Украинская Центральная Рада /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?ав Центральнiй Радi. Йому пiдпорядковувалися з метою охорони революцii всi органи влади означеноi територii, а також усi сили революцiйноi демократii. До комiтету поряд з представниками УЦР та украiнських полiтичних партiй увiйшли представники росiйськоi та СФврейськоi демократii.
Украiнська бiльшiсть УЦР не обрала чiткоi позицii стосовно перевороту в Петроградi, а вiдповiдальнiсть за те, що дiялося в Петроградi, покладала як на уряд, так i на бiльшовикiв. При цьому зростало напруження у стосунках штабу КВО та УЦР.
Для покращення своiх позицiй УЦР 27 жовтня ухвалила резолюцiю про владу в краiнi, що фактично позбавила права на владу бiльшовикiв.
Висновок був такий: тАЮукраiнська ЦР висловлюСФться проти повстання в Петроградi й енергiйно боротиметься з усякими спробами пiдтримати бунти в Украiнi".
Проте наслiдки виявилися невтiшними. Штаб округу, знехтувавши резолюцiю, вiдмовився вiд спiвробiтництва з Крайовим комiтетом, а бiльшовики заявили про свiй вихiд з Малоi ради. Крайовий комiтет оголосив про свiй розпуск, не бажаючи вiдповiдати за наступнi подii. Мала рада, обговоривши на своСФму надзвичайному засiданнi рiшення Крайового комiтету, почала шукати виходу iз становища, що склалося.
28 жовтня до КиСФва прибула з фронту пiдтримка штабовi КВО. Оточивши о 18 год. Марiiнський палац, частини штабу КВО заарештували утворений напередоднi бiльшовицький ревком. Подii в КиСФвi свiдчили про дезорiСФнтацiю суспiльства в полiтичних питаннях. Повстання було абсолютно неорганiзованим, чим i виявило свою непiдготовленiсть. Результатом стала капiтуляцiя сил КВО, чим i скористалася ЦР, взявши владу в своi руки. 28 жовтня Генеральний секретарiат, який кiлька днiв залишався в тiнi, перебрав функцii лiквiдованого Крайового комiтету охорони революцii. Вiн вирiшив взяти у своi руки справи вiйськовi, продовольчi та шляхи сполучення.
ЗО жовтня загальнi збори УЦР заслухали доповiдь М.Грушевського про проект конституцii Украiни. Йшлося в нiй про Украiнську республiку як складову частину федеративноi Росiйськоi держави. Було поширено владу Генерального секретарiату на Херсонську, Катеринославську, Харкiвську, Таврiйську (без Криму), Холмську й частково Курську та Воронезьку губернii. Центральна Рада вжила заходiв щодо припинення вiйськових дiй у КиСФвi та демократизацii штабу КВО. Це спростовувало повнiстю думку про захоплення влади Центральною Радою.
Можна сказати, що на той час в Украiнi не iснувало полiтичних сил, впливовiших за Центральну Раду. Але питання влади на мiiях вирiшувалося не скрiзь однаково. Так, у Харковi з надходженням повiдомлення про повстання в Петроградi виник вiйськовореволюцiйний комiтет, а рада робiтничих i солдатських депутатiв проголосувала за утворення обСФднаного демократичного уряду краiни. По кiлькох днях вона схвалила акт проголошення Центральною Радою Украiнськоi Народноi Республiки.
Однак у загальноукраiнському масштабi альтернативи УЦР не було. Киiв поступово перетворювався на важливий полiтичний центр. Навколо нього гуртувалися як украiнськi полiтичнi сили, так i органiзацii росiйських та СФврейських революцiйно-демократичних партiй. Ця тенденцiя виразно простежуСФться у виступi М.Рафеса 26 жовтня на засiданнi Киiвськоi мiськоi думи. Лiдер бундiвцiв пiд впливом бiльшовицького перевороту заявив: тАЮНаше щастя, що ми живемо в Украiнi, де СФ Украiнська Центральна Рада, до голосу якоi прислухаСФться все населення".
7 листопада Центральна Рада ухвалила 3-й Унiверсал, який проголосив створення Украiнськоi Народноi Республiки у федеративному звязку з Росiйською державою. Як територiя УНР ним визначалися тАЮземлi, заселенi у бiльшостi украiнцями". Крiм того. Унiверсал декларував програму соцiально-економiчних i полiтичних реформ, нацiоналiзацiю землi, запровадження 8-годинного робочого дня, встановлення державного контролю над виробництвом, розширення мiiевого самоврядування, забезпечення свободи слова, друку, вiри, зiбрань, союзiв, страйкiв, недоторканiсть особи i житла.
Проголошення Украiнськоi Народноi Республiки стало визначною iсторичною подiСФю, яка знаменувала вiдродження украiнськоi державностi у XX ст. Однак, з погляду сьогодення, текст 3-го Унiверсалу не може не викликати критичних зауважень. Проголошуючи створення Украiнськоi Народноi Республiки з метою захисту украiнського народу вiд петроградських заколотникiв, Центральна Рада водночас прагнула тАЮдружнього великого будiвництва нових державних форм, якi дадуть великiй i знеможенiй Республiцi Росii здоровя, силу i нову будучнiсть". Таким чином, зваливши на своi плечi основний тягар перетворення Росii на федеративну республiку, УЦР добровiльно зобовязувалася тАЮсилами нашими помогти Росii, щоб вся республiка Росiйська стала федерацiСФю рiвних i вiльних народiв". Це, можливо, i було найбiльшою помилкою ЦР: неможливо будувати власну незалежнiсть, спираючись на тАЬстаршого брататАЭ, що керуСФться поглядами здебiльш iмперськими, нiж унiтарними.
У листопадi 1917 р. Центральна Рада дiяла, керуючись власною iдеологiСФю. Навiть 3-й Унiверсал дався iй не просто. До цього акту ii пiдштовхнули зовнiшнi чинники подii у Петроградi та захоплення влади бiльшовиками. Не вiрячи в можливiсть iхньоi остаточноi перемоги, УЦР зробила ставку на федеративну Росiю. У листопадi в тАЮНароднiй волi" М.Грушевський закликав рятувати Росiйську федерацiю. Далi ми побачимо, як багато енергii i часу Центральна Рада витратила, намагаючись витв