органiзацiю мав Всеукраiнський нацiональний конгрес. Пiдготовка конгресу активiзувала украiнськi полiтичнi сили, якi вирiшили негайно провести своi партiйнi зiзди. Це зробили ТУП, партiя соцiалiстiв-революцiонерiв та соцiал-демократична робiтнича партiя. 6 - 7 квiтня пiсля багаторiчноi перерви вiдновила свою дiяльнiсть Украiнська радикально-демократична партiя. Тими самими днями в КиСФвi було створено Украiнську селянську спiлку.
Провiднi украiнськi полiтичнi сили продемонстрували одностайнiсть програмноi вимоги нацiонально-територiальноi автономii Украiни, а також прихильнiсть до iдей соцiалiзму. Усi цi зiзди, безпосередньо повязанi з пiдготовкою i проведенням Всеукраiнського нацiонального конгресу, надавали йому ваги, полiтичноi заангажованостi та резонансу.
Конгрес вiдкрився 6 квiтня у КиСФвi в присутностi девятисот делегатiв вiд рiзних украiнських полiтичних, громадських, культурно-освiтнiх i професiйних органiзацiй. Вся попередня украiнська iсторiя не знала подiбних форумiв. Журналiст тАЮКиСФвской мысли" назвав його тАЮукраiнським патрiотичним паломництвом". Робота Конгресу зводилася врештi-решт до двох речей: обговорення рiзноманiтних аспектiв нацiональнотериторiальноi автономii Украiни i виборiв нового складу Ради. Обидва завдання вдалося блискуче вирiшити. Учасники пiдтвердили своСФ рiшення по формуванню украiнськоi автономii. Також було обрано новий склад УЦР, яку очолили Грушевський, Винниченко та РДфремов.
УЦР було надане право розширювати свiй склад. Таким чином кiлькiсть мандатiв поповнилась представниками рад селянських та вiйськових депутатiв, а також нацiональних меншин. Врештi-решт на серпень 1917р. розрахунковий склад Ради становив 798 мандатiв.
Повний склад УЦР збирався лише на загальнi збори (сесii чи пленум) Ради. Таких вiдбулося 9. Мiж загальними зборами дiяв спочатку Комiтет Центральноi Ради, згодом реорганiзований в Малу раду, яка вiдiгравала ключову роль у дiяльностi УЦР - формувала ii полiтику, виступала iз законодавчими iнiцiативами. РЖ Велика, i Мала ради формувалися на партiйних засадах. Найчисельнiшою у Радi була фракцiя украiнських есерiв; украiнськi соцiал-демократи дещо iм поступалися, але тривалий час вiдiгравали у Радi провiдну роль.
Зробивши основною стратегiчною метою Центральноi Ради iдею нацiонально-територiальноi автономii, М.Грушевський доклав чимало зусиль, щоб розкрити ii зформульований змiст. тАЬСя украiнська територiя, - зазначав Грушевський, - маСФ бути ор-ганiзована на основах широкого демократичного (нецензованого) громадського самоупорядкування, вiд самого споду (тАЮдрiбноi земськоi одиницi") аж до верху - до украiнського сейму. Вона маСФ вершити у себе вдома всякi своi справи - економiчнi, культурнi, полiтичнi, содержувати своСФ вiйсько, розпоряджатися своiми дорогами, своiми доходами, землями i всякими натуральними багатствами, мати своСФ законодавство, адмiнiстрацiю i суд". Отже, за Грушевським, автономна Украiна повинна мати всi державнi атрибути.
Грушевський добре розумiв iмперськi посягання тАЮединой й неделимой" Росii, несумiснiсть демократii з такою формою росiйськоi держави: тАЮМи всi стомленi й знеохоченi страшним i прикрим централiзмом старого росiйського режиму i не хочемо, щоб вiн жив далi, хоч би й пiд республiканським червоним стягом. Ми хочемо, щоб мiiеве життя своСФ могли будувати мiiевi люди i ним порядкувати без втручання центральноi властi". Вiн бачив майбутнСФ у федерацii цiлком незалежних держав. В нiй центру вiн надав тiльки прiоритет в зовнiшнiх зносинах та у функцiях забезпечення порядку в державi. Таким чином, можна говорити, що Грушевський розумiв федералiзм не як повне заперечення незалежноi украiнськоi державностi, а як крок iй назустрiч. У квiтнi 1917 р. йому здавалося можливим i реальним налагодити нацiонально-державне життя Украiни.
2. 1-й Унiверсал УЦР
Центральна Рада намагалась на початку свого заснування вести лояльну полiтичну гру з Тимчасовим урядом. РЖнакше поводили себе iншi полiтичнi сили. На 1-ому Всеукраiнському вiйськового зiздi (5 - 8 травня 1917 р.) делегати однозначно закликали ЦР домагатися вiд Тимчасового уряду визнання нацiонально-територiальноi автономii Украiни. Зiзд розгорнув кампанiю боротьби за украiнiзацiю вiйськових частин, створивши Украiнський вiйськовий генеральний комiтет. Все це сприяло змiцненню становища Ради.
До Всеукраiнського вiйськового зiзду УЦР виявляла нерiшучiсть у стосунках з Тимчасовим урядом. Холодне ставлення уряду з його прагненням будь-що дистанцiюватися вiд УЦР не створювали грунту для переговорного процесу.
16 травня до Петрограда прибула повноважна представницька делегацiя УЦР на чолi з заступниками голови Ради В.Винниченком та С.РДфремовим. Головна з пропозицiй ЦР полягала в тому, щоб Тимчасовий уряд висловив своСФ позитивне ставлення до автономii Украiни. Сторони так i не порозумiлися. Однак ця поiздка створила умови для переходу в наступ. Тепер треба було йти по революцiйному шляхутАж
На хвилi полiтични